Можна застосувати і вербально-знакове моделю-вання, коли замість ілюстрацій використовуються слова-символи, наприклад: ялина — шишкар — яст-руб. Доцільно запропонувати школярам різні варіан-ти роботи зі знаковими моделями, зокрема, такі — допишіть ланцюги живлення:

1)

а - гусениця білана капустяного; 6 — капуста; в -шпак; г — яструб.

2)

а — пшениця; б — польова миша; в — лисиця; г -блохи.

Можна поєднати динамічне моделювання і вербально-знакове, наприклад, запропонувати одному учню, використовуючи ілюстрації, скласти ланцюг живлення (чи нескладну харчову мережу), іншому — записати схему ланцюга в зошиті чи на дошці.

Для усвідомлення учнями того, що етичні норми | правила поширюються як у стосунках між людьми так і зі світом природи, основна роль належить художньому слову, а, отже, урокам читання. Так, слова із поезії «ІЦоглик» П.А.Гра6овського: «Не то пташки, мили дітки, — шкода навіть черв'яка» — можуть стати ключовими у формуванні гуманного ставлення молодших школярів до всього живого. Пройти емоційну школі — школу виховання добрих почуттів (В.Сухомлинський) допоможуть дітям і твори А.Дрофаня «На велику воду», Н.Забіли «Журавлик», В.Сухомлинського «Не з» бувай про джерело», А.Хоружого «Плакучий бук» та ін.

Працюючи над поезією А.Костецького "Не хочу" вчитель наголошує, що все живе має право на жити так само, як і людина («І стеблинку, гілку чи травинку я не ображу — це страшенний гріх!»), а охороні ти природу треба заради неї самої («Метелика лов» ти я не хочу; він — квітка неба, хай живе собі!»)..

Використовуючи фрагменти художніх творів, учитель може запропонувати школярам розв'язати ту чи іншу екологічну задачу, ознайомлює їх із пра-вилами екологічно грамотної поведінки у природі не у формі моралізування, а надаючи їм право ви-бору варіанта поведінки, змогу умотивувати його. З цією метою можна використати твори Є.Гуцала «Зайці», В.Носака «Несподівана зустріч», О.Копиленка «Весна в лісі», В.Кави «Він живий», А.Бортняка «Зламана гілка» та ін. За допомогою цих творів можна створити такі педагогічні ситуації, які мати-муть значний виховний вплив, сприятимуть форму-ванню підструктури відповідального ставлення дітей до природи, бо без цього їхні знання є лише «інте-лектуальним баластом».

І, нарешті, досягнути успіхів у формуванні еко-логічної свідомості ексцентричного типу можна лише тоді, коли підростаюче покоління оволодіє стратегіями і технологіями взаємодії з природою. Адже свідомість формується у процесі діяльності. Що треба зробити, щоб допомогти природі, школярі довідуються з творів О.Вишні «Вдячні шпаки», 0.Левченка «Якщо допомо-жемо», О.Довженка «Матусин город», В.Скуратівського «Лелечина криниця» та ін. І обов'язково слід залучати дітей до посильних для їхнього віку природоохоронних справ, бо без цього наявність навіть адекватних уявлень і понять, сформованість відповідального ставлення до природи не забезпечить вирішення екологічних про-блем, оскільки людина буде безпорадною при реалізації своїх знань у практичній діяльності.

В умовах сьогодення гостро постали перед людством екологічні проблеми: забруднення грунтів, повітря, водойм токсичними відходами, вимирання десятків видів рослин та тварин, озонові діри, збереження генофонду та ін. Голо-вною причиною усіх негараздів природи була і є лю-дина. Не усвідомлюючи свого місця у навколишньому природному середовищі, нона шкодить насамперед собі, своїм нащадкам. Ось чому зараз перед учителя-ми та вихователями стоїть завдання екологічної освіти і виховання молоді, а починати слід з найменших школярів, враховуючи їхні морально-психологічні особливості. Діти цього віку сприймають на віру все сказане вчителем, його думка є для них більш ваго-мою, ніж думки друзів-однолітків, інших дорослих. Во-ни більш емоційні, ближче до серця сприймають не-гаразди інших, сильніше співпереживають.

Навчання та виховання повинні активізувати внутрішні можливості самої дитини. Тільки коли учень самостійно керує своєю поведінкою, мету еко-логічного виховання можна вважати досягнутою. Щоб навчитися контролювати поведінку, необхідно насам-перед знати «екологічне право», тобто ті юридичні за-кони, які регулюють відносини людини і природи. Звичайно, не потрібно надавати учням професійну юридичну підготовку, адже еколого-правова культура є частиною загальної національної культури, сприяє формуванню світогляду, підвищує соціальну ак-тивність дітей, формує свідоме ставлення школярів до своїх прав і обов'язків. Саме це і є метою еколого-пра-

вового виховання: основні принципи екологічного за-конодавства повинні стати власними переконаннями дітей, стати нормами повсякденного життя.

Правовиховна робота з молодшими школярами на уроках природознавства має свої особливості, які зумовлені змістом навчального матеріалу. Адже у програмі немає такої теми як «Екологічне право», і вся правова інформація подається частинами, на кожному уроці, відповідно до змісту навчального ма-теріалу. Так, вивчаючи рослини, тварин, діти ознай-омлюються з видами, які потребують охорони (особ-ливо місцевими), умовами їх існування, причинами скорочення чисельності. Дізнаються про Червону книгу і самі складають Червону книгу рідного краю.

Наприклад, вчитель повідомляє дітям, що впродовж усієї історії людина спричиняла вплив на природу: спа-лювала величезні лісові масиви, полювала на тварин — мамонтів, печерних ведмедів, зубрів та ін. І тільки в ос-таннє століття люди зрозуміли, якої шкоди вони за-подіяли природі. Зрозуміли, що природу слід охороня-ти. Для того, щоб припинити винищення рослин та тварин, зберегти їх, у 1948 р. було створено Союз охо-рони природи, який брав під свій захист рідкісні види рослин та тварин. А згодом англійський зоолог Пітер Скотт запропонував створити Червону книгу.

Червона книга — це список рідкісних видів тва-рин, рослин, грибів і таких, що перебувають