Сценарій “Зустріч з казкою”

Тема: Зустріч з казкою

Мета: Збагачувати активний словниковий запас дітей, вчити правильно висловлювати їх свої думки. Продовжити роботу по знайомству з кращими зразками усної народної творчості (казками), вчити дітей визначати головну думку твору, засоби, якими в творі досягається мета. Виховувати любов до рідної мови, бажання бути добрим, щирим, служити людям. Виховувати любов і повагу до свого народу – творця невичерпного джерела мудрості.

Обладнання: Ілюстрація до книги “Українські народні казки”, а також ілюстрації до казок “Колобок” та “Цап та баран”. Костюми: зайчика, колобка, їжачка, лисички, цапа, вовка та барана.

Хід свята.

Ведуча: найпоширенішим видом усної народної творчості є казка. З нею ми зустрічаємося на кожному кроці, починаючи з раннього дитинства. Казки увібрали в себе народну мудрість і життєвий досвід. У казці завжди добро перемагає, здійснюються найвибагливіші бажання. Тільки в казці за мить можна долетіти до потрібного місця на килимі-самольоті, голодному насититися дарами скатерті-самобранки, а бридкій жабі перетворитися на красуню.

Ведучий: Сьогодні в нас відбудеться зустріч із казками. Першою до нас в гості завітала українська народна казка “Колобок”, яка вам вже є знайомою, але уважно просимо додивитись її до кінця й тоді …

Ведуча: Та не треба поспішати, а краще казку розпочати, бо недаремно мудрі кажуть люди, що краще раз побачити, ніж десять раз почути.

Ведучий: Жили були собі дідусь та бабуся. Жили то жили, та дожилися до того, що й хліба нема.

Дідусь: Бабусю, а снідати що ж будемо, чи хлібчик ще є?

Бабуся: Нема, дідусю, ох, нема. Ще тільки сонечко на небо, а я вже в хижці, у засіку хотіла борошенця назмітати на хлібчик духмяний, ох-хо-хо!

Дідусь: Ну і що ж, назмітала?

Бабуся: Та ось у жменьці, зовсім мало.

Дідусь: Хоча б на коржик з маком вистачило. Ану-мо, бабусенько, до роботи! Ти міси тісто, а я дровець нарубаю та піч витоплю.

Ведуча: Замісила бабуся тісто, і для смаку вкинула яйце, сметану, ще й маслечка грудочку. Стала коржика ліпити.

Бабуся: Ох і тісто яке м’яке, ніжне, ніби щічки у дитини. Ех, нема у нас з дідусем ні діток, ні онуків, немає кому ні казочку розповісти, ні пісеньки заспівати, як мати моя співала:

У мого синочка – очі, як волошки,

У мого синочка щічки – маків цвіт …

Ой, що ж це? Поки співала, а руки самі виліпили замість коржика колобочка-синочка з оченятами.

Дідусь: Бабусю, що ж це? Колобочок! Та гарний який!

Ведучий: Посадили колобочка в піч, щоб підрум’янився.

Бабуся: Що ж, дідусю, на сніданок треба, мабуть, картоплі накопати та й потому буде.

Дідусь: Так-так, з кропом та маслечком буде чим посмакувати. А таким гарненьким Колобком тільки милуватися будемо.

Ведуча: Витягла бабуся Колобка, поставила на віконечку, щоб прохолонув, а сама з дідусем пішли на город по крім та картоплю.

(літає муха і сідає на Колобка).

Колобок: Апчхи! Де це я, хто ж це я? А де дідусь та бабуся? Ох, як гарно, як цікаво! А що там за вікном, а далі за воротами? Ось побіжу подивлюся та поки прийдуть дідусь з бабусею я й повернуся. Ого-го! Гоп-ля!

Ведучий: От непосида! Куди ж це він? Якби яка біда не трапилась.

Колобок: Як гарно навкруги: дерева шумлять, травинки шепочуть, пташки співають і мені так весело, що теж поспівати захотілось, пісенька сама собою складається:

Був я жменька борошенця,

Трішки масла та сметани,

Бо хотіла так бабуся

Спекти коржик на сніданок.

Та не коржик і не пряник

З печі скочив на полок,

А солодкий і рум’яний

Розвеселий Колобок.

Ви такого малюка на стрічали досі –

Рудий чубчик і веснянки на кирпочці – носі.

Зайчик: Ой, Колобок! Ходімо зі мною. Я йду на город, хочу полити капусту та поласувати солодкою морквою

Колобок: Е-е ні, Зайчику, дякую за запрошення, я моркви не їм, та й хочу подивитися, що там далі, за цією галявою. Отож, бувай! Краще ти заходь в гості до нас з дідусем і бабусею.

Зайчик: Добре, буде час, зайду.

(Колобок котиться далі і співає пісеньку. Зустрічає Вовка).

Вовк: Ох, м’ячик! От добре, а я саме йду до друга Ведмедя, то тепер в футбол з ним поганяємо.

Колобок: Я не м’ячик, а Колобок, а в футбол, тільки звичайно, не мною, а м’ячем, ми зіграємо іншим разом, бо мені вже час повертатись до дідуся і бабусі, щоб не хвилювалися. До зустрічі.

(Колобок знову співає свою пісеньку і котиться далі).

Колобок: Ой! Який гарний метелик! Подивлюсь поближче. Постій, зупинися! А де ж стежка? Заблукав! Що робити? Хто? Колобок?!

Їжачок: Це ти Колобок, а я … Ось відгадай загадку:

В мене шуба з голочок,

а тому я … Хто?

Колобок: Я не знаю, бо тільки сьогодні спечений. Діти, допоможіть! Хто це? Швидше підкажіть.

(Діти з залу підказують: “Їжачок”).

Їжачок: Так, я їжачок. А що ти тут робиш? Заблукав? Не страшно, я тут всі кущики – травинки знаю, я тебе проведу додому, йди за мною!

Колобок: Спасибі, друже, хочеш я заспіваю тобі свою пісеньку:

Та не коржик і не пряник

З печі скочив а полок,

А солодкий і рум’яний

Розвеселий Колобок.

(Виходить лисичка).

Лисичка: О-о-о, яка гарна в тебе, Колобочку, пісенька.

(Далі говорить тихіше і в бік).

Лисичка: Така гарна, така смачна, як і ти, от і сніданочок до мене сам прикотився.

(Знову говорить вголос, звертаючись до їжачка).

Лисичка: А ти, їжаче, котись собі далі. Ми тут з Колобком разом поспіваємо, а потім я його проведу додому. Іди-іди.

Їжачок: