РЕФЕРАТ

на тему:

“Екологічне виховання

молодших школярів”

У формуванні екологічної культури найважливіше місце належить, безумовно, освіті. На дум-ку російського ученого В. Нікітіна, освіта — суть людинотворення, є завершальним етапом у про-цесі цілісного формування й утворення Людини розумної. На відміну від інших живих істот, у людини завершальним етапом її формування має бути не досягнення дорослого стану і здатності мати нащадків, хоча і це потрібно, а освіта, яка приводить до стану завершеної духовності. Вона, власне, і відкриває людині шлях до безсмертя, бо духовна людина залишає після себе духовну спадщину, вмираючи лише тілесно. Якщо зробити ставку на одне та залишити поза увагою інше, то освіта не здійснюється, і Людина розумна може не відбутися [2].

Пізнання істинного Світу здійснюється на-самперед чуттєвим, емоційним шляхом, тобто у формі одкровення, осягання, несподіваного роз-криття істини. Це досягається не шляхом логіч-них міркувань, а як відчуття гарячого, холодного чи мокрого, тобто несвідомо (підсвідомо).

Підсвідоме забезпечує світосприймання, а свідоме — світорозуміння. І якщо людина по-збавлена здатності відчувати світ, то вона не може зрозуміти його біль, і не бачить потреби в зміні свого ставлення до нього. Неправильний світо-гляд породжує неправильний характер, а він — неправильні вчинки, які, у свою чергу, призво-дять до екологічних проблем, хвороб та нещасть. Відтак освіта може себе реалізувати як така лише тоді, коли вона навчатиме не лише технологіям, які підкоряють істинний Світ людині, а й відчуттю та розумінню цього світу.

Тому першим і найважливішим стратегічним завданням екологічної освіти і виховання слід вважати формування побожного ставлення до всього живого.

Друге стратегічне завдання — пізнання природи, існування якої не залежить від людської свідомості. Бо саме це пізнання створює всі необхідні перед-умови для глобального (біосферного) мислення й екологічно обґрунтованих локальних дій, відповід-но до конкретного природного середовища, де відбу-ваються дії. Воно також забезпечить глибоке розу-міння якості середовища, яка визначається не тех-нічними рішеннями, а якістю тієї роботи, яку ви-конують природні об'єкти (різноманітні форми жит-тя), збереження і збільшення яких слід вважати найважливішим завданням локальних дій.

Виконання цих завдань передбачає досягнен-ня трьох цілей.

Ціль перша. Формування екологічного світо-гляду. Перешкодою на цьому шляху є помилко-ве уявлення, що це — завдання філософів. По-милка випливає з нерозуміння того, ніби філо-софська думка як гуманітарна у змозі творити світорозуміння лише того світу, який творить (створює) людина. Однак світ, створивши люди-ну, може бути осмислений винятково з позицій біосферного мислення.

Ціль друга. Утвердження у свідомості учнів думки, що життя може існувати винятково у формі цілого, а не частин.

Ціль третя. Освіта має здійснюватися у рамках раціонального природокористування. Ціль дося-гається в процесі переосмислення всього, накопи-ченого наукою. А переоцінювання цінностей дасть змогу перейти від світосприймання і світопідкорення до світорозуміння, що означає здатність мис-лити в рамках уявлень про істинний світ.

Пропонуємо такий підхід до екологічної осві-ти і виховання в середній школі, який гармоній-но поєднуватиме природничо-наукові предмети з гуманітарними. Основою цього підходу має стати біологія.

Людина, яка приходить у цей світ, спочатку сприймає його як єдине ціле і лише потім почи-нає поділяти його на окремі частини. Цей процес повторюється і в освіті. Ще в дошкільних уста-новах колись єдиний (цілісний) світ, що оточує дитину, починає поділятися на складові, а потім цей процес продовжується в школі. У результаті дитина виходить зі школи зі знаннями матема-тики, фізики, хімії, біології, мови тощо, які у свідомості, на жаль, ніяк не пов'язані між собою (не утворюють цілого) і не формують цілісну картину природи. Екологічна освіта має будува-тися за принципом спіралі, коли на кожному на-ступному витку відбувається узагальнення попе-реднього. Тому вона має починатися у почат-ковій школі і закінчуватися у 12 класі.

Пропонуємо триетапне викладання екології з таким розподілом питань за класами.

У тій кризовій екологічній ситуації, в якій перебуває наша країна (та й світ у ціло-му), школа не має морального права ви-ховувати споживацьке ставлення до природи. «Розру-ха не в навколишньому світі, розруха в головах!» — говорив відомий літературний персонаж — професор Преображенський (М.Булгаков, «Собаче серце»). Од-нак більшістю людей екологічна криза уявляється, як щось зовнішнє по відношенню до людини, а не по-роджене нею самою. Духовний чорнобиль породив Чорнобиль екологічний. І вирішення екологічних проблем — це насамперед зміна свідомості.

Екологічна свідомість, — це сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі «людина — природа» і в самій природі, існу-ючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.

Донедавна як у світі в цілому, так і в нашій країні формувалась екологічна свідомість антропоцентричного типу. Це така система уявлень про світ, згідно :» якою вищу цінність являє людина, а природа має цінність постільки, оскільки вона цінна для людини;

метою взаємодії з природою є задоволення потреб лю-дини, а характер взаємодії визначається «прагматич-ним імперативом»: правильним і дозволеним є те, що корисне людині і людству; діяльність з охорони навко-лишнього світу продиктована віддаленим прагматиз-мом — необхідністю зберегти природне середовище, щоб ним могли користуватися майбутні покоління,

До яких екологічних наслідків це призвело — ми вже знаємо. Тому на даному етапі розвитку суспільства постає потреба у формуванні екологічної свідомості ексцентричного типу. Це така система уявлень про навколишній світ, відповідно до якої ви-щу цінність являє собою гармонійний розвиток лю-дини і природи, що є елементами єдиної системи;

метою взаємодії з природою є максимальне задово-лення як потреб людини, так і