Сценарій усного журналу.
День української писемності і мови.
Мета заходу : Виховання любові до рідної землі, до рідної мови, до
її носія –українського народу, до держави Україна, до
народних традицій, пісень та обрядів, формувати
переконаність у нетлінності духовних скарбів народу
Форма проведення : усний журнал .
1.Ведучий – Розпочинаємо усний журнал, присвячений Дню української писемності і мови.
2.Шановні присутні ! Упродовж невеликого проміжку часу ми з вами гортатимемо сторінки усного журналу, з якого дізнаємося про тернистий шлях становлення і розвитку української мови, української писемності . Утвердження української мови як державної мови.
1.Ведучий. Ми припадемо устами до живодайного джерела, української мови, до її образності, до влучного слова, її мелодійності і милозвучності, до казковості і надзвичайної пісенності.І все це наша мова.
2.Ведуча. Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні.
1.Ведучий. Також будьте допитливими і натхненними – і перед вами відкриються неозорі виднокола української мови.
2.Ведуча. Мова кожного народу – неповторна і – своя
В ній гримлять громи в негоду
В тиші – трелі солов`я
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен - клени у діброві
По – кленовому шумлять.
Солов`їну, барвінкову,
Колосисту – на віки –
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина – так , як мати,-
Мова в кожного із нас.
Звучить пісня на слова Степана Галябарди, муз. Олена Слободянка,
Мови чарівний голос
На ріці життя тихо меле млин часу,
І у вишині зорі по одній гасить
та запалює замість них нові знову
І несе у світ пломінкий вогонь слова.
Слово мовили знов уста мої, слово,
Як бусинками, ними виграє мова.
Зорі і світи сіли край мого столу,
Слухають її мови чарівний голос.
Приспів
Причасти мене розмовою
Українською мовою.
Зачаруй мене славнозвісною
Українською піснею.
Причасти мене розмовою
Українською мовою.
Зачаруй мене ніжною
Українською піснею.
Засвітає день квітами пісень ясно,
Літо щедре йде, сто надій цвіте рясно.
З рідної землі б”є вже джерело знову
І течуть слова у дзвінкий кришталь мови.
Слово мовили знов уста мої, слово,
Як бусинками, ними виграє мова.
Зорі і світи сіли край мого столу,
Слухають її мови чарівний голос.
Приспів .
Ведучий – Відкриваємо першу сторінку, називається вона
“Від кирилиці до Кобзаря”
Гробниці, кості й мумії мовчать,
А слово – вічне ніби далина.
Із темряви віків, де цвинтаря печать.
Лиш чути письмена …
Учениця читає молитву “ Благослови мене Господи ! ”
“Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого”. Молюся до Тебе, Господи, неложними вустами і щирим серцем. Дякую тобі Боже за красу небесну: кожний день наді мною сходить сонце, воно дарує мені тепло і світло, а небо усміхається мені, немов великий і пречистий храм. Я дякую тобі, Господи, за красу земну: широкополі поля і луки, пташиний спів, прохолоду дібров, шепіт лісів, журливу пісню річок і спокійну задуму озер, - все це ти даруєш мені, Господи, як милість Свою.
Схиляюся перед Тобою, Отче, у молитві яка очищає, зігріває душу, наповнює її сяйвом віри, що постає зі Слова.
“Споконвіку було Слово, а слово було у Бога, і Бог було Слово”.
Молитва увійшла в моє буття відтоді, як ледве навчилася говорити, увійшла тихо і непомітно, як мамина усмішка, освітила моє єство, взяла мене малу за руку і повела дорогами життя.
Благослови, Господи землю, на якій живу, і людей, які поруч зі мною, бо усе і всіх Ти створив для слави твоєї. Дай мені, Боже, мудрості творити тільки добро і борони мене від зла. Благослови мене, Господи, і допоможи опанувати Словом і мовою, Тобою даними, а вся честь і слава нехай будуть Тобі, Отцю, сину і Святому Духу. Амінь.
( Я. Гоян )
Ведучий.
“Історія – скарбниця наших діянь. Свідок минулого, повчальний приклад для сучасності, застереження на майбутнє,” – говорив один з наймудріших серед письменників, іспанець Сервантес. Саме як “скарбниця наших діянь”, історія показує численні приклади того, що навіть найновітнішим відкриттям часто – густо передували здогади, пошуки та роздуми.
Ведуча.
Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу. Письмо – одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі й часи розширює функціонування мови. Проблема виникнення письма у східних слов”ян дуже складна і досі не розв”язана.
Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання : коли і як народилася слов”янська писемність, слов”янська абетка і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки.
Ведучий.
Тривалий час побутувала думка, ніби – то наші пращури завели писемність лише після Хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги.
Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо в Північному Причорномор"ї, археологи не раз знаходили, та й досі знаходять, - на кам”яних плитах, надгробках, амфорах – таємничі, незрозумілі знаки.
Ведуча.
Перший історик слов”янської писемності болгарський книжник, учений чернець Чорноризець Храбр, який жив у X сторіччі при дворі болгарського царя Симеона, у книзі “ Сказання про письмена” розповідає про два етапи розвитку слов”янського письма. Перший - коли слов”яни ще були язичниками, отож читали та ворожили за допомогою рисок та зарубок.
Другий етап – коли вони хрестилися то почали писати римськими і грецькими письменами, але було це письмо "без обустроєнія", тобто не пристосоване до слов”янської мови.
Письмо у вигляді “черт і різ” використовували для позначення належності речей певній особі, позначення кількості