Оформлення
зал прибраний квітами і рушниками, вишитими червоними і чорними нитками.
У центрі сцени, прикрашений калиною і чорними стрічками, плакат, на якому чорним – дата: “29 січня 1918 року”, а нижче – слова написані червоним:
І слава їх встає не вмерши,
Ятрить крізь відстані і час.
Було їх триста. Триста перший –
І ти,
І я
І кожен з нас.
Петро Шкрабюк.
під плакатом на столі хліб – сіль і свічки.
На передній стіні ікона Божої Матері.
На столі хліб на рушнику і червона калина
Свічки.
Магнітофонна запис церковних дзвонів та “Реквієм” Моцарта.
Тематична виставка документів, книг, газетних та журнальних матеріалів “Вам вічна слава, Вам вічна пам'ять”.
І пам’яттю не оминути
Останній бій, останній крик.
Ці Фермопіли наші – Крути.
А Берестечко – їх двійник.
Вступ.
Кажуть, що історія не повторяється, але деякі її події мають щось спільне. 480 рік до н.е. Грецька держава, об'єднавшись з державою Спарта, вела війну з персами-завойовниками, яких привів в Грецію сим перського царя Дарія - Ксеркс. 300 спартанців, який очолював цар Леонід, тримали оборону біля Фермопільської ущелини. І тільки зрада грека, який вночі провів ворога гірською стежиною в табір спартанців, не дала їм можливості перемогти. Всі вони загинули, захищаючи державу.
Червень 1651 року. Вже який раз Польща іде війною проти вільної Україну. Страшна битва між поляками і козаками Хмельницького відбулася під Берестечком на Волині.
300 запоріжців, що окопалися на острівці серед болот, цілу добу відбивалися від тисячів польського війська. Король Ян Казимир обіцяв їм дарувати життя, але вони не піддалися, загинули всі до одного, і не заплямували козацької честі.
29 січня 1918 року. Маленька станція Крути на Чернігівщині. І знову бій. І знову 300. І знову в ім'я ідеї, в ім'я Батьківщини.
Тощо саме сталося в цей день, 84 роки тому, розкажуть студенти групи 1П-1.
Тим, хто загинув в боротьбі за волю і краще долю України -ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ !
Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх сил віддали молодість і життя - ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ !
Під Крутами бій, під Крутами кров...
Про давню трагедію згадаю знов.
Під Крутами смерть, під Крутами плач...
І кулю у серце націлив палач.
Під Крутами юність, під Крутами сум.
Над життям юнацьким надруга і глум.
Під Крутами розум і нації цвіт.
А хто за цей злочин дасть нам отвіт?
Під Крутами сльози, зітхання тяжке...
І як же це сталось, здатний хто на таке?
Стало каменем серце отут біля Крут
І заповідь божа затоптана в бруд.
А заповідь п’ята каже; "Не вбий!"
То хто ж породив тебе кате людський?
Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...
І все пам’ятаю через тисячі днів.
І пам'яті свічка горить не згаса
І 300 сердець - наша гордість, краса.
Під Крутами квіти, "Реквієм" спів...
Пам’ятай, Україно, патріотів синів!
Якими обкраденими виявилися ми, українці, після стількох років московського панування в Україні. Від нас вкрали, заховавши за товстенною стіною забуття нашу Історію, яка, незважаючи на час, усе ж не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які в січні 1918 року піднялися на захист незалежної Української держави, протиставивши до зубів озброєним московсько-більшовицьким військам свої гарячі серця.
Вісім десятиліть відділяють нас від того часу, та події 29 січня 1918 року живуть в душі українського народу, ятрять його серце. То ж давайте зазирнемо в ті дні, відкриємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, ім'я якої Крути.
Їх - юних сміливців, лиш жменька була,
Із серцем із сталі і духом з граніту.
О, велич летіла у вічність з їх лав.
І Чин їх навіки став юності мітом.
Мчав зойк слабодухів за ними
- Куди вам? Ви ж діти!., загинете марно...
- О, ні! Бо ще завтра за нами підуть.
Мільйони! На славу ми знімемо ярма!
Чи стримати тих, в кого серця з вогня,
Хто душу завзяту до бою напняв,
Хто любить Отчизну глибоко, пречисто!
О, прийде, Вкраїно, Твій радісний день,
Поглянь же - мільйони до бою веде
Крізь бурі сердиті, жорстокі - їх Триста!
Буремний і незабутній 1917 рік. Скориставшись осабленням царської Росії в ході першої світової війни і наслідками Лютневої революції, 4 березня 1917 року в Києві з представників різних політичних партій утворилася Українська Центральна Рада на чолі з професором Михайлом Грушевським.
20 листопада 1917 року Центральна Рада проголошує Українську Народну Республіку.
Горіла золота заграва:
Здригався світ під звуки сурм.
Широко залунала слава,
Що нам воскресла вся держава
Що Україна встала з тюрмі
Гоїлися столітні рани,
Бо не царив вже кволий жах.
Лежали в поросі тирани,
Розірвано важкі кайдани,
Стелився у майбутнє ясний шлях
Заграли нам воскреслі дзвони
І вже жертвенний власний труд
Творив права, свої закони
Царив вже лад, а не прокльони,
Свою влада, а не царський кнут!
А вже через пару днів у Петрограді було прийнято рішення відправити армійські частини для придушення "контрреволюції" на півдні Росії, до контрреволюції була віднесена і Центральна Рада.
25 грудня 1917 року північна московська армія почала загальний наступ на Так розпочалася війна Радянської Росії з незалежністю Українського народу.
У грізному полум'ї громадської війни поставав 1918 рік. Окуповано Харків, Полтаву, Чернігів.
Вояки-українці, розкидані всіх фронтах, свідомо віддали себе в розпорядження Центральної Ради, готові були йти на великі жертви заради визволення своєї поневоленої Батьківщини. Але саме цих патріотичних прагнень Центральна Рада не врахувала. І це було однією з трагічних помилок.
А час і працював проти України, бо „червоні” москалі скористалися цим часом для зміцнення власних сил і позицій. За допомогою посиленої агітації вони перетворили національну революцію в
