Терпелиха.

Наталко. Але ж не можна нам в селі без чоловічих рук вижити. Дали ж нам шматок пайової земельки аж ген на краю села, де в бур’янах вовки виють. Хто ж нам допоможе виорати, засіяти, зібрати?

Наталка.

То ви хочете, щоб я за обробіток клаптика паю занапастила свою голову. Мамо! Адже в наступному році вибори. Залишиться наш пан возний без посади. За що я нещасною буду довіку?!

Терпелиха.

Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убогість моя, старість силують мене швидше заміж тебе віддати. Не плач, дочко! Я тобі не ворог. Правда, Петро добрий парубок, та де ж він? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас. Але що ж! Хто відає – може, де запропастився, а може і одружився де, може, забув і тебе. Тепер так буває, що одну нібито любить, а про другу думає.

Наталка.

Петро не такий, серце моє за нього ручається і воно мені віщує, що він до нас вернеться.

Пісня “Вітер віє горою...”

(виходять)

Виборний іде п’яний і співає “Ой під вишнею...”

Возний.

А що це ти за пісню завів, пане виборний?

Виборний.

Та це так, нісенітниця. А в тім, дивіться, щоб і вам скоро на весіллі такої не співали. Та ви вже вибачайте, будьте ласкаві, я не добачив вас.

Возний.

Нічого, нічого. А відкіль се так? Чи з гостей ідете – теє-то як його?

Виборний.

Я іду з дому. Випроводжав гостя: до мене заїжджав депутат наш Щипавка, так уже знаєте не без того, - випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили та вишнівки з кварту укутали, та й, як то кажуть, підкріпились.

Возний.

А чи не розказував пан Щипавка, які там новини в місті. Чи скоро вже, теє-то, наша економіка запрацює?

Виборний.

Е, пане водний, так уже економіка в нас працює, як ото вода в ступі товчеться, що крок вперед, а два назад. Жаловався пан Щипавка, що дуже вже вривається нашому начальству нитка, уже і самому комісару, не те як давно було. Бо, каже, що перше дурницею доставалось, то тепер або випросити треба, або купити. А що вже простий люд мається, то не приведи Господи. За світло та газ плати в три дорога, хочеш вчити дітей – заплати і при рекрутських наборах зовсім не той порядок ведеться, найдрібнішу бомажку підписати – хабар давай. Де і поділась та справедлива та богобоязлива старшина, щоб не допускала письменним п’явкам кров із людей смоктати. Про зарплату говорять та не дають, надбавки обіцяють, а де вони? Ніби й позабули всі, що брехать і обманювать других – од Бога гріх, а од людей сором.

Возний.

О, простота, простота! Хто тепер, теє-то як його, не бреше і хто не обманює? Повір мені: якщо б тут зібралось багато народу і зненацька ангел з неба з огненною різкою злетів і прорік: ”Брехуни і обманщики! Ховайтесь, а то я поражу вас!” – єй, єй, всі присіли би до землі совісти ради.

Виборний.

Воно то так, всі люди грішні, однако ж.

Возний.

Що однако ж?! Ви грішні та іще і як! Один одного так обманюєте, як того йому треба, і як не верти, а виходить – кругова порука.

Виборний.

Е ні, пане водний, колись була кругова порука: свій до свого по своє. А тепер – мафія всюди.

Водний.

А все ж мало, що змінилось. Ось послухайте.

Пісня “Всякому городу прав і права”.

Ведуча:

Розвиток будь-якого із видів бізнесу повинен бути спрямований на покращення добробуту людей, на забезпечення їм гідного життя.

Ведучий.

Якими б великими не були ваші досягнення в сфері бізнесу, не забувайте про те, що поруч з вами люди, які потребують допомоги, уваги, милосердя.

Ведуча:

Крокуйте спокійно серед гамору та поспіху – пам’ятайте, який мир може бути з ними.

Ведучий:

Наскільки це можливо, не зрікаючись себе, зберігайте добрі стосунки з людьми. Спокійно і ясно проголошуйте свою правду, слухайте також те, що кажуть інші, навіть коли вони говорять не надто розумно, бо й у цьому є якийсь сенс.

Ведуча:

Якщо порівнювати себе з іншими, можете стати гордими або зневіреними, бо завжди були і будуть кращі і гірші від вас. Радійте як зі своїх успіхів, так і з жалів. Якою б скромною не була ваша праця, виконуйте її самовіддано і добросовісно. Повірте: це справжня цінність проти мінливої долі.

Ведучий:

Будьте обережними у своїх починаннях, бо світ цей сповнений оман. Але нехай це не заступить вам справжніх чеснот: багато людей прагнуть високих ідеалів, а життя усюди сповнене геройства.

Ведуча:

Будьте собою й не опирайтесь почуттям. Не будьте цинічними у любові, бо серед черствості й розчарувань вона єдина вічна як трава.

Ведучий:

Приймайте спокійно все, що несуть із собою літа, без гіркоти полишайте, що дарувала молодість.

Ведуча:

Зміцнюйте силу Духа, щоб у несподіваному нещасті стала для вас щитом. Лише не віддавайте себе на поталу витворам уяви: багато-бо страхів породжують нудьга та самотність. Дотримуйтесь необхідної дисципліни, але вмійте бути лагідним до себе.

Ведучий:

Пам’ятайте: ви – дитина Всесвіту і маєте право бути тут не менше, ніж зорі й дерева. І зрозуміло це вам, чи ні – повірте, що світ цей є таким, яким повинен бути.

Ведуча:

Отож, будьте у мирі з Богом, що б ви не думали про його існування, чим би ви не займалися і якими б не