передбачати близькі і далекі результати вирішення педагогічних завдань.

Друга група педагогічних умінь включає три підгрупи. Підгрупа "чого навчати" включає:*

уміння формувати навчальну програму, виділяти в ній ключові ідеї навчального предмета, оновлювати його зміст;*

здатність формувати в учнів спеціальні вміння і навички, здійсню-вати міжпредметні зв'язки. Підгрупа "кого навчати" передбачає вміння:*

вивчати індивідуальні можливості учнів;*

виявляти зону можливого розвитку учнів, умови їх переходу з одно-го рівня розвитку на другий, враховувати можливі труднощі учнів;*

плануючи й організовуючи навчально-виховний процес, виходити Із мотивації учнів;*

розширювати простір для самоорганізації учнів;*

працювати з учнями, що мають різні здібності, формувати для них

Індивідуальні програми. Підгрупа "як навчати" включає вміння:*

підбирати і застосовувати комплекси прийомів і форм навчання та виховання, враховувати при цьому затрати сил і часу учнів та вчителя;*

порівнювати й узагальнювати педагогічні ситуації та комбінувати їх;*

здійснювати індивідуальний підхід до учнів та організовувати їхню самостійну навчальну діяльність;*

варіативне вирішувати педагогічні завдання.

Третя група включає педагогічні вміння:*

використовувати набуті знання та передовий педагогічний досвід;*

хронометрувати і фіксувати процес І результати своєї праці;*

зіставляти труднощі учнів і якість своєї праці;*

бачити сильні і слабкі сторони своєї праці, оцінити свій стиль, ана-лізувати свій досвід, порівнювати його з досвідом інших учителів. Четверта група включає вміння вчителя створювати умови психологіч-ної безпеки в спілкуванні І реалізації внутрішніх резервів учнів. П'ята група включає вміння:*

зрозуміти позицію учня, "читати" його внутрішній стан, проявити інтерес до його особи та орієнтуватись на його розвиток;*

володіти засобами невербального спілкування (міміка, жести тощо); ^ стати на позиції учня;*

створити обстановку довіри і терпимості;*

використовувати переважно організаційний вплив, а не дисциплінарний;*

користуватись демократичним стилем керівництва;*

подякувати учневі, а за необхідності попрохати вибачення у нього;*

однаково ставитись до всіх учнів,*

відмовитись від корпоративного стереотипу "вчитель завжди правий";*

з гумором поставитись до окремих моментів педагогічної ситуації, не зауважувати деяких негативних моментів, бути готовим посміх-нутись, володіти тонами і півтонами, слухати і чути учнів, не пере-бивати їх мови і навчальних дій. Шоста група — це, перш за все, вміння:*

утримувати стійку позицію педагога, який розуміє значущість своєї професії, може долати труднощі заради ТІ соціальної цінності;*

реалізувати і розвивати свої педагогічні здібності;*

управляти своїм емоційним станом;*

здійснювати творчий пошук. Сьома група об'єднує вміння:*

створювати перспективу свого професійного розвитку, визначати особливості свого індивідуального стилю, використовувати все позитивне із своїх природних даних;*

удосконалювати свої сильні сторони й усувати слабкі, бути відкри-тим у пошуку нового, переходити з рівня майстерності на рівень творчості, новаторства. Восьма група передбачає вміння:*

виявляти знання, вміння і навички учнів на початку і в кінці навчаль-ного року та оцінювати їх;*

оцінювати навчальну діяльність учнів та їх здатність до самооцінки І самоконтролю;*

виявляти педагогічні відставання й усувати їх,*

стимулювати готовність учнів до самонавчання І безперервного

самовдосконалення. Дев'ята група — це уміння*

побачити особистість учня загалом у взаємозв'язку того, про Ідо він говорить, думає І які його вчинки;*

створювати умови для вдосконалення недорозвинених рис особи

окремих учнів.

Названі уміння піддаються свідомому вихованню І самовихованню. Залеж-но від їх співвідношення, рівня розвитку І конкретного поєднання формується Індивідуальний стиль діяльності вчителя.

Формування Індивідуального стилю значною мірою детерміноване осо-бистими якостями людини, її здібностями. Є. Клімов вважав, що людям професійної схеми "Людина — Людина" (а саме до неї він відносить педаго-гічну професію) притаманні такі здібності:*

керувати, вчити, виховувати, здійснювати корисні дії з обслугову-вання різних потреб людей;*

слухати, вислуховувати, спостерігати і співчувати;*

мовна (комунікативна) культура;*

спостережливість до проявів почуттів, розуму І характеру людини, до її поведінки, моделювання ЇЇ внутрішнього світу;*

оптимістично підходити до людини з упевненістю, що вона завжди може бути кращою;*

глибока й оптимістична переконаність у правильності ідеї служін-ня народові;*

приймати рішення в нестандартних ситуаціях;*

високий рівень саморегуляції.

Водночас протипоказаннями для вибору професій цього типу автор"(їа'м же, с. 36-40) вважає:*

дефекти мови, невиразну мову;*

замкнутість;*

виражені фізичні вади;*

надмірна млявість, повільність;*

байдужість до людини.

Про роль особистих якостей у діяльності вчителя фізичної культури гімназії № 32 м. Києва заслуженого вчителя України І. Козєтова, читай у журналі "Фізичне виховання в школі" №3, 1999 року — "Здорові люди — сильна держава".

Педагогічна майстерність та педагогічна техніка вчителя

Педагогічні вміння, сформовані на основі особистих здібностей для ви-конання педагогічних функцій, лежать в основі педагогічної майстерності.

Педагогічна майстерність визначається як мистецтво навчання І вихо-вання, що постійно вдосконалюється. Вона передбачає наявність педагогічних здібностей, загальну культуру, компетентність, широку освіченість, психоло-гічну грамотність та методичну підготовку; здатність зрозуміло викладати учням навчальний матеріал, робити його доступним для дітей, викликати інте-рес до предмета, активізувати учнів. Учитель повинен уміти (ча потреби) належним чином реконструювати, адаптувати навчальний матеріал, трудне робити легким, складне — простим, незрозуміле — зрозумілим.

Сьогоднішнє розуміння професійної майстерності включає здатність не тільки доносити знання, популярно і зрозуміло викладати матеріал, але й організовувати самостійну роботу учнів, розумно І тонко "диригувати" пізнавальною активністю учнів, спрямовувати її в потрібному напрямі.

Усі названі компоненти майстерності проявляються не окремо (то як знання, то як уміння і т. Ін.), а інтегрально, у діях І вчинках, в умінні вирішувати поста-влені педагогічні завдання, у здатності організувати навчально-виховний процес.

Завдяки педагогічній майстерності вчитель реалізує свої професійні функції: передає учням соціальний досвід, формує в них соціальні й осо-бисті якості, готує до життя:.

У практичній діяльності вчителів використовуються спеціальні прийоми викладання, які сприяють підвищенню рівня засвоєння школярами навчаль-ного матеріалу.

Сукупність таких прийомів становить педагогічну техніку вчителя. Вона включає в себе: техніку мовлення, міміку, пантоміміку, управління емоціями (рис. 3). Відмінності між діяльністю вчителя й учня під час навчання поляга-ють у тому, що діяльність першого переважно розумова, а другого — розумово-практична.

За допомогою слова вчитель пояснює школярам будову рухів, способи їх