МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ І ЗА НАС.

Господи! Ти створив небо і землю, дякуємо Тобі за милість і любов до нашого народу. Дякуємо, що зберіг Ти нашу Україну. Її народ донині, поміг вистояти в жорстоких нелюдських тортурах, почуй нашу молитву, благослови нашу землю, нашу Україну, многостраждальний народ, збережи його, дай сили перенести тимчасові негаразди, підніми з руїн Україну. Благослови нас, щоб ми були гідними синами івдочками Матінки-України, твоїми дітьми. Дякуємо Тобі Господи, що чуєш нас.

Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути.

Ми лише раз – так уже повелося –

Живемо на цій грішній землі.

Хай романтика віри й любові

Слова людського, тепла й доброти

Нам порожнини в душах заповнить,

Куди вже війнули ринкові вітри.

Скиньмо із лиць своїх черствості маску.

Нехай зігрівають нас сонячні промені.

Зробімо Україну щасливу, як казку.

Нам милосердя, Господи, подай

До всіх страждущих і незахищених,

Ми ще від страху і злі, і сліпі,

В душах у нас ще багато що знищено.

Благослови рід людський на добро,

Душі відкрий нам для злагоди й миру,

Щоб на Вкраїні незгод не було

Нас збережи! І спаси! І помилуй!

І. Тулунтай.

ЛІТЕРАТУРА

Білан А. Кілька студій перед арештом, (про . Стуса)// Українська культура. – 1992. - № 2. – с. 28;

Буряник Н. Свіча й свічадо в поезії Василя Стуса // Слово і час. – 1993. - № 11. с. 51-57.

Василенко А. “Хорошо, что смерти не боють я” ... Украинский поэт: его судьба и стихи»// Лит. Розсип. – 1989. – 17.ХІ. (№46). – с. 13.

Гармаш Г. Червоне і чорне. Поезія – Доля Василя Стуса // Слово і час. – 1991. - № 5. – с. 20-25.

Голобородько В. Він став моєю совістю (Про поета В. Стуса)// Вітчизна. – 1990. № 10. – с. 161-163.

Кулинський М. Запізніле повернення6 Про поета Василя Стуса// Літ. Україна. – 1989. – 30.ХІ. – с.4.

Жулинський М. Василь Стус (1938-1985)// Літ. Україні. – 1990. – 25.01.

8..Захарченко В. Він переміг. Спогад про Василя Стуса // Київ. – 1992. - № 1. – с. 117-122.

Івашко В. Міф Василя Стуса Як дзеркало шістедсятників // Світовид. – 1994.-Інститут ІІІ (16). С. 104-120.

Ільницький М. Палімпсести Василя Стуса (Про творчість українського поета)// Вітчизна. – 1990. - № 3. – с. 14-16.

Кириченко С. Птах піднебесний// Дніпро. – 1998. - № 1-2.. –с. 64.

Коцюбинська М. Почути голос поета // Жовтень. – 1989. № 7. – с. 15.

Коцюбинська М.Новітні палімпсести (Кілька думок про феномен Василя Стуса)// Філософська і соціологічна думка. – 1990. № 2. – с. 100-102.

Коцюбинська М. У свічаді пам’яті // Україні. – 1991. - № 1. – ст.. 13.

Коцюбинська М. Стусове “самособою навіювання” //Сучасність. – 1993. - № 6. –с .137-144.

16.Макарчик В. “Від юних літ до юного змужніння” // Слово і час. – 1992. - № 8. с. 64-70.

Міщенко В. Поклав життя за Україну // Літ. Україні. – 1991. – 26.09. с. 6.

Неділько В. Василь Стус. Доля. Життя. Поезія. // Укр.. мова і література в школі. – 1992. №1. –ст. 32-3; № 2. –с. 21-30.

Овсієнко В. Ми канемо у вічність молодими (спогади товариша по нарах про Василя Стуса)// Вітчизна. – 1994. - № 7, 8. –с т. 138-140.

Освієнко В. Шістдесяте Різдво Василя Стуса// Освіта. – 1998 14-21 січня (№3-4) с. 10.

21. Онигієнко І. Символ “Веселий цвинтар” в естетиці страждання В. Стуса// Слово і час. – 1997. - №2. – с. 54-58.

Орач О. “ І я гукну, і край мене почує...” // Ранок. – 1990. - № 12. – с. 6-8.

Орач О. Духовний син Тараса. Про Стуса // Літ. Україна.. – 1991. 16.05. –с. 5.

Пічкур Л. У глухому лісі, за Уралом// Київ. – 1997, № 5-6.- с. 141-143.

Плющ Л. “Вільготно гойдається зламана віть ...” // Слово і час. – 1991. - № 11. с. 38-47.

Сверстюк Е. Відзнйдена імпровідазція Василя Стуса (Спогади) // Київ. – 1991. - № 10. – ст.. 121-123.

Стус Л. Василь Стус очима сина // Прапор. – 1990. - № 2. – с. 101.

“Рож дай мені – дійти і не зотліти”. До 60-річчя від дня народження Василя Стуса //Освіта України. – 1998. – 14.01.-№2-3. – с. 10.

Харчук Р. “Хто еси? Живий чи мрець? Якою бачить проблему мертвих душ укр.. поезія. В Стус “Веселий цвинтар” // Слово і час 1993. - № 5 –с. 22-28.

Тонь Г. “народе мій, до тебе я ще верну”// Урядовий кур’єр. – 1998. - 6 січня. – ст. 10.