And for that name, which is not part of thee, gake all myself.

Ведучий 2. Кохання. Раптове і несподіване. А за ним надія і натхнення.

Читець. (Виконує вірш Пушкіна “Я вас любил…”)

Ведучий 1. Кохання приходить тоді, коли однієї миті тернисті стежки двох перетинаються і зливаються воєдино.

Читець. (Виразно читає сонет 116 В. Шекспіра)

Ведучий 2. У житті всіх людей наступає мить, коли два погляди зустрічаються, а серця, вражені золотими стрілами Амура, втрачають краплини крові, які виводять на скрижалі життя звичне й неповторне водночас “кохаю”.

Читець. ( На фоні музики виразно читає сонет 22 Данте)

Ведучий 1.Краса – сила надзвичайна. Вона підносить і зачаровує. Вона – воскрешає. Тому всі ми поклоняємося їй, шукаємо її серед одноманітності буднів.

Ведучий 2. Що традиційно дарували представницям прекрасної статі шляхетні лицарі?

Темпераментні іспанці – серенади під балконами. Піросмані подарував своїй коханій площу троянд. Вишукані французькі кавалери – екзотичні парфуми, коштовності, маєтки, палаци й острови. Бідні студенти всіх країн – інтимні вірші й букетики фіалок. Хоч би яким був дарунок – коштовним чи не дуже, його завжди доповнювали квіти.

Кілька порад шляхетним кавалерам

Прагніть подарувати те, що вона неспроможна купити собі сама. Пам’ятайте золоте правило: цінний не подарунок цінна увага. Тож не намагайтеся перестрибнути самі себе, свої можливості, навіть зовсім недорогий подарунок зможе принести радість.

Подарунок має нагадати про пам’ятний день чи випадок. У стосунках із дівчатами не керуйтеся правилом: “Дарованому коневі у зуби не дивляться”. Не дослухайтесь до порад товаришів. Вірте, ваша обраниця неповторна, тож і подарунок для неї має бути неповторним.

Ніколи не робіть надто дорогих подарунків. Ви поставите дівчину у незручне становище. І пам’ятайте, що жодна дівчина, хіба що надто ображена, не поверне назад вам квітів, бо цей дарунок ні до чого її не зобов’язує.

Ведучий 1. Життя – це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. Розбити її – значить навіки зранити гострими осколками душу, зламати ніжну квітку. Пелюстки, свіжі та прив’ялі, вранішні й вечірні, весняні й осінні, торкнувшись поетичного таланту, впали безцінними перлами на палітру літератури.

Читець. (Виконує вірш М. Рильського “Так ніхто не кохав.”)

Ведучий 2. Перше кохання, кажуть найсильніше… Мабуть, тому, що приходить рожевим серпанком юності, зачіпає серце крилом ліричної пісні, збурює почуття, перетворюючи всі думки в солодкі мрії, що несуть у вир романтики.

Читці. (Під музичний супровід виконують вірші Ліни Костенко, В. Сосюри)

Ведучий 1. Кохання… Прекрасне й жагуче. Воно часто не гине навіть у серці безнадійно закоханого.

Читець. (Вірш Гійома Аполлінера)

Любов померла на руках.

Ти пам’ятаєш першу зустріч.

Та інша прилетить, як птах,

Ти тільки вийди їй на зустріч.

Минула ще одна весна,

Вона була ласкава й ніжна,

Прощай годино чарівна,

Ти прийдеш знов жадана й ніжна.

Ведучий 2. Любов… Солодка, мов мед і гірка, мов полин-трава. Серед ураганів життя і штормів долі можуть розійтися стежки, що тільки-но з’єднались, навіки розімкнутись руки, що так і встигли переплестися

Читець. (Вірш Альфреда де Мюссе)

“Ніколи!” – ви зрекли, тоді, як біля нас звучала Шуберта мелодія велична.

“Ніколи!” – ви зрекли, тоді, як, попри вас, з очиць світилася блакить меланхолічна.

“Ніколи!” – ствердили, і погляд ваш пригас,

Немов потьмарена медаль середньовічна.

Проте запоною шляхетність горда й вічна

Рум’янцем вам лице заслала водночас.

Одне лиш слово ви сказали, повні зваги.

Освідчуючись вам, я не звертав уваги

На вашу посмішку та риси чарівні.

Душа принадніша, ніж ваші очі сизі,

І, дивлячись у них, я шкодував, маркізо,

Що серце квіткою закрилось в ній.

Ведучий 1. Життя буває немилосердним і жорстким, ставлячи на шальки терезів долі закоханих, вимагаючи невблаганними обставинами їх неминучої розлуки.

Читець. (Г. Аполлінер “Прядка волосся”)

Русявого волосся прядка,

Не муч мене і не неволь.

А в тебе чи жива ще згадка

Про спліт химерний наших доль?

Монмартр. Отель і ти мов мрія.

Тут тихий шепіт перебіг.

Я пам’ятаю день, коли я

Переступила твій поріг.

Ця згадка – прядка нині впала

Додолу, мов останній лист,

Дві долі наші попрощались

Із днем згасаючим злились.

Ведучий 2.Та любовне помирає, не розвіюється попелом. Вона живе скрипкою, словом, словом, подихом вітру.

Ведучий 1. Кохання і любов – категорії вічні. Попри всі біди, злигодні, попри всі катаклізми, у світі владарює чистота, честь, гідність і любов. На цій ноті ми закінчуємо сьогоднішню зустріч любителів поезії.

Ведучий 2. У програмі прозвучали вірші Р.Тагора, Петрарки, Данте, В. Шекспіра, О. Пушкіна, М. Рильського, В. Сосюри, Ліни Костенко, Г. Аполлінера, А. де Мюссе.