І ведучий Здавна, люди спостерігали за живою природою і помічали найцікавіше, важливе для життя людини.

Помітили, що після першого крику півня – сонце сходить, починається ранок. Ось і стали говорити: “Півні ранок кличуть!” Так і склались народні різні прикмети.

Сова кричить – на холод.

Граки рано прилетіли – до теплої погоди.

Синичка зранку починає пищати – чекати морозу.

Стало тепло – прилетів журавка.

Горобці в пилюці купаються – на дощ.

Качки розігрались – на дощ.

В полі перепілки сильно кричать – перед дощем.

Лебідь летить восени – на сніг, а гуси – на дощ.

Галки збираються невеликими стадами і сильно кричать – до ясної погоди, зимою – до морозів.

Ранній приліт журавлів – до ранньої весни.

Граки в’ються високо стадами і спускаються стрімко на землю – буде дощ.

“Самий смисл життя чи не в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою, знати поезію людських взаємин з нею. І щоб навчитись чим дорожити, відчути потребу все це берегти...”

(Вірш “Берегите землю”)

Пісня “Раненая птица”.