Урок. Українська мова – наш скарб
Мета. Формувати розуміння того, що ук-раїнська мова — наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Роз-ширювати знання про красу і багатство ук-раїнської мови. Ознайомити дітей з ук-раїнськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його тра-дицій, почуття поваги до всього свого, ук-раїнського, бажання розмовляти рідною мо-вою.
Обладнання. Вишивані рушники, хліб, кали-на, малюнки герба, прапора України, портрет Т.Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня — ду-ша народу», «Кажуть, дитино, що мова наша — солов'їна».
Хід заняття
(На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на виши-ваному рушнику).
Дівчинка.
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).
Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмов-ляють ваші батьки, з подвір'я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна — це наша Батьківщина.
Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову.
Україна — золота чарівна сторона. Земля рясно уквітча-на, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, по-етичних слів придумали люди, щоб висловити свою гаря-чу любов до краю, де народилися і живуть.
1-й учень.
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила,
Та як же не любить мені тебе!
2-й учень.
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!
3-й учень.
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
4-й учень.
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов'їна,
Не кінчається Україна.
5-й учень.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
6-й учень.
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
7-й учень.
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті
І скажу, до речі,
Ще й талановиті.
8-й учень.
Землю засівають
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають.
Про ліси і гори,
І про синє море,
Про людей і квіти...
То скажіть же, діти,
Що це за країна?
Разом. Наша велика славна Україна!
(Учні виконують пісню «Це моя Україна»).
1. Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться
Диво-луна.
Приспів:
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато, і мама, одна. (Двічі)
2. Пролягають дороги У зелені діброви,
Що ростуть на початку села.
Приспів.
3. Річка Здвиж протікає, Бородянку вмиває,
Щоб була наймиліша вона.
Приспів.
4. Червоніє калина, І Опадає ліщина,
Осінь щедра прийшла й золота.
Приспів:
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Гріє серце і душу вона.
1-й учень.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і рову
І мову її солов'їну.
2-й учень.
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.
3-й учень.
Вся історія народу — в мові,
Мова — душа народу.
Позбавити народ рідної мови —
Це означає вбити народ.
4-й учень.
Слова летять у душу як лебідки
І пахнуть п'янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
5-й учень.
Зневажати мову мамину — біда,
Котра пустими зробить наші душі
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
6-й учень.
Зневажати мову — зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
7-й учень.
О не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка,
Ти є душа співучого народу
Що був і є, і буде у віках.
(Звучить пісня «Мова у серці народу», сл. Н.Красоткіної).
1. Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш. (Двічі)
2. Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українськая мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік! (Двічі)
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш! (Двічі)
Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке ба-гатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.
Учні (хором). Це наша рідна мова!
Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише од-на. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.
Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова — чудова, ме-лодійна, багата.
Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, пова-жає ЇЇ закони і бореться за