Після відгадування хвалить дітей і каже, що за обідом вони і борщик з пампушками будуть їсти, і варенички. А тепер нехай відпочинуть, погуляють. Можна вивчити загадку напам'ять, щоб удома загадати її мамі,— хай відгадає і теж зробить разом з ними варенички.

7. «А вже ясне сонечко припекло» (екскурсія у природу)

Мета: звернути увагу дітей на зміни у природі, активізувати відомі слова й попов-нити словниковий запас новими; розвивати спостережливість, пам'ять. Словник: ласка-вий, бруньки, тане сніг, шпаки, шпаківня, будиночок, дах, лелека, паперовий човник, біжать струмки.

Дид. матеріал: природні об'єкти, шпаківня (справжня або малюнок), паперо-вий кораблик.

Для екскурси обирають теплий сонячний день. Виходять у зелену зону, а якщо є змога — у гай, на схили річки. Вихователь розпочинає бесіду:—

Чи знаєте, діти, як називається ниніш-ній місяць українською мовою? А знаєте, чому він так називається? Ось послухайте. У цьому місяці тане сніг, починають про-буджуватись від зимового сну всі рослини. Пробуджується і береза. Від сонячного тепла починає бродити сік, він стікає по стовбуру. Кажуть, що береза «плаче». Плаче від тепла, від радості, що весна прийшла. Тому й місяць називається березень. У бе-резні погода буває дуже різною: то сніг і холод, то сонце, то дощ. Тому в народі кажуть: «Березень невірний: то сміється, то плаче». Як кажуть про березень?

Пропонує заплющити очі й підставити личко сонечку.—

Відчуваєте, як воно гріє? Що робить сонечко? А тепер гляньте на небо. Яке воно? Якого кольору? По небу пливуть легенькі ... що? Є більші і менші хмарки. Які хмарки? Де вони?

Коли сонце сховається за хмарою, діти пригадують пісеньку про сонечко і кличуть його. Якщо не пам'ятають чи не знають, вихователь сам наспівує її, а потім разом з дітьми:

Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір'ячко,

На весняні квіточки,

На маленькі діточки.

Там вони грають,

Тебе дожидають.—

А тепер поглянемо на землю. Чи є тут зіллячко? А травичка? Яка вона? (— Ма-ленька, зелена.) А квіточки є? Так, ще немає. (Увага до наголосів). Давайте розучимо вірш про травичку.

Зачитує уривок з вірша В. Ладижця «Веснянка». Діти повторюють кожний ря-док:

Травонько, травонько, зеленись,

Золотому сонечку поклонись.

Щоб розквітла яблунька на горі,

Щоб тулялось весело дітворі.

Під час розучування стежить за правиль-ною вимовою звука (шч), позначеного буквою щ.—

Весною земля мокра, бо тане сніг, а з гірок біжать струмочки. Що біжить з гірок? Весною діти роблять з паперу кораблики або човники — ось такі (пока-зує) і пускають їх на воду. (Пускає на воду свій).

Далі діти розглядають гілочку дерева або куща. Вихователь пригинає її, запитує:—

Що будемо розглядати? Ось це (пока-зує) — гілочка. На ній бруньки. Взимку вони були маленькі. Які були? А тепер набухли, позеленіли. Скоро вони тріснуть, і ро-зів'ються зелені листочки. Що зроблять бруньки? Що розів'ється? А потім і квіточки з'являться.

Нагадує, що навесні повертаються до нас із теплих країв птахи.—

Хтось, може, бачив, як вони летять? А хто чув їхні голоси? Ось послухаймо. (Діти прислухаються). Першими прилі-тають гуси, шпаки (рос. — скворцы). Шпаки селяться у дуплах дерев і в невелич-ких будиночках. Ось таких. (Показує шпаківню на дереві або малюнок). А хто робить шпаківні? То хто селиться у шпаків-нях? Де селяться шпаки?

Пропонує розглянути шпаківню. Показує: оце дах, це стіни, це віконце, яке і двері водночас. Діти повторюють слова, потім відгадують загадку:

У садочку біля тину

(рос. — возле забора)

Я зробив йому хатину.

Він навколо обкрутився,

Подививсь і оселився.—

Так, це загадка про шпака. А хатина для шпака як називається? Тепер нехай кожен викладе з паличок на землі шпаківню або намалює.

Підходить до кожного й запитує, на-вмисне помиляючись: «Це що, стіна?» — «Ні, це дах» і т.д.—

Давайте пограємо у гру, яку ми дуже любимо. Діти завжди грали в неї весною. Називається вона «Подоляночка».

Діти за допомогою лічилки обирають Подоляночку, і розпочинається гра. Нею і завершується екскурсія.

У повсякденному житті доцільно розучити гру з книги В. Верховинця «Весняночка» (стор: 138).

8. «Йде весна-красна»

Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати уміння правильно будувати ви-словлювання. Словник: їхати, березень, квітень, човен, віз, сани; слова вірша Т. Коломієць «Ішла весна-красна».

Дид. матеріал: рухливі картинки — віз, сани, човен та зображення місяця Квіт-ня; чарівна скринька з гостинцями; ягнятко, гусеня, каченя — ілюстрації до вірша Т. Коломієць «Ішла весна-красна».

Х і д з а н я т т я

1. Бесіда:—

То які зміни в природі ми помітили під час екскурсії? Чому про березень кажуть, що він то сміється, то плаче? Так, тому що дуже різна погода в березні: буває і сніг, і мороз, і сонечко, і тепло, і дощик. Ви вже знаєте, що березень — перший місяць весни. А за ним іде квітень. Він називається так тому, що в цей час з'являються у лісах і на луках квіти. Як називається місяць? Дуже нелегко

квітню прийти на зміну березню. А чому — послухайте казку.

2. Бесіда за казкою. Вихователь перепові-дає українську казку «Як Квітень до Березня в гості їхав», ілюструючи розповідь рухли-вими картинками.—

Чи хотів Березень, щоб Квітень при-їхав до нього в гості? Бачите, який він невірний. Сам запросив, і сам же й не пускав. (Розповідає ще раз початок казки). Що ж зробив Березень? Що порадив (рос. — посоветовал) Квітню