Інсценізація

за мотивами української

народної казки “Украдене щастя”

(Естрадна казка)

Украдене щастя (казка)

Вистава на 3 дії

Дійові особи

1. Газда-хуторянин – І дія (40-річний чоловік в розквіті сил з легкою сивиною на скронях, середнього зросту), ІІІ (літній чоловік років 53-ьох повністю сивий дуже постарілий, виглядає на 60, видно що багато пережив горя).

2. Дружина його – молода 35-36-річна жінка.

3. Їх син (щасливий хлопець) – підліток років 12-13.

4. Злодій – І дія (молодий чоловік, худорлявий, 35-37 років) ІІ-ІІІ дії (літній чоловік 49-50 років, повнуватий, рожевощокий).

5. Його дружина – (повна, вгодована, пезбідована 36-37 років).

6. Щастя - (високий на зріст, схильний до повноти чоловік, 45-50 років).

7. Нещастя – (високий на зріст, худий чоловік, на вигляд змучений, 50 років).

Родина яка прийняла на ніч хлопця (селянин – років 40-45; його дружина – 37-39 років; двоє дітей – 10-ти і 13-14 років)

Війт, суддя, присяжні, громада.

І дія.

Звучить пісня “Тихий сон по горах ходить”.

[Відбувається на хуторі, біля ґрунтової дороги, неподалік від хати Газди. На дорозі через весь шлях велика холобина, де завжди грузнуть коні і вози, просто навпроти хати Газди. Село невелике, бідне – типово українське, хати дерев'яні, криті соломою. На подвір’ї біля хати стоїть віз, неподалік сарай (чи комора) з різними с/г знаряддями, біля хати урин ця з журавлем. З хати виходять Газда і його дружина.]

Дружина співає: Хата моя, біла хата. Пісня переривається... жінка продовжує іншу пісню.

Газда. (прислухається) – Ну ось... Знову хтось застряг у болоті. Зараз прийдуть просити коней.

Газдиня – А таки-так, прийдуть. Ніяк не можуть через те болото побудувати міст.

Газда – Та кажуть грошей не вистачає. Громада щороку посилає гроші, а все-одно мало. Що не кажи, а село у нас небагате.

Газдиня – Еге-ж. А де взяти тих грошей?

Газда – Не знаю. Я жінко от що міркую... Візьму я, і збудую через болото міст. Скільки б це мені не коштувало. Я це зроблю. А люди будуть переїжджати його, може й мене добрим словом згадають, подякують, помоляться за здоров'я...

Газдиня – Ет, чоловіче, роби як знаєш. Співає “Через річку кладка”.

Гасне світло. Кінець першого акту.

ІІ акт.

[На задньому плані стоїть міст, збоку хата Газди, по мості переходять люди, всі дякують Газді і хвалять його. Під мостом стоїть злодій, і слухає, що говорять люди чи не похвалиться хтось великими грішми. Потім злодій виходить з-під моста, і йде до хати Газди. Той щось майструє на подвір’ї, під деревом стоїть стіл...]

Злодій – Боже поможи, Газдо!

Газда – Дякую за добре слово, хай пан Бог і тобі допомагає.

Злодій – Оце, Газдо, проходив я біля моста, якого ти побудував...

Газда – І що ж там кажуть про мене люди?

Злодій – Та, всі звалять і дякують тому, хто це зробив. Просять Бога, щоб дав його щастя і здоров'я.

Газда – Що ж дякую братику, за добру звістку. Жінко, а нумо накрий стола та зготуй щось пообідати нам з гостем.

[Жінка накриває стіл, газда з злодієм сідають обідати].

Газда (пообідавши) – Ну, чоловіче добрий, заночуєш сьогодні в мене, а назавтра знову підеш послухаєш, що люди кажуть.

Гасне світло. Кінець ІІ акту. Пісня “Вечірня пісня”.

ІІІ акт.

[Злодій знову сидить під мостом і слухає. По мості ідуть Щастя і Нещастя, у подобі людей.]

Нещастя – Слухай братику, що я тобі скажу. Я гадаю, що чоловік, який побудував цей міст, заслужив на те аби бути щасливим.

Щастя – Правду кажеш брате. Слухай от-що... Невдовзі його жінка народить сина і буде той син щасливий. Все, щоб хтось не побажав для хлопця – збудеться, і все те що скаже сам хлопець здійсниться.

[Після того як Щастя і Нещастя пішли, злодій швидко вискочив з-під моста і побіг до хати Газди.]

Газда – А що, чоловіче? Що кажуть люди?

Злодій – Все те ж саме. Хвалять тебе і просять добра та щастя.

[Про розмову Щастя і Нещастя злодій промовчав. Як газдиня народила сина, він вночі украв хлопця, змастив губи породилі кров'ю барана, а сам утік. Газди на ранок прокинулись, а сина нема. Газда побачив у жінки на губах кров...]

Газда – Господи-Боже, жінко, що ти зробила з сином?

Газдиня – Нічого.

Газда – Коли та така, то підеш під суд, і хай громада скаже, що з тобою робити...

[Зібралися війт, суддя, присяжні і порішили замурувати жінку у стіну старого замку живцем.] Пісня розбійників... коли замуровують жінку.

Гасне світло. Кінець першої дії. Завіса опускається.

Дія ІІ.

[Ліс. По лісу іде злодій з украденим дитинчам на руках. Доходить до берега моря...]

Злодій – Щастя, зроби для цього хлопця, щоб тут з’явився замок [Світло пригасає, лунає грім, з'являється замок]. Ти ба, дійсно з’явився. Добре, а тепер Щастя зроби так аби у цього хлопця було дуже багато грошей. [Світло знову пригасає, лунає грім, з’являється скриня з грішми. Злодій виходить з дитиною, а через хвилю з'являється з двома жінками, одна з них несе на руках дитину. Це годувальниця, 2-га жінка - дружина]

Гасне світло. Кінець І акту.

ІІ акт.

[Пройшли роки. Хлопець вже став підлітком. Кімната взимку. Вечір. Біля дверей проходить хлопець. Зупиняється і починає слухати. В кімнаті сидять, біля столу, злодій і його дружина...]

Дружина – От ти скажи мені чоловіче. Ми нічого не робимо, але маємо все. Звідки це в нас?

Злодій. – Я тобі розкажу, але ти нікому-нікому.

Дружина –