ЛЮБОВ – НАД БУРЕЮ ПІДНЯТИЙ МАЯК!

Тема уроку: “Світлий трагізм” фіналу трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”.

Мета уроку: розвивати в учнів комунікативні уміння та навички, удосконалювати вміння аналізувати драматичний твір, вчити орієнтуватись у життєвих ситуаціях, оцінювати вчинки та дії інших людей та свої; розвивати творчі здібності та виховувати здатність до сильних і щирих почуттів, оптимізм, відразу до ворожнечі.

Обладнання: ілюстрації до трагедії, портрет Шекспіра, музика Свиридова, пісня “Ромео і Джульєтта”.

Тип уроку: поглибленої роботи над текстом.

Кохання сильніше смерті і страху смерті. Тільки ним, тільки коханням тримається і продовжується життя.

І. Тургенєв.

Хід уроку.

Слово вчителя. Оголошення теми уроку.

Сьогодні на уроці ми повинні довести, що “Ромео і Джульєтта” – це світла ренесаcна анти містична трагедія.

- Обговорення епіграфу. Вам було завдання підшукати вислови великих людей про кохання.

(Діти читають підібрані вислови)

Який на вашу думку, найбільше підходить до нашої теми, чому?

Записуємо вислів І. Тургенєві яке епіграф уроку.

Презентація дитячих

Малюнків до трагедії.

Слово вчителя. Шекспір – один з найвидатніших представників доби європейського Відродження, доби, яка піднесла Людину до рівня самого бога, відродила новий світогляд – гуманізм.

Ми бачимо, що герої Шекспіра діють гідно до своїх переконань, беручи на себе відповідальність за свої вчинки. Для них характерні благородство, чесність, щирість. Вони стають на захист справедливості, честі, гідності. Їм доводиться боротися за утвердження ідеалів добра, долають труднощі, перепони, іноді. Заради своїх переконань віддають життя. Але часто загибель героя несе в собі оптимістичне ствердження життя.

Сьогодні до нас на урок завітали двоє критиків. Один з них – оптиміст, другий – скептик.

3. Словникова робота (На дошці запис і пояснення слів: оптиміст, скептик). Записуємо в зошити.

Скептик – людина, яка до всього відноситься з недовір’ям, крайнє сумнівається у чому-небудь.

Оптиміст – людина, яка радісно сприймає світ вірить в майбутнє, в успіх, бачить у всьому світлі сторони.

- Виступає двоє учнів – Оптиміст і Скептик. Один стверджує “світлий трагізм” фіналу, інший заперечує.

Скептик: Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати. А що ж є в нашій трагедії. Слова, думки, вчинки героїв свідчать про зло, жорстокість, помсту, смерть. Молоде, щире почуття стикається з тим суспільством, яке поділене одвічною ворожнечею двох старовинних феодальний сімей. Ця ворожнеча – зла доля Ромео і Джульєтти, яка призводить їх до загину. Закохані гинуть, а вороже ставлення до іншого кохання забирає у могилу Меркуціо, Тібальда, Паріса; гинуть п’ятеро молодих здорових людей, помирає також від розлуки з сином мати Ромео.

Всі вони жертви родового розбрату Капулетті і Монтеккі. Ось ціна непримиренності, спричиненої середньовічними звичаями. Доля карає ненависників коханням та смертю їхніх дітей. Тож який же може бути оптимістичний фінал, коли стільки смертей?

Оптиміст. Кохання до Ромео і Джульєтти приходить раптово і несподівано, коли у шаленому галопі час раптом зупиняється. Коли в калюжах повсякденного життя відбиваються прошені невловимої, тріпотливої радості, коли душа спалахує барвистими іскорками мрій Кохання. Раптове і несподіване. А за ними – подія і натхнення. Ромео і Джульєтту їхнє кохання робить дорослими. Побачивши Джульєтту, Ромео наче відроджується, відчуває, що вона його доля, стає дорослою, зрілою людиною, яка не тільки мріє, але діє, бореться за своє чисте почуття. Його слова і вчинки сповнені енергії, рішучості, щирості Джульєтта також з наївної дівчинки перетворюється на сильну і впевнену жінку, яка заради коханого готова долати будь-які перепони. Все забуто: й родичі, й минулі обов’язки, душі героїв розкриті назустріч щастю. Так можна погодитись з паном Скептиком, що зла доля закоханих призводить їх до загибелі. Але їхня загибель водночас є й перемогою, адже припиняє ворожнечу. Кохання не помирає, не розвівається попелом. Воно живе скрипкою, словом, подихом вітру. Кохання і любов - категорії вічні. Попри всі біди, злигодні, попри всі катаклізми, у світі володарює чистота, честь, гідність і Любов. Ось чому ми можемо говорити про “світлий трагізм” фіналу.

Хто підтримує Скептика?

А хто – Оптиміста?

Ось і спробуємо довести Скептику, що він неправий.

Усний переказ V дії трагедії.

4. Бесіда.

Наведіть безглузді вчинки і фатальні випадковості, що завадили головним героям досягти своєї мети?

Простежте ланцюжок нещасть, якими були покарані ворогуючі роди?

Чому на прикладі цієї ворожнечі можна сказати, що зло породжує зло, помста нове прагнення помсти?

Чи можна було врятувати закоханих, їхніх друзів, братів, рідних?

У чому велич і сила кохання Ромео і Джульєтти? Доведіть, що вони ставились до свого кохання, як до коштовного скарбу, ціннішого за найдорожче – за життя?

А тепер давайте послухаємо самих закоханих на їх рідній мові. (інсценізація уривку “Ромео і Джульєтта освідчуються в коханні” (Звучить музика Скрябіна “Романс”. Діти читають на англійській мові).

Romeo: St is my lady. O, it my love.

O that she knew she were –

She speaks, yet she says nothing what of that?

She speaks lye discourses A will answer it –

I am too bolel, t’is not to me she speaks.

She, haw she leans her cheek upon her hand.

That I might torch her check.

Juliet: O, Romeo. Wherefore art thou Romeo

Or, if I’ll no longer be a Capulet

Romeo: Shall i hear more, or shall I speak at his

Juliet: T’is but thy name that is my enemy: –

O, be some ofher