Казкова вікторина

(Зал святково прибраний рушниками, квітами, різними композиціями, декораціями до казок). Під веселу музику до залу заходить дівчина, на голові корона у вигляді книги).

Дівчина: Добрий день, любі діти! Чи знаєте ви хто я така. Я є Казкова книга. Прийшла до вас на свято, але подув вітерець і всі казки на моїх сторінках переплутались. А я ніяк не можу зібрати їх до купи. Прошу вас, діти, допоможіть мені казки впорядкувати.

Діти: Допоможемо!

Книга-дівчина: Які ви молодці, а то мені не впоратись самій.

(Дівчина –книга сідає на стілець. І під загадкову музику і мікрофон хтось каже: Книга відкривається, казка починається!)

Під веселу музику вбігає колобок і співає:

Колобок: Я по засіку метений,

Я на яйця спечений,

Я від баби утік,

Я від діда утік!

Ось який я молодець спритний.

(За Колобком до залу застрибує зайчик і зупиняє Колобка).

Зайчик: Колобок, Колобок, я тебе з’їм!

Колобок: Не їж мене, краще я тобі пісеньку заспіваю.

Зайчик: А заспівай!

(Колобок співає пісеньку і хоче втекти від Зайця).

Дівчинка-книга: Е ні, друзі, зачекайте, ви від нас не тікайте. Сідайте ось біля мене на стілець. Діти здогадались з якої казки до нас завітали ці гості? А яких героїв цієї казки ви ще знаєте? Чи подобається вам ця казка? Молодці, діти, ви допомогли мені дізнатися, що перша сторінка чарівної книги казок – це казка “Колобок”. Ну що, будемо далі знайомитись.

Діти: Так, будемо!

Дівчина-книга: Сторінки гортаємо, казку зустрічаємо!

(До залу заходить Мишка-шкреботушка і співає пісеньку).

Мишка: А я мишка – шкреботушка

Є у мене сіре вушко, я по лісу гуляю

І хатиночку шукаю.

(Підход до рукавички).

Тут я і буду жити!

(Під веселу музику застрибує до залу жабка і співає).

Жабка: А я жабка-скрекотушка,

Веселушка преготушка.

З друзями я хочу жить,

Веселить їх і смішить!

(Побачила рукавичку, підходить до неї).

Хто, хто в рукавичці живе?

Миша: Я, Мишка-шкреботушка, а ти хто?

Жабка: А я жабка-скрекотушка, Пусти й мене.

Миша: Іди.

Дівчина-книга: То з якої казки до нас ці гості завітали? Діти, а які ще є герої в цій казці? Я бачу, що і ця казочка вам добре знайома. Сідайте ось тут Мишко і Жабко.

Миша: Діти, а чим же ця казочка закінчується? Ви казочку добре знаєте. А загадки відгадувати вмієте? Ну то спробуйте відгадати мої загадки.

Ходить лісом дід косматий.

Одягнувся в кожушину,

Любить літом полювати

А зимою в лігві спати.

Як зачує він весну –

Прокидається від сну. (Ведмідь).

Жаба: Загадки Мишки відгадали правильно, а тепер відгадуйте мої?

На бесіду з нашим півником.

Схопила півня на обід.

Та й замела мітлою слід. (Лисиця).

Дівчина-книга: Добре впорались із цими завданнями. Загадки відгадали, героїв назвали. Тепер я зрозуміла, що друга сторінка чарівної книги – казка “Рукавичка”. А тепер пропонуємо вам інсценізацію усмішки – “Заєць – зубний лікар”.

Автор: Зайчика-лікаря вовк хворий відвідав.

Вовк уклонився і ось,

Що повідав.

Вовк: Мучусь зубами, кручуся, мов злий …

Ти полікуй мені ікло мерщій!

Брате, від болю тремтить моє тіло.

Не відмовляйся від доброго діла!

Важний за мною полишиться борг!

Автор: Зайчик у відповідь.

Заєць: Що це за торг!

Автор: Голову вовчу підвів за чубину.

Заєць: Рота відкрийте!

Автор: Включив бормашину.

Пломбою швидко замазав дупло.

Гострого болю немов не було.

Заєць: Ну, закривайте товаришу рота!

Автор: Вовк засміявся!

Вовк: Чудова робота!

Дай свою лапу, найкращий з майстрів.

Ти ж моя втіха!…

Автор: І зайчика з’їв.

Дівчина-книга: Що за вовча натура. Перегортаємо сторінку далі.

(До залу входить котик, грає на бандурку і співає).

Котик: А в лисички – новий двір,

Та чотири дочки на вибір.

П'ятий син – Пилипко.

А вийди-но, подивися,

Чи добре я граю?

А чи не бачили ви тут, бува, Лисички-сестрички?

Діти: Ні, не бачили!

Котик: От злодійка, от лихоманка, вкрала побратима мого Півника.

Дівчина-книга: Діти, з якої казки завітав до нас цей гість? А хто вам в цій казочці найбільше подобається і чому? Котику залишайся з нами.

Котик: Ні, вибачайте, друзі, не можу. Мені поспішати треба доки Лисичка Півника не з’їла, виручати побратима з біди мушу.

Дівчина-книга: Ну що ж, щасти тобі Котику.

Коник: До побачення друзі!

Діти: До побачення, Котику!

Дівчина-книга: Ось і пішов Котик друга з біди виручати? Отже, наступна сторінка чарівної книги – казка “Про Котика та Півника”.

Сторінки гортаємо, казку зустрічаємо.

Із казкової книги випадає пшеничний колосок.

Дівчина-книга: Та що ж це таке? Звідки взявся цей колосок? Напевно, як я йша я полем, він випадково потрапив на мої сторінки. Зовсім він мені не потрібний. Мабуть, викинути його треба.

Діти: Потрібний! Потрібний!

Дівчина-книга: Хіба, якби ж його хтось до млина відніс, та змолов , та тісто замісив, та пиріжків спік. Хто це повинен зробити?

Діти: Це все робить Півник!

Дівчина-книга: Чи не той це Півник, що зветься Голосисте горлечко?

Діти: Той!

Дівчина-книга: То це, мабуть, його портрет лежить між моїми сторінками.

Отже, ця сторінка чарівної книги – казка “Колосок”.

Музика лунає, казка нас вітає!

(В зал забігає коза–дереза, мекає і ховається в Зайчикову хатку. Зайчик встає з лави і підходить до хатини.)

Зайчик: А хто, хто в моїй хатці?

Коза: Я Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу, ногами,

Заколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету –

Тут тобі й смерть.

(Зайчик злякався і плаче).

Дівчина-книга: Зайчику, а чого ж ти плачеш?

Зайчик: Як же мені не плакати, коли в моїй хатці звір страшний!

Дівчина-книга: Діти, з якої казки завітав до нас цей страшний звір,