(Вірш вч. Ковалівської школи Зоєчко М.І. “Берізка”).

7 хлопець: Дуже багато є в Україні прикмет про птахів.

В народі давно підмічено, що птахи можуть передбачати погоду в різні пори року. Часто кажуть: “”Прикметі вір, але й перевір”. Ось мої записи про птахів-синоптиків.

(зачитує з блокнота свої спостереження).

Горобці дружно цвірінькають – перед відлигою.

Птахи стовбурчать пір’я – на негоду.

Граки просто на гнізда прилітають – буде дружна весна.

Гуси високо летять – багато води буде, низько – мало.

Рано прилетіли жайворонки – на теплу весну.

Ластівки низько літають – дощ віщують.

Купаються ворони – до негоди.

У попелі порпаються кури – чекай бурі.

1 дівчинка: А я зібрала українські прислів’я і приказки, пов’язані з птахами.

Ось послухайте деякі.

Рані пташки росу п’ють, а пізні сльози ллють.

Надувся, як сич на негоду.

Красна пташка своїм пір’ям, а людина – знанням.

Не літай вороно в чужі хороми.

Видно сокола за польотом, а сову – за поглядом.

Де не маєш співця, послухаєш горобця.

Видно птаха по пір’ю...

(Уривок з вистави М.Підгірянки “В чужому пір’ї”)

5 дівчинка: (підходить до сумної синички) Трапляється й так, що невиразна маленька пташечка стає раптом такою близькою, рідною і дорогою, бо щодня прилітає до годівнички. Вона розумна навіть дякувати вміє за тепло і корм, звичайно по пташиному.

(Учениця читає вір “Пригоди синички”).

6 дівчинка: Існує давнє народне повір’я про те, що птахи несуть у хату радість і щастя. Ще вони люблять селитися лише біля добрих людей. Коли ж ластівка залетіла до кімнати, знайте, що так живуть добрі люди.

(Учениця читає вірш “Ластівка”).

Весна: А зараз для всіх вас загадки. Це теж своєрідні перлини народної мудрості й творчості. Як влучно дає в загадках народ характеристику птахам – один, два штрихи, і ми безпомилково впізнаємо їх.

Ось послухайте і відгадайте:

Які ключі до неба добираються? (Журавлині)

Хату на хаті має, жабам рахунок знає? (Лелека)

Вдень мовчить, в вночі кричить (Сова)

За вікном гніздо будує, тільки в нас не зимує (Ластівка)

Дзьоб міцний і гострий має, шкідників ним добуває (Дятел)

Двічі родиться, а раз умирає (Птах)

Летіло, як міх, упало як сніг, лопатами ходить, а рогом їсть (Гуска)

У воді купалася, а сухою зосталася (Качка)

Із землі підніме й мале, а через хату не перекине й велике (Пір’їна)

8 хлопець: А можна мені загадати загадку?

Весна: Будь-ласка!

8 хлопець: Гриць дивується. Питає,

Що за пташка так співає:

Як горобчик цвірінчить,

Мов сорока скреготить.

А ще інколи, бува,

Що кричить, немов, сова!

Хто ж виспівує отак?

Та тож так співає – Шпак!

Весна: Дорогі діти! Як називають вас ласкаво ваші мами і бабусі?

Діти (по-черзі): “пташенятко”, “соловейко”, “ластівочка”, “зозулька”, “горобенятко”.

Весна: А ви бачили край дороги біля криниці з водою студеницею дерев’яного журавля? А розмальовані стіни й печі в сільських хатах? А вишиті рушники, обруси, картини народних художників, писанки із зображенням птахів? На нашому святі є майстрині –писанкарки, бо почався Великий піст – час підготовки до Великодня. Отож познайомте нас із своєю роботою.

(Розповідь про писанки).

7 дівчинка: Я знаю чудову легенду, як пташка врятувала Ісуса, полегшила біль від тернового вінця. Колючки подряпали йому чоло, і кров текла із рани. Пташка підлетіла зовсім близько до Ісуса і витягла дзьобом колючку, що вп’ялася мученику в чоло. Розп’ятий Ісус розтулив уста і стиха промовив: “Милосердям своїм ти здобула те, що твої предки бажали від самого створення світу”.

(Дует дівчат виконує “Пісню про жайворонка”).

Весна: Українські народні пісні, колядки, щедрівки – то невичерпна наша скарбниця. В багатьох із них оспівані птахи. Чи знаєте ви українські народні пісні про птахів?

Дівчата (по-черзі): “Прилетіла перепілонька”, “Ой у вишневому садочку”, “Ой літає соколонько”, “Гиля, гиля сиві гуси”, “Летіла зозуля...”

(Дівчата виконую українську народну пісню “Летіла зозуля”).

(На свято заходить поштар із сумкою через плече).

Поштар: Чи тут зібралися друзі птахів весну зустрічати?

Діти: Так.

Поштар: Тоді послухайте телеграму від пернатих друзів на вашу адресу.

Телеграма № 1

Село Замулинці. Всім друзям птахів.

Дивилися шпаківні виготовлені вами. Залишилися задоволеними. Дякуємо за турботу. Влітку віддячимо знищена всіх шкідників саду.

З привітанням – Шпаки.

Телеграма - № 2

Учасникам свята День зустрічі птахів.

Вилітаємо з Африки. Терміново повідомте, чи є вже у вас комахи. Якщо немає, затримаємось у дорозі.

Ластівки.

Телеграма № 3

Всім школярам с. Замулинці. Дуже вдячні за турботу про нас у тяжкий зимовий час. Ми вилітаємо додому з доброю згадкою про вас. На повітряних шляхах розповімо про вас іншим птахам. Даємо їм вашу адресу.

Снігурі.

(Виходять діти-юннати)

1 юннат: Любий друже мій, юннате,

Уявляєш скільки птах

Може нищить поїдати,

Гризунів, черви, комах?

2 юннат: Тож птахи із нами в спілці –

Поля й лісу сторожі:

Сови й дятли гонок рилі,

Щигли, одуди, чижі.

3 юннат: Тож, як стрінеш непутящих,

Що біжать поза двором

Видирати гнізда в хащах,

Ти одразу присором.

4 юннат: Між дорослих і малечі

Пташка бачить все навкруг,

Дружно сяде вам на плечі,

Якщо ви їй справжній друг.

2 дівчинка: Бережімо птахів, як і все живе на Землі. Рідкісні птахи і що зникають, заносьмо до Червоної книги України, створюймо для їх збереження заповідники й заказники, взимку підгодовуймо, а влітку, навесні приваблюймо в сади.

7 дівчинка: В давні часи цього не було: ні заповідників, ні Червоної книги. Але були народні пісні, щедрівки про улюблених птахів, були приказки, прислів’я, повір’я, легенди, казки, загадки. І ми тепер збираємо їх по крупиночках, бо це душа нашого народу, це вияв його любові до природи, до життя.

Нині природі загрожує небезпека внаслідок нерозумного втручання людини в святині природи.