3-й учень.

...Діти! Хтось із мудрих мовив

про байдужість, що то — душевна підлість.

Хіба могли б ви, скажімо, уявити Шевченка

відстороненим від людського болю,

без гнівної сльози, коли бачив неправду,

і щоб він про народ свій не думав...

Що надбала совість віків — то безцінний скарб.

І земля віддаровує, —тільки треба і їй дарувати...

Гарним людям частіше, бува, не щастить,

але знають, що таке справжнє щастя,

тільки ті, хто гарний, хто з чистою совістю.

В. Коломіець.

Звучить пісня «Як же нам жити на рідній землі» (музика Г. Татарченка, слова Ф. Тишка).

Як же нам жити на рідній землі,

Щоб зникли навіки невігласи злі,

Щоб наша квітуча і щедра земля

Справді для людства раєм була.

Приспів:

За синєє небо,

За жовте колосся

Боротися треба,

Щоб краще жилося.

За синєє небо,

За жовте колосся

Боротися треба,

Щоб щастя було.

То як же нам жити на рідній землі,

Щоб люди. довіку щасливі були,

Щоб мова народу в повазі була,

Від роду до роду між нами жила.

Приспів.

4-й учень. «Найкращий учитель для дитини той, хто, духовно спілкуючись із нею, забуває, що він учитель і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на молоду людину, що формується», — писав В. Сухомлинський.

Ведучий. Саме таким найкращим учителем була для нас наша перша вчителька, з іменем якої приходитимуть спогади про школу і через рік, і через десять літ. Ніжна, добра і щира, вона була, як мама, для нас... З Вами, дорога Маріє Іванівно, ми зросли і залишили в початковій школі своє дитинство, а забра-ли назавжди з собою Вашу посмішку, Ваш погляд, Ваш голос, Вашу любов. Ми ніколи не забудемо Вас... Будь-якої пори року, ми будемо приходити до Вас із квітами...

5-й учень.

Хоч земля ще в холоднім тремтінні,

Та для тебе я світ обійду,

Оживлю напівмертве коріння

І живих тобі квітів знайду.

Принесу собі сонця келих

Той, що в серці ношу своїм.

Відблиск дум твоїх — і веселих,

І тривожних про нас—у нім.

Може так, як у тебе, скроні

Запорошить мені життя,

І баскі понесуть мене коні

У далекі шляхи майбуття.

Ти дала мені жити вміння,

З ним до щастя свого я йду...

Оживлю напівмертве коріння

І живих тобі квітів знайду.

Звучить пісня «Вчителька» (музика П. Майбороди, слова А. Малишка).

6-й учень, (дівчина).

О юність, юність, молода, барвиста,

Напоєна мільйонами сонців!

О юність радісна, весела, промениста,

Як я люблю твій водоспадний спів!

Захочу я — вплету у русі коси

Усі ромашки з польових доріг,

Захочу я — і вип'ю усі роси,

Що впали діамантами до ніг.

Захочу я — царівною ітиму

В моїх лугах, де впав свічадом став,

Захочу я — русалкою плистиму

Між білосніжних лілій і купав.

О юність, юність, молода барвиста!

Я зшию шати з листя запашні

І нанижу калиноньки намиста,

Щоб уклонялись ясені мені.

Любов Забашта.

Звучить пісня «Давайте разом заспіваєм...» (музи-ка О. Осадчого, слова В. Гаптаря).

Горить, горить вогонь,

Горить, не догора,

Горить зоря ясна

На вечоровім прузі.

Зійшлись ми разом —

Найвірніші друзі,

Зійшлись біля вогню

На березі Дніпра.

Приспів:

Хай не туман у наші очі віє,

А світлий дим солодший за меди.

І хай душа, як дівчинка, зрадіє

При світлих свічах темної води.

Горить вогонь вечірнього багаття,

Над плесами тумани попливли.

Давайте разом заспіваєм, браття,

Як ми колись веселими були.

Не згасне наш вогонь

На грозових вітрах.

І не помре вода,

Гулка вода Дніпрова.

Воскресне в душах

Українське слово,

Повірить у синів

Тарасова гора.

Ведучий. Юність—справді найкраща пора життя. І вона приходить у школі. Юність захоплює мріями, дружбою, першим коханням. Дружба однокласників буде довіку. Школа зібрала нас, поєднала, подружила. Десять років ми прожили єдиними надіями, єдиними турботами, радощами і печалями. І сьогодні ми разом — не востаннє. Шкільний дзвінок скликатиме наші серця на зустрічі однокласників. Ми будемо допомагати один одному, бо ми — однокласники. Нас навіки поєднала школа.

Цей дім навіки залишиться нам дорогим, близьким. А всі вчителі — мов рідня. Ми ніколи не забудемо ваших імен, ваших звичок, вашої великої науки. Минатимуть літа — колись сивина торкнеться і наших скронь. Але навіть через багато літ, коли пригадається школа, дивний промінь торкнеться наших вуст і очей, як сьогодні — ваших, дорогі наші вчителі. Спасибі вам за все. Спасибі тобі, наша альма-матер.

Звучить пісня «Альма-матер» (музика Ю. Філатової, слова 3. Кучерявої).

АЛЬМА-МАТЕР

Ти стоїш, альма-матер,

Між високих будинків,

Непомітна чужим,

Але рідна мені.

Я пройду ще багато—

Світ навколо великий,

Та ніколи тебе Не забуду, о ні!

Приспів:

Будь зорею мені,

Альма-матер моя.

Як маяк вдалині,

Ти сіяєш мені.

Я втомлюсь від доріг,

І щоб сили знайти,

Стати дай на поріг,

Знов до тебе прийти.

Приспів.

Я тебе не забуду,

Нас любов поєднала,

Хоч забрали літа

В небеса журавлі.

Вчителі мої любі,

Мов рідня, мені стали,

Ви навіки мені

Дорогі, вчителі.

Приспів.

А як весни квітують

І пташки, наче діти,

Коли Київ цвіте,

Лине пісня моя.

Ти навчила святую

Рідну землю любити,

І навіки в мені України ім'я.

Склала Зоя КУЧЕРЯВА, викладач педагогічного коледжу при Київському університеті ім. Т. Шевченка, член Спілки письменників України.

КРОСВОРД ДО ТЕМИ «ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ»

Змініть речення так, щоб з виділених дієслів. утворилися дієприслівники (утворені речення бажано записати). Заповніть кросворд цими дієприслівниками.

Якщо виконаєте завдання правильно, то у виділено-му вертикальному рядку прочитаєте прізвище відомого українського художника.

1. Тільки після того, як доїси кашу, підеш гуляти!

2. Іванко йшов додому і дрижав від холоду.

3. Гроза намагалася вдертись у кімнату і била зов-ні в шибки вікон.

4. Дівчина казала це і тихо зітхала.

5. Листя з дерев опало і встелило тротуари.

6. Коли хлопці обминули хутірець-однохатку, вони опинилися на скошених луках.

7. Часом стара бабуся, коли пряде грубу вовну,