„Ой єсть в лісі калина”

Україно! Осяяна сонцем, прославлена трудом, піснею возвеличень. З чим тебе порівняти? Чи з весняним ранком, чи з бездонним небом, чи з веселим шумом червоної калини?

Гарна калина в усі пори року. І весною, коли прикрашена квітами, і восени та взимку, коли горять багряно її спілі ягоди.

Червона калина – символ України. В усіх народів є улюблені рослини-символи: у росіян – береза, у молдаван – виноград, у канадців – клен.

А в нашому краї з давніх-давен шанують калину. Нема села, двору, де б не зацвітав навесні білим цвітом кущ калини.

Ой, дівчата-голубята, радьмося!

Та виходьмо на травицю. Граймося!

Та виходьмо на травицю

В добрий час.

Нема таких весняночок

як у нас!

Вітер віє, вітер віє,

а сонечко гріє.

Яка весна веселенька

Все ся зеленіє.

Яка весна веселенька,

Все ся розвиває.

Галузочка до галузки

Листя простягає.

Галузочка до галузки,

зацвіла калина.

Як зозулька закувала,

Світ розвеселила.

Колись давно з приходом весни, коли зацвіте перший кущ калини, дівчата і хлопці вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину – калину. З гілками і квітами калини ходили навколо і приспівували веснянки.

Ой у нас на селі новина:

Зацвіла у лузі червона калина.

Ой калино, калинонько, калинице,

Час тобі, калинонько, розвиться,

Ой калино, калино зелена,

Спусти гіллячко додолу

На зелену діброву,

Де соловейко гнізда в’є,

А сивая зозуленька кує.

Пісня-хоровод „Зацвіла в долині…”

Давня українська гра з гілочкою калини „Шукало” (Проводить „Калина”).

Всі стаєте в коло, присідаєте на коліна. В середині – Шукало. Передавати так гілочку калини, щоб Шукало не бачив де гілочка, промовляйте:

Шукало, шукай,

де гілочка вгадай!

А мені бабуся розказувала, що калина скоро приживається біля води і навчила таку пісню. Хочете послухати?

Ой у полі край дороги,

де холодная вода.

Ти скажи, скажи, калино,

як попала ти сюда.

А я знаю, що калинові ягоди гарно лікують багато хвороб: кашель, ангіну, запальні процеси шлунка і кишечника. А відвари з калинової кори застосовують для промивання ран.

Пісня „Ой єсть в лісі калина”.

Калина – це символ красивої української дівчини, символ дитини.

В народі є такі прислів’я:

- Красна, як калина.

- Червона, як калина.

- Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Про калину написано багато віршів, пісень. Але найкраще її оспівав у своїй творчості Т.Г.Шевченко.

Сонце гріє, а вітер віє

З поля на долину.

Над водою гне додолу

Червону калину.

На калині одиноко

Гніздечко гойдає,

А де дівся соловейко?

Не питай, не знаю.

Тече вода з-під явора

Яром на долину

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом них верболози

й лози зеленіють.

Зацвіла в долині

Червона калина

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо-любо стало,

Пташечка зраділа

і защебетала.

Україна, … мама, … калина…

Ці слова нероздільні. Любов до нашої калинової України починається з колискової пісні, яку співала нам мати.

А колисочки стояли на землі, були причеплені до стелі, стояли на ослоні. Робилися колиски для дівчат з калини, щоб дівчина була гарна, вродлива і співуча, як калина, а для хлопців з явора або дуба – щоб хлопці були дужі і гарні. На колисці були зарубки, коли родилась дитина, робили зарубки-метрики, що символізували поповнення роду.

А що не колискова, то все згадка про калину. Ось самі послухайте:

Ой-ну люлі, люлі.

Налетіли гулі,

Та сіли на гулі,

Стали думать ще й гадать,

Чим дитину забавлять

А-а, калинонько,

Засни мала дитинонько.

Буде місяць колихати,

Через листя заглядати,

Тебе в щічку цілувати

А ти будеш міцно спати.

Ой повішу колисочку у полі, у полі.

Будуть дитя колисати

високі тополі.

Ой повішу колисочку та на калиноньку

Буде вітер колисати мою дитиноньку.

Прилетіла зозуленька, сіла на калину

Крилоньками фуркотіла, збудила дитину.

Бодай з тебе, зозуленько, сиве пір’я впало.

Збудила ми дитиноньку: ще би була спала.

Біля колиски твориться найбільша тайна людського буття – переливання в душу дитини найкращих материнських почуттів. Це пісня материнської душі, ласки, неповторної ніжності. А тому переплетені тут радість і біль, тривога і надія, добро і любов.

Тож нехай цвіте калина біля кожної оселі, нехай радує кожного і приносить всім щастя.

Рости, донько, Україно, молода калина.

Твоя ненька, веселенька, небесами лине.

І сестер вітає, виростай же, калинонько,

В материнськім гаї.

Цвіти рясно білим цвітом калино-дитино.

На відраду своїй неньці і своїй родині.

Рости донько-калинонько, бережи коріння.

Сіє зорі твоя мати, твоя Україна.

Говорила мати: „Не забудься сину,

Як збудуєш хату – посади калину.

Білий цвіт Кулини – радість України,

А вогнисті грона – наша кров червона.

Червона калина – і краса, і врода

нашої країни, нашого народу.

Пам’ятаєш, сину, як сказала мати:

- Посади калину в себе біля хати.

Хай ізнов калина

Червоніє, достигає

всьому світу заявляє:

Я – країна – Україна,

на горі калина.