Не чіпай! Не займай! Не руш! Такі були народні перестороги, обереги щодо природи і птахів.
(Вірш вч. Ковалівської школи Зоєчко М.І. “Берізка”).
7 хлопець: Дуже багато є в Україні прикмет про птахів.
В народі давно підмічено, що птахи можуть передбачати погоду в різні пори року. Часто кажуть: “”Прикметі вір, але й перевір”. Ось мої записи про птахів-синоптиків.
(зачитує з блокнота свої спостереження).
Горобці дружно цвірінькають – перед відлигою.
Птахи стовбурчать пір’я – на негоду.
Граки просто на гнізда прилітають – буде дружна весна.
Гуси високо летять – багато води буде, низько – мало.
Рано прилетіли жайворонки – на теплу весну.
Ластівки низько літають – дощ віщують.
Купаються ворони – до негоди.
У попелі порпаються кури – чекай бурі.
1 дівчинка: А я зібрала українські прислів’я і приказки, пов’язані з птахами.
Ось послухайте деякі.
Рані пташки росу п’ють, а пізні сльози ллють.
Надувся, як сич на негоду.
Красна пташка своїм пір’ям, а людина – знанням.
Не літай вороно в чужі хороми.
Видно сокола за польотом, а сову – за поглядом.
Де не маєш співця, послухаєш горобця.
Видно птаха по пір’ю...
(Уривок з вистави М.Підгірянки “В чужому пір’ї”)
5 дівчинка: (підходить до сумної синички) Трапляється й так, що невиразна маленька пташечка стає раптом такою близькою, рідною і дорогою, бо щодня прилітає до годівнички. Вона розумна навіть дякувати вміє за тепло і корм, звичайно по пташиному.
(Учениця читає вір “Пригоди синички”).
6 дівчинка: Існує давнє народне повір’я про те, що птахи несуть у хату радість і щастя. Ще вони люблять селитися лише біля добрих людей. Коли ж ластівка залетіла до кімнати, знайте, що так живуть добрі люди.
(Учениця читає вірш “Ластівка”).
Весна: А зараз для всіх вас загадки. Це теж своєрідні перлини народної мудрості й творчості. Як влучно дає в загадках народ характеристику птахам – один, два штрихи, і ми безпомилково впізнаємо їх.
Ось послухайте і відгадайте:
Які ключі до неба добираються? (Журавлині)
Хату на хаті має, жабам рахунок знає? (Лелека)
Вдень мовчить, в вночі кричить (Сова)
За вікном гніздо будує, тільки в нас не зимує (Ластівка)
Дзьоб міцний і гострий має, шкідників ним добуває (Дятел)
Двічі родиться, а раз умирає (Птах)
Летіло, як міх, упало як сніг, лопатами ходить, а рогом їсть (Гуска)
У воді купалася, а сухою зосталася (Качка)
Із землі підніме й мале, а через хату не перекине й велике (Пір’їна)
8 хлопець: А можна мені загадати загадку?
Весна: Будь-ласка!
8 хлопець: Гриць дивується. Питає,
Що за пташка так співає:
Як горобчик цвірінчить,
Мов сорока скреготить.
А ще інколи, бува,
Що кричить, немов, сова!
Хто ж виспівує отак?
Та тож так співає – Шпак!
Весна: Дорогі діти! Як називають вас ласкаво ваші мами і бабусі?
Діти (по-черзі): “пташенятко”, “соловейко”, “ластівочка”, “зозулька”, “горобенятко”.
Весна: А ви бачили край дороги біля криниці з водою студеницею дерев’яного журавля? А розмальовані стіни й печі в сільських хатах? А вишиті рушники, обруси, картини народних художників, писанки із зображенням птахів? На нашому святі є майстрині –писанкарки, бо почався Великий піст – час підготовки до Великодня. Отож познайомте нас із своєю роботою.
(Розповідь про писанки).
7 дівчинка: Я знаю чудову легенду, як пташка врятувала Ісуса, полегшила біль від тернового вінця. Колючки подряпали йому чоло, і кров текла із рани. Пташка підлетіла зовсім близько до Ісуса і витягла дзьобом колючку, що вп’ялася мученику в чоло. Розп’ятий Ісус розтулив уста і стиха промовив: “Милосердям своїм ти здобула те, що твої предки бажали від самого створення світу”.
(Дует дівчат виконує “Пісню про жайворонка”).
Весна: Українські народні пісні, колядки, щедрівки – то невичерпна наша скарбниця. В багатьох із них оспівані птахи. Чи знаєте ви українські народні пісні про птахів?
Дівчата (по-черзі): “Прилетіла перепілонька”, “Ой у вишневому садочку”, “Ой літає соколонько”, “Гиля, гиля сиві гуси”, “Летіла зозуля...”
(Дівчата виконую українську народну пісню “Летіла зозуля”).
(На свято заходить поштар із сумкою через плече).
Поштар: Чи тут зібралися друзі птахів весну зустрічати?
Діти: Так.
Поштар: Тоді послухайте телеграму від пернатих друзів на вашу адресу.
Телеграма № 1
Село Замулинці. Всім друзям птахів.
Дивилися шпаківні виготовлені вами. Залишилися задоволеними. Дякуємо за турботу. Влітку віддячимо знищена всіх шкідників саду.
З привітанням – Шпаки.
Телеграма - № 2
Учасникам свята День зустрічі птахів.
Вилітаємо з Африки. Терміново повідомте, чи є вже у вас комахи. Якщо немає, затримаємось у дорозі.
Ластівки.
Телеграма № 3
Всім школярам с. Замулинці. Дуже вдячні за турботу про нас у тяжкий зимовий час. Ми вилітаємо додому з доброю згадкою про вас. На повітряних шляхах розповімо про вас іншим птахам. Даємо їм вашу адресу.
Снігурі.
(Виходять діти-юннати)
1 юннат: Любий друже мій, юннате,
Уявляєш скільки птах
Може нищить поїдати,
Гризунів, черви, комах?
2 юннат: Тож птахи із нами в спілці –
Поля й лісу сторожі:
Сови й дятли гонок рилі,
Щигли, одуди, чижі.
3 юннат: Тож, як стрінеш непутящих,
Що біжать поза двором
Видирати гнізда в хащах,
Ти одразу присором.
4 юннат: Між дорослих і малечі
Пташка бачить все навкруг,
Дружно сяде вам на плечі,
Якщо ви їй справжній друг.
2 дівчинка: Бережімо птахів, як і все живе на Землі. Рідкісні птахи і що зникають, заносьмо до Червоної книги України, створюймо для їх збереження заповідники й заказники, взимку підгодовуймо, а влітку, навесні приваблюймо в сади.
7 дівчинка: В давні часи цього не було: ні заповідників, ні Червоної книги. Але були народні пісні, щедрівки про улюблених птахів, були приказки, прислів’я, повір’я, легенди, казки, загадки. І ми тепер збираємо їх по крупиночках, бо це душа нашого народу, це вияв його любові до природи, до життя.
Нині природі загрожує небезпека внаслідок нерозумного втручання людини в святині природи.