Конспект відкритого заняття за інтересами “Барви рідного краю”

Тема: Барви рідного краю (робота з природничим матеріалом).

Мета: вчити дітей виготовляти композиції із природного матеріалу; розвивати дрібну моторику рук, окомір, естетичний смак, творчі здібності; корегувати увагу, спостережливість, мислитель ні операції аналізу, синтезу, порівняння; виховувати любов до природи, бережливе ставлення до неї, бажання приносити радість іншим.

Обладнання: клейонки, ножиці. пластилін, заготовки з лози, природничий матеріал, зразки композицій, магнітофонний запис.

І.Підготовчий етап.

1.Організаційна частина.

Діти, сьогоднішнє наше заняття я хочу почати з того, що у кожного з нас є три матері. Перша – це ненька, яка на спородила, друга – це Батьківщина, наш рідний край, а треті – це матінка природа. Сьогоднішня наша розмова буде про нашу третю матінку - природу.

2.Нервовопсихолоічна підготовка.

Зараз я вам прочитаю вірш Сергія Павленка, який називається “двоколірний вірш”. Уважно послухайте і скажете, чому автор назвав вірш двоколірним.

Двоколірний вірш.

Коли де-небудь квітку бачу,

“Зірви!” – кричить мені, аж плаче.

Повз деревце іду зелене,

“Зламай!” – схиляється до мене.

В гніздечку пташку стріну в гаї,

“Зжени!” – мерщій мене благає.

“Забий!” – з болота жаба просить,

“Замуч!” – цвіркун сюркоче в просі...

Хай буде краще – навпаки!

Коли де бачу квітки очі,

“Люби!” – вона мені шепоче.

Повз деревце іду зелене,

“Привіт!” – схиляється до мене.

В гніздечку пташку стріну в гаї.

Питає плашка: “Як ся маєш?”

“Спочинь!” – з болота жаба просить,

“Всміхнись!” – цвіркун сюркоче в просі.

Який же світ кругом чудовий!

Додому йду в добрі й любові.

То чому автор назвав вірш двоколірним?

Якими кольорами ви змалювали б вчинки людей у першій частині вірші? Чому?

А якими б у другій? Чому?

Чому вчить цей вірш?

Коли ми глянемо довкола, то побачимо безмежну красу рідного краю, його різнокольорові барви. Чи легко порушити, зруйнувати її? Але як?

А що ми можемо зробити, щоб зберегти цю красу?

ІІ. Основний етап.

1.Вступне слово вихователя.

Так, діти, краса нашого краю дуже дивовижна і мальовнича. Ось погляньте на квіти в вазі. Яка краса! Але вона не вічна. Пройде час, квіти зів’януть і свято закінчиться. Але у матінки-природи є такі рослини, що тривалий час зберігаються красивими і продовжують милувати наше око. Зриваючи їх, ми не завдаємо шкоди природі.

2.Повідомлення теми і мети заняття.

- Отож, на сьогоднішньому занятті ми будемо виготовляти композиції з сухих квітів і трав. Під час якого кожен з вас проявить свою фантазію, свою думку і вміння створювати прекрасне.

3.Орієнтування в завданні.

- Ось погляньте всі на зразок. Так виглядає готова композиція, або як її ще називають по-іншому ікебана. Це наче одна велика сім’я. Більша квіточка, на довгому стеблі – це тато. Він встановлюється прямо. Мама нижча за тата, але весь час поглядає на тата. А діти – це маленькі квіти, стоять попереду тата й мами і дивляться на обох. Щоб квітам було затишніше у їхній оселі – ми доповнили композицію (ікебану) різними травинками сухоцвіту, полину, гілочками липи, хмелю, але так, щоб вони сховали головних членів нашої квіткової сім’ї.

4.Практична робота.

- А зараз ми з вами почнемо робити свої квіткові родини. Але я хочу, що ви не повторювали все за мною. А щоб проявили свою фантазію, ініціативу. Отож першим завданням для створення композиції є основа, тобто те, на чому буде кріпитися квіткова сім’я. Цією основою у нас є пластилін. Зараз ми візьмемо пластилін у руки і розімнемо. (Діти розминають пластилін, грає легенька музика).

- А поки ви будете розминати пластилін, я розповім вам легенду, чому квіткові композиції називають ікебанами.

Жив в Японії хлопчик, якого звали Ікібо. Жив він з матір’ю дуже бідно, але перед хатиною вони мали невеличкий садок з озерцем. Там росли дивовижні квіти і дерева. Навіть сусіди дивувались красі цього садка. Тут завжди збиралися найспівочіші пташки і дарували свої чудові трелі. А в озері плавали риби, на сонці виблискували, наче золоті.

Одного дня мама хлопчика занедужала. Вона не могла більше ходити і милуватися красою свого саду. Ікібо не мав грошей, що запросити лікаря. Тому він сподівався на долю, що мати його видужає. А щоб хоч трішки потішити свою матусю, почав робити букети з квітів і розставляти їх у кімнаті. Побачивши з квітів і розставляти їх у кімнаті. Побачивши цю красу, мати Ікібо видужала. А хлопчик відкрив свою школу, яка називалася школа ікенебо, що означає “школа біля ставка”, а композиції почали звати ікебанами, тобто “квіти в вазі”.

- Отож, ми розімнули пластилін, а тепер закріпимо його на нашій підставці.

- Закріпили Тепер ми почнемо формувати нашу квіткову родину. А почнемо ми з батька. Візьмемо всі “чортополох” і примірте до своєї підставки. Якщо він завеликий, то ми його підріжемо. Але спочатку повторимо правила користування ножицями:

не гратися ножицями;

передавати тільки тупим кінцем;

зберігати у визначеному місці.

- Підрізали рослинку, а тепер ми її закріпимо. Я закріплю посередині, а може хтось з боку, чи деінде.

- Коли закріпили батька, тепер підберемо мамусю. Взяли всі будячок, ось який він в нас красивий, круглий, і тепер підріжимо і закріпимо.

- Коли ми закріпили наших батьків. Тепер доповнимо нашу композицію діточками – квіточками. А потім прикрасимо нашу родину, Але так, щоб їм не було тісно.

- Не забувайте, діти, що композиція повинна милувати не тільки наше око, але і всіх оточуючих.

5.Виставка робіт.

(Збираю роботи вихованців і виставляю на столі).

- Чия робота вас сподобалася найбільше?

- Чому?

- Чим