Сценарій методичного ток-шоу

“Особистісно-орієнтоване навчання. Нове ?! Цікаве?! Потрібне?!”

Правила ведення дискусії.

Дозволяється:

Сперечатися, не погоджуватися з загальноприйнятою точкою зору;

Висловлювати різні, можливо, зовсім дивні та оригінальні думки з проблем, що обговорюються;

Визнавати можливість помилковості своїх поглядів і просити критично їх осмислити.

Забороняється:

Висловлюватись образливо про будь-кого;

Під час обговорення питання переходити на особистість опонента;

Переривати співрозмовника;

Бути категоричним;

Висміювати думку опонента чи доводити її до абсурду;

Спрямовувати розмову в інший бік коли немає аргументів;

Використовувати образливі перебільшення, а також слова “усі”, ніхто, ніде, ніколи, завжди ...”

Лише японці, завдяки своєму образному та символічному світосприйняттю, могли створити формулу гуманістичної особистісно-зорієнтованої освіти, якою є містке прислів’я: “Освіта – це те, що залишилося, коли все забуто”. Зміст цієї мудрості розкриває і структуру, і стратегічну мету особистісно-зорієнтованого навчання. Адже пам’ять залишає лише те, що необхідно для подальшого життя, лише те, що має практично значущість у майбутній життєдіяльності, те, що здобуто зусиллями свого розуму і власного серця.

Для більшості з вас термін ОЗО не є вперше почутим. Адже майже всі вчителі пройшли курсову підготовку, де саме останніми роками і читались лекції з питань нових педагогічних технологій, опрацьовуються ці ж питання і на районних семінарах та метод об’єднаннях, та і в школі ми вивчали та обговорювали ці теми. Однак не зайвим буде, коли ми повернемось до цієї теми.

І. Отже, візитка ОЗО:

Зміна акцентів: пріоритет формування і розвитку особистості, пріоритет пізнання внутрішнього Макрокосмосу над зовнішнім, пріоритет знання, як жити у мінливому світі, над знанням, як змінити його.

Навчання без примусу. Вимогливість на підставі взаємо поваги. Моделювання ситуації успіху, забезпечення свободи вибору. Варіативність пізнання і рішень.

Виховання діяльнісно-практичної та морально-ціннісної сфери Особистості. “Я – концепція”.

Стосунки учитель – учень: діалог, співпраця, взаєморозуміння, допомога, індивідуалізація, зосередження уваги на потребах учня, діагностика.

Головний напрямок: відмова від інформативної моделі викладання, пріоритет розливальної і виховної мети (що співзвучне зі словами Камю “Людина освічена, але не вихована, набагато страшніша від людини неосвіченої і невихованої”)

Оцінювання: гласність, мотивованість, безконфліктність, самооцінка, взаємооцінка, переконання у можливості самовдосконалення і росту.

Особистість учителя: загальна культура, тактовність, відвертість, щирість, ерудиція, професіоналізм, емпатія, діалог, співробітництво.

Питання до прихильників та опонентів (вчителів школи).

Чи багато з прочитаного для вас нове?

В чому відмінність між традиційною і особистісно-зорієнтованою освітою?

Чи згідні ви з думкою, що дитина – особистість від народження, завдання вчителя – розвивати цю особистість.

Навчання без примусу. Чи можливо це?

Питання до експертів (учнів старших класів)

Чи відчуваєте ви зміни з боку вчителів в ставленні до вас?

Хто пояснить, які мотиви вашого навчання? Тобто, чи заставляють вас до навчання батьки, чи маєте страх перед учителем, чи просто любите учитися, чи є якісь інші причини?

Висновок: Найкращий варіант – уміти поєднати все те, що є доброго в сучасній, так званій традиційній освіті з тим, що нас чекає після реформування.

ІІ. А далі хотілось би поговорити про роль учителя. ОЗО розглядає вчителя як посередника між учнем і об’єктами пізнання; він організатор самоосвіти учня; забезпечує формування внутрішньої мотивації до самоосвіти і життєдіяльності. Свобода вибору – головне правило вчителя в спільній з учнем діяльності (“Хороший учитель учить знаходити істину, а не подає її у готовому вигляді”) (так сказав Дістервег (псих.)

ОЗО виключає:

Переконання: “Учитель – найвища інстанція інтелекту”; “я знаю все”, “Істина відома тільки мені”; “Вам ніколи до мене не піднятися”, “Роби як я ”, “Думай як я”;

Позицію сили, безапеляційність, жорстку субординацію, неприступність, футляр. Персони.

Вказівні жести, допити біля дошки, моралізуючи коментарі, щодо невиконання та якості виконання учнівської роботи.

Зовнішню мотивацію (залякування контрольною, заліком, іспитом).

ОЗО передбачає:

Переконання: “Є багато джерел знань і мудрості, я допоможу тобі їх знайти і ними користуватися”, “Я дам пораду, на що звернути увагу передусім, щоб ми разом досягнули мети”.

Позицію співробітництва. “Допомога поруч” “Я також можу помилятись”.

Оцінювання роботи учня, а не його особи.

Жести відкритості, різні дистанції контакту, запрошення до відповіді за бажанням.

Питання до прихильників та опонентів.

Як на вашу думку, що легше: подати істину в готовому вигляді чи навчити знаходити її?

Чи готові ми до того, що учень може мати свою думку, відмінну від загальноприйнятої, та ще й сприяти тому, щоб він міг відстояти її?

Чи не применшується роль вчителя в системі ОЗО?

А як бути все ж таки з контрольними, тематичними, іспитами. То треба чи не треба заставляти дітей до навчання.

Питання до експертів.

Як вам краще і цікавіше здобувати інформацію: з пояснення вчителя чи з інших джерел (довідник, підручник, телебачення, комп’ютер).

Хто може поділитися досвідом самоосвітньої роботи?

Висновок: Підтвердженням цього є слова Василя Сухомлинського: “Тільки той стане справжнім учителем, хто не забуває, що сам був дитиною”

Звичайно, ми на периферії ще нескоро будемо технічно оснащені так, як в обласних центрах, або як діти забезпечених батьків. Тому саме наша ерудиція, наша самоосвіта, наш професіоналізм - поки що єдине безкоштовне, систематизоване, вмотивоване джерело знань. І ніхто не принижує значення і ролі вчителя. Просто суспільство змінюється, науково-технічний процес прискорюється, і нам необхідно адаптуватися до сучасних вимог життя. І це об’єктивна реальність.

ІІІ. А зараз поговоримо про особистісно-орієнтований урок починається з визначення педагогічної мети, яка повинна стати особистою метою кожного учня. Прийняття мети учнями і педагогом у формі діалогу є першим відправним пунктом у реалізації особистісно-орієнтованого навчання.

Основні етапи особистісно-орієнтованого уроку

(за С.Подмазіним):

Етап орієнтації про місце уроку в курсі, розділі, темі.

Етап цілепокладання.

Визначення разом з учнями особистісно-важливих завдань (що

може дати цей Урок