Різновиди шкільних уроків фізичної культури
Уроки фізичної культури мають багато характеристик. Кожна з них може бути покладена в основу їх класифікації. Ми розглянемо різновиди шкільних уроків, які найчастіше трапляються у практиці роботи школи (див. рис. 1).
Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні.
У змісті основної частини предметних уроків передбачається навчаль-ний матеріал з одного розділу програми (легкоатлетичні, гімнастичні вправи і т. ін.). Такі уроки проводяться переважно у старших класах. Методика їх проведення наближається до методики тренувальних занять із відповідного виду спорту.
У молодших і середніх класах предметні уроки проводяться тільки з лиж-ної підготовки і плавання, оскільки матеріал цих розділів програми погано поєднується із вправами інших розділів. Не сприяють включенню в ці уроки матеріалу з інших розділів і умови їх проведення.
Детальну характеристику й особливості методики проведення та органі-зації уроків гімнастики, легкої атлетики, ігор студенти отримають на заняттях із відповідних спортивно-педагогічних дисциплін.
Комплексні уроки передбачають включення матеріалу з різних розділів програми. На жаль, ці уроки на сьогоднішній день ще не застосовуються належним чином, що пояснюється низкою причин:*
труднощами в організації і методиці їх проведення (предметні уро-ки за організацією легші);*
труднощами у доборі матеріалу, організації його взаємодії;*
структурою діючої шкільної програми, матеріал якої викладено за видами спорту;*
підготовкою студентів у вузі, оскільки навчальна практика зі спор-тивно-педагогічних дисциплін формує відповідну орієнтацію на предметні уроки (функції навчити студентів проводити комплексні уроки мусить взяти на себе методика фізичного виховання або від-повідний спецкурс):*
пропагандою предметних уроків через методичні рекомендації, на-укові дослідження;*
підміною процесу фізичного виховання процесом вузької фізичної підготовки.
Поодинокі публікації з питань методики комплексних уроків за останні роки (Г. Мейксон, Ю. Копилов, М. Рахімов, А. Хан) дещо однобічно тракту-ють необхідність таких уроків. Включення різних видів навчального матеріалу в один урок ними обґрунтовується лише тим, що дітям (при цьому йдеться лише про учнів молодших класів) протипоказаний одноманітний навчаль-ний матеріал. Він швидко втомлює дитячий організм, не сприяє підвищенню емоційності і зацікавленості дітей. Це, поза сумнівом, вагомий аргумент на користь поєднання різних фізичних вправ в одному уроці, але, на нашу дум-ку, далеко не головний. Головним є те, що комплексне застосування методичних та психолого-педагогічних засобів створює єдине збагачене пе-дагогічне середовище, яке має енергетичний ефект, — ефективність комплексного впливу значно перевищує сумарну ефективність тих са-мих засобів у випадку їх окремого застосування.
Теоретичні дослідження і вивчення практичної діяльності вчителів пере-конують, що необхідність комплексних уроків визначається потребами:*
формувати стійкі навички основних рухових дій (переважно при-кладних: біг, стрибки, метання, акробатичні вправи тощо), що по-требує тривалого часу і певної системи;*
систематично створювати передумови навчання;*
ефективно, різнобічне впливати на розвиток рухових якостей (ком-плексне виховання якостей — комплексне застосування засобів);*
успішно розв'язувати оздоровчі завдання фізичного виховання (до-свід учителів В. Авраменка, В. Похлєбіна);*
уникнути шаблонів у змісті занять І в методиці їх проведення;*
ефективно підвищувати працездатність учнів;*
різнобічне впливати на їхній організм.
Комплексні уроки відкривають можливості для забезпечення міжпредметних зв'язків. Вони дозволяють уникнути традиційного "спортивного" принципу добору та розміщення навчального матеріалу, що позитивно по-значається і на успішності оволодіння руховими діями, і на вдосконаленні фізичних якостей.
Комплексний урок—це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'я-зане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямках: засвоєння знань, оволодіння руховими діями; ви-ховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей.
Для сучасної практики характерна і своєрідна вульгаризація ідей комплекс-ності, коли цей складний процес підміняється випадковим набором фізичних вправ. Насправді процес планування засобів для комплексних уроків надзви-чайно відповідальний і полягає в наступному:*
визначенні стрижневого матеріалу на певну серію уроків;*
доборі допоміжних вправ з метою повторення вивченого матеріалу, його закріплення і вдосконалення;*
раціональному використанні засобів задля підготовки учнів до засво-єння матеріалу наступної серії уроків (переважно для випередосуючо-го виховання фізичних якостей, але не виключені і підвідні вправи);*
передбаченні характеру взаємодії елементів змісту уроку задля ви-користання позитивної взаємодії і мінімалізації негативної (пере-нос, післядія, втома, відновлення);*
визначенні місця розміщення допоміжного матеріалу (він може ви-користовуватися не тільки в основній, як вважають деякі автори, а й у підготовчій і навіть у заключній частинах уроку);*
визначенні порядку вивчення окремих груп вправ (розділів) програми.
Підібраний для комплексного уроку допоміжний матеріал може бум пред-ставлено окремо (у чистому вигляді) або як фрагмент гри, естафети чи індивідуальних завдань на уроці.
Отже, підібраний матеріал повинен поєднуватись органічно. Наприклад, прискорення, різні способи бігу і стрибків будуть виглядати природно на уроці, де переважно вивчаються (стрижневий матеріал) спортивні ігри, а штрафні кидки баскетбольного м'яча не порушать логіки гімнастичної естафети. Впра-ви з набивними м'ячами на уроках з гімнастичним "стрижневим матеріалом" сприятимуть засвоєнню ігрових прийомів володіння м'ячем, а на ігрових уроках повторення акробатичних елементів — засвоєнню запланованих ігро-вих прийомів.
Питома вага комплексних уроків у шкільному навчанні поступово змен-шується, й у старших класах переважають (але не цілком) однопредметні уроки. Отже, заняття в молодших класах мають загально-підготовчий (роз-виваючий) характер і тільки в середніх класах (IV—VI І) — яскраво виражений комплексний характер.
Залежно від переважного розв'язання завдань на уроці розрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) уроки.
На навчальних уроках увага вчителів та учнів зосереджується на тех-ніці виконання вправ. Виявивши помилки, вживаємо заходів щодо їх усунення, забезпечуємо страховку і навчаємо дітей прийомів самостраховки. Усе це позначається на організації і методиці уроку. Тут широко використовуються взаємонавчання, широкий арсенал прийомів активізації учнів, повідомляються теоретичні відомості тощо.
Тренувальні