СЦЕНАРІЙ РАНКУ

“Котилася писаночка...”

Мета: Формувати уявлення дітей про виготовлення писанок:

ознайомити з традиційними елементами та кольоровою гамою писанок Гуцульщини;

виховувати інтерес до декоративно-прикладного мистецтва;

розвиток естетичний смак

Матеріали: зразки гуцульської писанки, вишивки, атрибути для персоніфікованого читання.

Стук у двері заходить Писанка.

Запитання до дітей: На яке свято люди розмальовують писанки? Як зрозуміти таку приказку: «Дороге яєчко на Великдень»? Як називаються яєчка, фарбовані одним кольором? Що роблять з писанками і крашанками? Що робили з писанкою ваші бабусі і дідусі?

Розповідь дітей.

Розповідь Писанки: “Свячену писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця, клали під поріг стайні, щоб добре велося худобі. Зводячи нову хату, в кожному кутку клали по писанці. Ваші прабабусі і прадідусі вірили, що писанка охороняє оселю від пожежі, блискавки та різних напастей. Ось послухайте легенду: Далеко в горах до високої стрімкої скелі залізними ланцюгами прикутий страшний нехрист, злий дух Пекун щез-би. І той нехрист має дванадцять своїх посланців, що ходять по селах та містах і придивляються, як живуть люди. Все, що вони побачать або почують, розповідають нехристові. Коли посланці кажуть, що люди живуть бідно і сваряться між собою, нехрист радіє і сміється так, що аж гори трясуться, а ланцюги його слабнуть. Якщо посланці кажуть, що між людьми злагода й добро, нехрист сердиться, насуплює брови, а ланцюги міцніше стискають його погане тіло. Та найстрашніша для нехриста вістка, що люди ще пишуть писанки, що вони не забули цього звичаю: тоді він реве, як звір, рветься з усієї сили і б’ється головою об скелю так, що аж вогонь креше. З того постають грім і блискавка, а ланцюги робляться тоді такі міцні, що годі їх відірвати. Тепер ми розуміємо, чому писанкарство розповсюджене на всій Україні. Писанки бувають найрізноманітніші. На Гуцульщині поширені геометричні мотиви: різні клинчики, пів клинчики, півсонця, місяці, півмісяці, зірочки; рослинні елементи: квіти, ялиночки, гілочки, листочки; а також зображення тварин: півня, оленя, коня”.

Далі йде персоніфіковане читання вірша дітьми і Писанкою:

Ой писанко люба,

Які в тебе взори!

То олені, півні,

Ялинки та зорі...

Дивуюсь, любуюсь,

Та знати б хотіла,

Що кажуть ті взори?

Скажи ж мені, мила!

Писанка:

Ялинка зелена

І олень рогатий

Тобі нагадають

Зелені Карпати.

А той безконечник

Біжить безконечно,

Бо правда не згине,

А житиме вічно.

Дитина:

Тепер розумію,

Недаром же мати

Нам наказали

Тебе шанувати.

Бо щастя віщуєш

Ти. писанко-чічко,

Посвячена в церкві

В Воскресную нічку.

Писанка розповідає, як правильно її розписувати: “Щоб виготовити писанку, треба мати паличку-писачок. У кожному писачку є дірочка, в неї встромлена трубочка, в яку набирають трохи фарби. Для кожної фарби – окремий писачок.

Спершу треба нанести бджолиним воском лінії і кривульки. Під руками має бути тепленька вода і всілякі барвники. Спочатку яйце опускаємо у жовту фарбу. Потім 10-15 хв. у теплій воді. Після цього наводимо зелений колір. Коли ж це все зроблено, легенько гріємо яєчко під настільною ламкою і витираємо віск. Яйце готове.

Я – писанка, писана житнім вогнем,

Проціджена через вузеньку кирстку,

Мене ще леліятимуть у любистку,

Абись-те любили, любили мене.

Котитимуть легко з голодних верхів

В хустині оранжевій, у вишиванці,

Де барви, мов звуки флоярині вранці,

Глибокі, терпкі, мов не з наших віків...

Ведучий І. Сьогодні важко знайти людину, яка б лишилась байдужою і не захоплювалась красою українських писанок, цих справжніх шедеврів, цих крихких виробів людських сердець і рук. Писанки ще в поганські часи розписували деякі слов’янські племена. У своїх писанках наші пращури відображали світ, у якому вони жили, свої погляди і вірування, вшановували сонце, як джерело тепла і весняного пробудження, а саме яйце-писанка було символом зародження життя.

Ведучий ІІ. Звичаї, вірування та ігри, пов’язані з писанками, що зберігаються в народі по нинішній день, указують, що писанки своєю традицією сягають глибоко в дохристиянські часи.

Ведучий І. Яйце було емблемою Сонця-весни. Птиця – це вісник весни, радості, сонця. Птахи починають нести яйця й виводити пташенят лише з веною, із сонцем. Яйце було амулетом, з допомогою якого людина заворожувала в собі та з’єднувала добрі сили, а лихі відвертала.

Виводить мама дивним писачком

по білому яйцю воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

Із цибулинним золотим узваром,

з настроями на травах і корі,

на весняній і на осіннім зіллі –

і писанка оранжево горить

у філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

то вже дзвенить, як згусток сонця,

буяють буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім сонці.

І стилізовані сплітаються сади

у маєві густих обрамлень.

Мереживом найтоншим мерехтить

геометричний космацький орнамент.

І я поплив у світ дитячих мрій

на білі колискові оболоні.

Ведучий ІІ. Наші предки вірили, що писанка має магічну силу. Старі люди і нині вважають писанку особливою святістю, що вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людей від усього злого. Писанку треба вміти написати, треба дати належні фарби, треба писати тоді, коли належить, треба вміти її замовити і дати, кому належить.

Ведучий І. Писанки носили на могили батьків та дідів.

Ведучий ІІ. Писали дівчата писанки кожна потайки, ворожила над білою шкарлупою, купала кожне яйце в трав’яних фарбниках-галунах, покривала символами сонця, воскресіння, любові, щастя, родючості. А найкращу дарувала нареченому, своєму судженому.

Ой, чия то дівчинонька по горі ходила,

Взяла в руки писаночку – води ся напила?

Ой, молоді легіники, де воли наймете?

Я загинула писаночку, чи ї там знайдете.

Ой, займемо сиванки в зелену ліщину,

Заміняєм писаночку на файну дівчину.

Ой, калино, калиночко, чом у лузі стоїш,

Ой, т файна писаночко, чом ся мене боїш?

Який листочок на явору, такий на калині,

Ти писанку подарував, мою ще донині.

Йде Великдень.