по Києву вогонь з важких гармат. П'ять діб ураганного обстрілу перетворили життя киян на пекло. Полковник вима-гав від підлеглих нещадно знищити всіх ворогів революції. Такої кривавої різанини столиця України не бачила з часів татаро-монгольського нашестя. У літературі вказується різне число жертв від 2 до 5 тисяч.
7 лютого члени Центральної Ради під охороною Січових стрільців залишили столицю. Наступного дня вуличні бої припинилися.
Невдовзі після пограбувань Києва більшовики відступили на схід.
Першого березня 1918 року Організаційний комітет, який очолював студент С.Король, вирішив розшукати місце загибелі своїх товаришів під Крутами. Це виявилося нелегкою справою. Після тривалих пошуків за допомогою місцевих селян було знайдено ями, в яких лежали тіла героїв. Однак всіх загиблих знайти не вдалося.
17 березня 1918 року тіла 28 юнаків привіз сумний потяг до Києва. Впізнано було тільки 18 з них, а решту не могли. 19 березня 1918 року Українська Народна Республіка прощалась з своїми першими Героями, котрі по-лицарські поклали душу і тіло за незалежність, за волю нашої Батьківщини. Поховали Крутянців на високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда.
І в тисячі сердець озивалися болем і гордістю слова голови Центральної Ради Михайла Грушевського "стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні".
Вірш П.Тичини
“На Аскольдовій могилі”
Організаційний комітет оголосив постанову про спорудження пам’ятника полеглим героям. Та після приходу більшовицької влади могилу юних героїв було зрівняно з землею, місце поховання поглинув парк, а їх імена - морок забуття.
Тепер на Аскольдовій могилі знову височіє хрест, на якому виписано імена героїв:
Сотник Омельченко, Володимир Шульгін, Лука Дмитренко, Микола Лизогуб, Олександр Попович, Божко-Божинський, Ізидор Курик, Олександр Шерстюк та багато інших студентів і гімназистів.
Минуть роки, століття та пам'ять про юнаків, які полягли під Крутами, не не зникне вовік. Не має права зникнути. Адже без неї немає історії. Нема народу, немає країни. Вона світитиме не тільки україн-цям, а й всім тим, хто готовий покласти своє життя в ім'я ідеї.
Нема любові понад тy,
Що окропила кров'ю Крути
І ту гарячу кров святу
Народам світу не забути
Сьогодні пам'ять знову відродилась (учасники дійства запалюють свічки)
Прийшла із поневолення життя,
Щоб свічною новою засвітилась
Душа, зірвавши пута забуття
В молитвах всіх героїв пригадаєм
Живим у Бога будем щедрості просить
Воскресне дух, я всіх вас закликаю
Людської паняті свічу яскраву запаліть.
Схилімо свої голова перед світлою пам’яттю тих молодих лицарів, які далекого січневого ранку заступили собою шлях ворогам на Київ во ім'я воскреслої сьогодні України.
Молитва
О Боже наш добрий
З високого неба
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе.
За тих, що боролись
При станції Крути
За нашу Державу
Із ворогом лютим
Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до себе!
Прийми в своїх славу!
А нам від цих Триста,
О Боже, благаєм
Любові та й вчитись до рідного краю
Чи на рідних полях
Чи в чужій стороні
Осенило чи ні
Святохреснее рам’я
Вам усім, хто поляг
За тризубовий стяг.
Вічная пам'ять
