“Моя земля – земля моїх батьків”
Пісня
Добрий день вам, люди добрі!
Щиро просим до господи!
Раді вас й нас вітати,
Щастя і добра бажати!
Сьогодні свято – ще одна сходинка до родинного єднання. Заходьте будь-ласка на свято. Хай буде вам затишно, тепло, мов в своїй хаті, хай щира розмова і бесіда мудра в душі розквітає твоїй.
Всі ми раді зустрічати наших ніжних бабусів. Дорогеньких мам і главу родини – тата. І сестричку вашу, й брата. Хай усім добре буде вам.
Шановні батьки, готі, діти запрошуємо вас до нашої оселі на хліб, на сіль, на щире слово на бесіду мудру, на свято родинне. Ми раді вітати вас на нашому святі, але щоб пустити вас на простори наші, ми знати цікаві, що робити вмієте. Яким мистецьким ремеслом володієте?
Пісня: Ми роду козацького діти.
З хлібом у нас зустрічають гостей
Хліб на весіллях цвіте в короваї,
І кращих немає на світі вістей,
Ніж хліб уродився у рідному краї,
Хліб священний лежить на столі –
запашний і рум’яний, високий,
знають добре старі і малі,
що то рук хліборобських неспокій.
Хліб священний лежить на столі
В нього запах жнив’яного літа.
Хай завжди буде хліб на столі
І, як сонце, сіяє над світом.
Пісня: Вітальна.
Хлібом-сіллю вас вітаємо
І здоров'я всім бажаєм,
Під веселий рідний спів
Посилаєм вам уклін.
1 вересня 1990 р. в усіх школах і училищах України почався рух учнівської молоді “Моя земля – земля моїх батьків”.
Біля двору, яворина, все село – моя родина, краю рідний мій. В мене є свій край билинний де народ такий гостинний,
Краю рідний мій!
Я люблю твої простори аж до зір і понад зорі, краю рідний мій!
Все моє – ліси і ріки, мова, дана нам навіки, краю рідний мій!
Цей рух сприяє вихованню любові до батьківського роду, родинної оселі, материнської мови й пісні.
Мова? Що це таке? Народ говорить: слово до слово зложиться мова. А коли славний поет Т.Г.Шевченко ось як про неї каже:
“Ну щоб здавалося слова...
Слова та голос – більш нічого.
....
Мово українська
Мово моя рідна
Чому тебе цураються,
Чом ти така бідна?
Я тебе, кохана,
Вирву з по невіри
Навернуться ще до тебе
Усі недовірки.
Над Галичиною
Перла заблистіла
- Подивіться, яка гарна
Наша мова мила!
Пахуча, мов квітка,
Розкішна мов пава
За те тобі, моя мово,
Вічна честь і слава.
Мово рідна, слово рідне
Хто се вас стидає
Хто горнеться до чужого
Того Бог карає.
....
Буду я навчатись мови золотої
У трави веснянки у гори крутої
В потічка веселого, що простане річкою,
В пагіння зеленого, що зросте смерічкою.
Пісня: Моя Україна. (любить укр. у сні й наяву, вишневу свою Укр. ... і мову сол.)
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай.
....
Я запитую в себе, питаю у вас у людей
Я питаю в книжок
Роззираюсь на кожній сторінці. –
Де той рік, де той місяць.
....
Рідний край наш: Україна, красна та багата
Рідне небо, ясне сонце, місяць зорі срібні.
Рідний нарід українці всі до нас подібні
Рідна віра: свята Трійця, Пречиста Мати
Рідна мова: нею вчились Бога прославляти
Присягаєм: рідну віру завжди визначати, -
Говорити по-українські, молитись, співати
Як ріка не піде вгору, як сонце не згасне
Так ми того не забудем, що рідне, що власне
Що нам рідне, те нам буде і красне і гоже –
Присягаєм що так буде! Поможи нам Боже.
Ми всі діти українські,
Український славний рід
Дбаймо щоб про нас, маленьких,
Добра слава йшла у світі.
Дбаймо, щоб той скарб любови,
Що нам Бог в серця вселив,
Рідну землю й рідний нарід
Прикрасив і збагатив.
Свої здібності і сили
Розвиваймо раз у раз
Щоб народу була втіха
І щоб користь була з нас.
Будьмо пильні у науці,
Будьмо чесні у ділах,
Будьмо смілі і відважні
І не думаймо про страх.
В своїх починах змагаймо
До добра і до краси,
Будьмо чисті тілом, духом
Ще чистіші від роси.
Все що рідне хай нам буде
Найдорожче і святе
Рідна віра, рідна мова
Рідний край наш над усе?
Щоб про це ми не забули
Ні на хвилю ні на мить
Хай Господь Святий із неба
Нас, малих, благословить
Твій рідний край, дитино,
То красна це земля
Куди не глянеш оком
Ліси, луги, поля
І потічок той срібний
І той зелений гай
Це все моя дитино
Твій рідний край.
Твій рідний край дитино
То ті сільські хати
Що в них живе народ наш
Усі твої брати.
І птахи ті співучі, і той цвіток розмай.
Це все моя дитино, твій рідний край.
Твій рідний край, дитино,
То мури старих міст
Де наша давня слава
Сягала ясних звізд.
Старі церкви і палати
Золото і срібло, знай –
Це все моя дитино
Твій рідний край.
Твій рідний край, дитино
То в полі могили,
Там твої славні предки
За свій народ лягли.
Пісня: “Попереду сотник їде”.
Знаєм, хто ми, чиї діти,
І хто наша мати:
Ми є нарід – українці!
Україна – мита!
Ми живем ми розквітаєм
Як на весні квіти
Встанеш, ненько Україна
Збудять тебе діти.
Коли ти любиш рідний край
Радій, співай!
Прийшла пора прийшла година –
Сміється Київ сяє Львів
Ярмо одвічних ворогів
Скидає вільна Україна!
Але, козаче, позір май,
Коли ти любиш рідний край.
В усіх людей одна святиня
Куди не глянь де не спитай.
Рідніше їм своя пустиня,
А ніж, земний в пустелі рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини
А нас, людей без Батьківщини.
Пісня: “Повіяв вітер степовий”.
Україна в давній славі
В козацьких пригодах,
На заквітчаних левадах
В рідних синіх водах
Україна в білих селах
У густих садочках
У хрещатому барвінку
У синіх квіточках.
Україна на яворі
Пташкою співає
На стрілецькії могили
Голову схиляє.
Україна в рідний мові
І в пісні прекрасній
Україна в рідній школі
В майбутності ясній.
Україна – рідний край – Бод. Над.
Рідний край! Дорогий серцю батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси, й доли, високі блакитні небеса. Хіба є що на світі краще за це миле