Зашуміла зграя піною по хвилях,

Зашуміла вітром…ще раз! І – прощай!..

І летіла легко, наче біла хмара,

І кричала з неба про щасливий край.

....

Тихо, тихо сходив білий лебідь кров’ю,

То, здавивши рани, крила рознімав…

І в знесиллі бився…Зграя лебедина!

Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?

Над землей летели лебеди (Мартынов)– пісня – фонограма. Рябові.

Над землей летели лебеди, солнечным днем.

Было им светло и радостно в небе вдвоем.

И земля казалась ласковой им в этот миг.

Вдруг по птицам кто-то выстрелил и вырвался крик.

Что с тобой моя любимая, отзовись скорей.

Без любви твоей небо все грустней.

Где же ты моя любимая, отзовись скорей,

Красотой своею нежною сердце мне согрей.

Но была не поправимая эта беда,

Что с любимою не встретится он ни когда.

Лебедь вновь поднялся к облакам, песню прервав

И сложив бесстрашно крылья на землю упал.

Я хочу чтоб жили лебеди и от белых стай,

И от белых стай мир добрее стал.

Пусть живут на свете лебеди

Оля:

Прекрасні дні осінні в теплім сонці,

На кленах лист горить, немов червонці,

І гай шумить у лагідній задумі,

Святковий вигляд, але сам у сумі…

А в тім гаю, в передчутті розлуки,

Проходить пара, перепліпши руки.

Не треба слів. Лиш очі та зітхання

Розповідають мовчки про кохання.

Стежки, де листя толочили ноги,

До тих чуттів, на ті горби і доли

Вони вже не повернуться ніколи…

А там – зима. Застелить сніг дороги,

Юра заходить в зал

Зима:

Оля:

Відспівав, відплакав своє осінній дощ.Сліди осінні замітають снігові вітри.На деревах виблискує серебристий іній.

Вулиці і парки нашого міста одягли біле вбрання чародійки зими.

Прийшла зима, спохмурніли вулиці, зажурилася небесна голубінь.

Але нас не покинув ліричний осінній настрій.

Сніжинки падають – пісня – фонограма – ансамбль.

Сніжинки падають, пухнасті падають,

Кругом іскринки в кольорах.

Це вже прийшла до нас, прийшла зима

В зимових райдужних піснях.

Приспів:

Усміхаються діброви і ліси,

Від чарівної зимової краси.

І смерічки осяйні і Карпати в далині

Всі вітають білосніжні дні.

Ген-ген за річкою, що в’ється стрічкою,

Гуляє вітер на плаях.

І поміж горами в зелений гай

Несе сніжинку на руках.

Юра:

Недарма у зимових обрядових дійствах люди завжди одягали маски. Маска – це зображення любої істоти і її одягають з метою перевтілення. Як вид народної творчості, ще в давнину, замаскованих під тварин людей можна було побачити на стінах печери на березі Дністра, що підтверджує лінію спадкоємності ритуальної маски і пов’язаних з нею міфологічних уявлень аж до часів Київської Русі. Перша згадка про звичай рядження у племен, що проживали на території України, належить Геродоту і датується V століттям.

ТАНЕЦЬ МЕНУЕТ

Христина Рябова:

Оскільки маска є не замінимим образом карнавалу, то найімовірніше, що театралізоване дійство , карнавал, бере початок від латинського – потішна колісниця, корабель святкових процесій, вуличні ігрища, складовою яких були – міфи, казки, пісні, танці, ігри і театр.

ТАНЕЦЬ ПОЛОНЕЗ

Ігор Ліщук – вірш

Я ніколи й нікого ще так не любив

Бо від щастя і мук збожеволіти можна.

Лиш тобою живе дивне диво із див,

Кожен нерв мій, клітиночка кожна.

Як не бачу тебе, то на серці зима,

Заметілі, зав’южені далі.

А тебе все нема, а тебе все нема

І немає упину печалі

Коли поруч ти є, то на серці весна

І духмяні сади, і гаї солов’їні.

Ти мов зірка далека, принадна. Ясна,

Недосяжна у звабнім тремтінні.

Пісня (зробити на 2 голоси)

Віка+Діана+Христя

Зима пройдет и весна промелькнет.

Увянут все цветы, снегом их заметет.

И ты ко мне вернешся, мне серце говорит.

Тебе верна останусь, тобой лишь буду жить.

Ко мне ты вернешся, полюбишь ты меня.

От бед и от несчачтий тебя укрою я.

Если никогда мы не встретимся с тобой,

То все ж любить я буду тебя милый мой.

Оля:

Стояла ніч. І тепла й тиха, ніжна і ласкава.

Ніде не шелесне.

А небо, зорі… здається їх розсипав дивний чарівник.

А місяць приліг на Чумацькому Возі,

І хмари бредуть, як по травах воли.

Хтось зірку далеку підняв по тривозі,

І в зоряне сяйво побрів наче в сни.

Пісня:

Зоряна ніч кличе мене,

Зоряна ніч поки мине –

Тисяча дум, тисяча мрій

Серце бентежить моє.

В зоряну ніч кличу тебе

Гей, озовись! Де ти є, де?

З тисячі дум вижени сум,

Що моє серце гніте.

З тисячею мрій казку спрядем!

В зоряну ніч ми віч-на-віч

Щастя в тій казі знайдем.

Чуєш? Молю, кличу тебе:

Гей, озовись! Де ти є, де?

Кинь до тих мрій промінь надій

Щастя моє золоте.

Метель

Ансамбль 2 руки = Назар+Адріана

Гальчук Наталія:

А.Дементьев РОЖДЕНИЕ ДНЯ

Когда восходит солнце и над морем

Все небо заливает синева,

Мы звукам пробужденья молча вторим

В предчувствии чудес и волшебства.

И музыка прозрачная струится,

Пронзает и уползает вдаль.

А мы с тобой как две большие птицы

Иль как одна нежданная печаль.

Я к небу вновь протягиваю руки,

И ты душой к нему устремлена,

А мне вокруг – лишь голоса и звуки,

Как будто вся природа влюблена.

Оля:

Над усе миліша в світі

Хвиля творчого натхнення,

коли кожна мить прожита

визріває одкровення

Над усе лютіша в світі

від все знаного відмова

задля того, щоб сумлінням

доторкнутися до Слова.

Над усе миліша в світі

Хвиля творчого натхнення,

коли кожна мить прожита

визріває одкровення

ТАНЕЦЬ ВАЛЬС

Оля:

Перегорнем календаря листок, згадаєм весну, літо, осінь, зиму. Візьмем з століття ХХ урок і в ХХІ впевнено ідем!

Поставити фонограму з вальсами.