Екологічна освіта й виховання молодших шко-лярів здійснюється, як відомо, на міжпредметній ос-нові. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як «Ознайомлення з навколишнім», «Природознавство» та «Читання». Зміст чинних про-грам дає змогу сформувати у дітей елементарні при-родничі та природоохоронні уявлення й поняття, ви-робити окремі природоохоронні уміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною.

Щоб надати процесу ознайомлення дітей з приро-дою чіткої екологічної спрямованості, програми слід удосконалити, на нашу думку, у таких напрямках:

1) усунути антропоцентричний підхід до вивчення матеріалу;

2) у пояснювальній записці до програми виділити такі завдання, як: розвиток особистої відповідальності за стан збереження природної рівноваги навколиш-нього середовища, вироблення екологічно грамотної поведінки у природі, засвоєння етичних норм у став-ленні до членів суспільства та об'єктів природи та ін.;

3) передбачити формування у молодших шко-лярів елементарних, але науково достовірних еко-логічних уявлень та понять, розкриття існуючих у природі закономірностей, доступних для дітей цієї вікової категорії.

Для розуміння учнями необхідності збереження природної рівноваги, як того вимагає програма з природознавства, уже в початкових класах слід підве-сти школярів до усвідомлення загальної зако-номірності — «Все — взаємопов'язане» (один із за-конів екології Коммонера). Так, під час екскурсії з теми «Природа рідного краю» 3 (2) клас — розкри-ваємо у доступній для дітей формі суть цієї зако-номірності. Учитель пропонує дітям назвати серед оточуючого їх довкілля те, що належить до природи;

відшукати об'єкти та предмети неживої і живої при-роди; акцентує, що людина — складова частина жи-вої природи. Звертає увагу школярів на залежність життя на Землі від Сонця (використовує загадки: «В небі я труджуся, знає мене кожен. Я на всіх дивлю-ся, на мене ж — не можна»; «Всі його люблять, всі на нього чекають, а хто подивиться — кожен скри-виться» тощо). Вислухавши відгадки, вчитель уточ-нює, що життя на Землі без Сонця неможливе: як-що перестане світити Сонце, то зелені рослини загинуть, бо вони не можуть жити без тепла і світла;

тваринам і людям нічим буде живитись. Все живе за-мерзне від нестерпної холоднечі. Проте цього не ста-неться, бо Сонце — зірка, яка випромінює у простір силу-силенну тепла і світла. Його поперечник у 109 разів більший від поперечника Землі, але на небі ми бачимо Сонце маленьким, оскільки відстань до ньо-го від Землі — 150 млн. км. Температура сонячної поверхні — 6000 градусів, а біля центру — 15 млн. градусів. Вчені підрахували, що Сонце світитиме ще мільярди років.

«Чи лише тепло і світло потрібне живим істо-там» — запитує вчитель і в ході бесіди підводить дітей до висновку про значення для життя організмів води, повітря, грунту, рослин, тварин; про вплив діяльності людини. «У природі все взаємопов'яза-не» — узагальнює вчитель і пропонує виявити серед довкілля наступні взаємозв'язки: рослини — грунт;

комахи — квіти рослин; птахи — комахи; птахи — повітря; людина — рослини та ін.

Для кращою усвідомлення цієї закономірності проводиться екологічна гра «Павутинка». Учитель розподіляє ролі, кожній дитині прикріплює табличку з відповідною назвою чи малюнком. учні стають у коло, один з них тримає клубок ниток і розпочинає гру: «Я липа, мені потрібне Сонце»... Інші учні про-довжують по черзі: «Сонце нагріває повітря», «Повітрям дихає білочка», «Білочка їсть горішки ліщини», «На ліщині живуть комахи», «Комах їдять жаби», «Жаб поїдають лелеки», «Лелеки приносять радість людині», «Людям потрібне Сонце»... Перший гравець тримає кінець нитки, а клубок кидає «Сон-цю», від нього він мандрує до «Повітря», «Білочки», «Ліщини»... і так доти, поки всі гравці не будуть взаємопов'язані між собою клубком ниток. На завер-шення гри вчитель пропонує ситуативні завдання:

«Що трапиться, якщо... (Менше тепла і світла буде надходити від Сонця, бо його закриють хмари диму»;

«Всіх комах знищать за допомогою отрутохімікатів»;

«Нерозумні діти повбивають жаб» і т.п.), підводячи дітей до висновку про необхідність підтримання природної рівноваги і небезпеку її порушення внаслідок діяльності людини.

Як підсумок, учитель наголошує, що існуючі у природі взаємозв'язки вивчає наука екологія. Вчені-екологи основним завданням людства вважа-ють збереження нашої планети Земля і життя на ній, а для цього треба вивчати природу, підтримува-ти існуючу в ній рівновагу.

Робота з конкретизації загальної закономірності «Все — взаємопов'язане» продовжується, зокрема, під час вивчення умов життя рослин, середовищ існу-вання тварин та способів їх живлення, природних уг-руповань та агроценозів (ліс, луки, поле, сад та ін.). При цьому варто застосовувати такі методи та мето-дичні прийоми, як: екологічне моделювання та про-гнозування, екологічні ігри, розв'язування еко-логічних задач та ін. Доречно змоделювати з учнями ланцюги живлення та харчові мережі, природні угру-повання, сезонні картини природи, екологічний стан компонента природи і природної системи..."

Моделювання у початкових класах потребує ство-рення і використання спеціальних засобів навчання як для фронтальної, так і для індивідуальної або парної роботи учнів. Так, у ході динамічного моделювання відповідні ілюстрації почергово, у разі потреби, встав-ляються у кишеньки таблиці-основи. Необхідна інфор-мація (чинники середовища існування, окремі ланки ланцюга живлення, складові природного угруповання) подається не одразу, а поступово, невеликими частина-ми, що дозволяє акцентувати увагу дітей на кожній де-талі, сприяє кращому розумінню і засвоєнню ма-теріалу. Ланцюги живлення можна змоделювати і у вигляді