А всяк чека, щоб лихом дозолити.

Здалека чути козацьку пісню «Стоїть явір». Зачувши пісню, Мару-ся здригнула і мов остовпіла, а далі аж потягнулась невидимою силою за дорогими звуками.

Маруся. Козачий спів?..

З моїх країв святих?!

Ох, серце рве!

Прокинулось все знову! Ах! Хто там, хто?

Мій мозок запалав.. Почувсь мені коханий,

кревний голос... Ой! Боже ж мій!

Який співа то гурт?

Гірей. Невольники... Гірей зі злістю покидає сцену.

Маруся. Невольники?!

Свій кревний люд,

свій люд хрещений, милий,

Укохана річ наша, голосна,

І чарівна, журливо-чула пісня —

О рідний край! Ох, як болить отут

І сил нема...

Клянусь тобі

цим небом пресвятим,

Клянусь судом,

клянусь своїм покволом,

України покоєм я клянусь

І славою синів її завзятих,

Клянусь отцем, що визволю усіх,

Не допущу вже більше

до знущання:

Я вимолю сльозами у паші..

А коли ні, — ключі у нього вкраду

Сп'яню, присплю...

заріжу, задушу...

А воленьку братам моїм добуду

І помстою за муки заплачу!

М.Богуславка рішуче покидає сцену

Знову промінь світла висвічує кобзаря, який грає та співає.

Кобзар. Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка

Добре дбає, до темниці приходжає

Темницю відмикає,

Всіх козаків бідних невольників

На волю випускає

І словами промовляє:

«Ой визволи, Боже,

нас всіх, бідних невольників

З тяжкої неволі,

з віри бусурманської,

На ясні зорі, на тихі води,

У край веселий, у край хрещений!

Вислухай, Боже, у просьбах щирих

У нещасних молитвах

Нас, бідних невольників!

На останніх акордах мелодії до коб-заря підходять козаки і уважно слухають його думу.

1-й козак. Ех, пісня ця рве душу...

Кобзар. То не пісня, а стогін ваш...

2-й козак. Та прийде час, розплати-мось!

3-й козак. Нам умирати? Годі! Сто-надцять куп чортів всім ворогам у зу-би!

4-й козак (напівроздягнений, кри-чить). Почекайте ж, бісові татари, дайте тільки справлю шаровари!

5-й козак (звертається до напівроз-дягнутого). Та цить ти! Скажи мені, будь ласка, небораче, а що ти там за спідницю шиєш?

4-й козак. Зшиваю посередині, щоб штани вийшли...

6-й козак. Ну й голова! От пройди-світ, паливода!

7-й козак. А свої де?

4-й козак. Свої? (Свистить). Про-пив!

5-й козак. Пропив штани?! Та скиньмось хоч по шагу та викупім у шинкарки штани лицареві.

(Всі козаки сміються).

4-й козак. Та подавіться ви, греч-косії, своїми штаньми! В мене і без вашої ласки вийшли штани, ще й ловкі. (Встає і показує). Он які!

Всі. Погляньте, братці! От мудра-гель! (Всі сміються).

Один з козаків кладе на бочку кала-мар, папір, гусячі пера і звертається до полкового дяка Гаврила, який зна-ходиться серед козаків. В руках у дя-ка великий хрест, а за поясом пістоль і шабля.

1-й козак. Сідай, дяче, писати бу-деш.

2-й козак (ставить відро горілки на бочку, дістає з широких штанів тара-ню і нюхає). Вип'ємо по одній та й почнемо. Добра тараня. Шкодагорілки мало... (зачерпнув кухлем з відра). Пий, дяче... „

Дяк (перехрестив кварту). Во здравіє Господа нашого. (Випив, по-нюхав тараню і зачерпнув з відра ще одну кварту). Во здравіє діви непо-рочної... (Випив, понюхав тараню і знову хоче зачерпнути, але козак відсо-вує відро).

2-й козак. Зачекай, дяче. Ти що ж, на весілля прийшов, чи що? Бачиш, горілки мало, а тарані багато.

Дяк. Грішник ти, козаче. Дай ви-пити во здравіє апостолів святих, бо в раю не дадуть мені й краплі горілки.

3-й козак. А хіба тебе в рай пус-тять?

Дяк. Мене, слугу Божого, до раю візьмуть, а вас, грішників, — у пекло. В раю ж горілки не дадуть, там тільки янголи співають.

4-й козак. От халепа.

Дяк. Ви ж підете спочатку в пекло і будете казани з смолою доглядати, дрова носити, дивитись, щоб кипіла добре смола і сірка в казанах. А в них варитись будуть єзуїти, шляхта... А щоб не вчаділи ви коло казанів у смороді, чорти горілку вам носити-муть... Так років сто коло казанів бу-дете. А потім Господь наш .милости-вий до раю вас візьме...

5-й козак. Років сто?

6-й козак. Ото вже поп'ємо горілки!

Дяк. Во здравіє апостолів святих! (Зачерпнув кварту).

6-й козак. І тих чортів, що носити-муть горілку.

Всі сміються, а козак п'є з відра.

Дяк. Амінь! (Бере відро і п 'є).

З-за куліс до гурту підходить декілька козаків.

7-й козак. Чолом вам, козаки! При-ймайте втікачів з неволі шляхетської.

1-й козак. Ану, покажіть руки.

Втікачі показують руки.

2-й козак. Наші!

Дяк. До унії не приставали? Віру християнську не зраджували?

Втікачі. Ні, пан отець.

Дяк. «Отче наш» знаєте?

Втікачі. Знаємо.

Дяк. Горшку п'єте?

Втікачі. П'ємо.

Дяк. Істино християнські душі. Ці-луйте хрест, раби Божі.

Втікачі хрестяться і цілують хрест. Один з козаків звертається до кремезного втікача.

3-й козак. Це що в руці у тебе?

Втікач. Це довбня, залізом кована. Не можу підібрати шаблі. Яку не візьму — залегка...

3-й козак. А скільки твоя довбня важить, синку?

Втікач. Пуд чи два...

4-й козак. Ану, махни нею...

Втікач змахнув довбнею, наче шаб-лею, всі відскакують.

4-й козак. Чекай, чекай. Віднині довбнею ти будеш прозиватись, так і запишемо тебе до куреня. (Зверта-ється до інших). Оце козак! А ви що вмієте робити? Невже тільки горілку пити? Ану, покажіть свою козацьку майстерність!

Грають музики, козаки забавля-ються.

ПРОПОНУЄМО ДЕКІЛЬКА КОЗАЦЬКИХ ЗАБАВ:

- група або декілька козаків май-стерно б'ються на шаблях;

- хто влучніший — двоє козаків тримають на витягнутій руці шаблю, інші повинні з кроків 7-Ю шапкою влучити у шаблю або потрібно заки-нути шапку на шаблю;

- хто сильніший — на бочці змага-ються на руках або хто більше разів підніме бочку;

- хто спритніший — змагаються дві команди: двоє шароварів, в кожну штанину влазить по двоє козаків і біжать естафету;

- хто кого перетягне — змагаються дві команди: двоє стають один до од-ного лицем, беруться за руки, інші чіпляються за ними і хто кого пере-тягне;

- один тримає на витягнутій руці (на висоті пояса) шаблю, а інші ска-чуть через шаблю.