Пісня – душа народу
Мета. Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські на-родні пісні.
Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, вихову-вати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.
Клас святково прибраний, пла-кати, вислови про пісню, прислів'я, український рушник, хліб, сіль.
Звучить фрагмент пісні “Зеленеє жито” у записі
Добрий день вам, милі люди!
Хай нам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Починаймо наше свято!
Людей зібралося багато,
Щоб веселитись і співати,
І вас на святі розважати!
Учениця тримає хліб і сіль на рушнику.
Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов'ю і миром.
Всі вклоняються.
Для людей відкрита
Школа Наша світла,
Тільки б жодна кривда ;
В неї не забігла.
Хліб ясниться в класі,
Сяють очі щирі.
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
Ми концерт підготували,
В нього ми всю душу вклали,
Як сподобається вам,
То плетіть завзято нам.
Вчитель. Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодо-мори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі зли-годні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це ду-ша народу, його історія.
(Розповідає легенду про пісню (з кн.: Світ українського слова. — К: Хрещатик, 1994. - С.309).
Виконується українська народ-на пісня “Ой у саду калинонька”
Дві подружки до калини
Вийшли погуляти
Та Іванка попросили
Їм сопілку дати.
- Ой, Іванку, на сопілці
Дай мені заграти.
Ти з Оксаночкою гарно
Будеш танцювати.
- Підійдемо до калини,
Виберемо гілки,
І для вас мій батько зробить
Новенькі сопілки.
Навчимося на сопілках
Ми чудово грати,
Щоб усі пісні народні
Українські знати.
Коли пісні мойого краю
Пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
В піснях і труд, і даль походу,
І жаль, і усміх, і любов,
І гнів великого народу,
І за народ пролита кров.
В піснях дівоча світла туга
І вільний помах косаря,
В них юність виникає друга,
Висока світиться зоря.
Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Са-ме з піснею, з кобзарською думою пов'язував Тарас Шевченко без-смертя і славу рідної землі:
Всі разом.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине
От де, люди, наша слава, Слава України.
Виконується пісня “Будем козаками”
Вчитель. Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.
Колискова пісня, колискова —
То найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами.
Скільки в ній ласкавості і шани,
Скільки в ній тривожності людської,
І надій, і сивини гіркої...
Колискова пісня, колискова —
То солодка материна мова.
Чи можна забути ту стежку
до хати,
Що босим колись протоптав?
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
У рідному краї і серце співає,
Лелеки з далека нам весни несуть,
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут кожна травинка
і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах.
Під вікнами — мальви,
в саду — материнка,
Оспівані щедро в піснях.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спрагла води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
Мій отчий дім, ти дав усе мені,
Моя Вкраїна, піснями багата,
Ввійшла у серце співом голосним,
Як та любов, яку дарує мати.
Діти співають народну колискову пісню.
Протягом своєї багатовіко-вої історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів'їв, загадок, пісень - їх за-писано понад 200000. Народна пісня — невеликий усний віршо-ваний твір, що співається.
Вчитель. Як створювалися народні пісні?
Одна людина чи група лю-дей, переживаючи якесь сильне почуття (радості, смутку, гніву то-що), під час праці або відпочинку складали текст пісні разом з ме-лодією. Пісні - художні твори, а тому складати їх могли лише об-даровані люди. Народні співці - лірники та кобзарі - не лише ви-конували вже відомі пісні, а й складали свої.
Вчитель. А хто такі кобзарі?
Кобзарі - то мандрівні музики-співці. Вони були зовсім ма-ленькою, але особливою часточ-кою нашого народу. Кобзарі не мали ласки від долі - майже всі були невидющі, їх водили білим світом хлопчики-поводирі. Тихою ходою ішов кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах, піснях.
Ось які зворушливі вірші присвятив Перебенді — кобзареві наш великий поет Тарас Шевченко:
Перебендя старий, сліпий, -
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає.
А хто грає, того знають
І дякують люде:
Він їм тугу розганяє,
Хоть сам світом нудить -
Мудрі, безстрашні, високі духом, кобзарі несли людям слово правди. Вони закликали народ до єднання. Піднімали його на бо-ротьбу з поневолювачами. Оспіву-вали подвиги мужніх лицарів-героїв. Кобзарева пісня була чи не сильніша за будь-яку зброю...
Україно, були і в тебе
Кобзарі - гудці народні,
Що співали, віщували
Заповіти благородні.
Звучить фрагмент думи”Маруся Богуславка”.
З давніх-давен люди склада-ють пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Зго-дом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давньою також стає пісня, проте вона не забувається — люди продовжують її співати.
Пісні, в яких зображено події минулого та видатних осіб, назива-ються історичними.
Є і нам про що згадати.
Пісне, душу возвелич,
Ой, була в нас ненька-мати
Запорозька славна
