РЕФЕРАТ

на тему:

„Педагогіка О.Духновича”

План

1. Коротка біографія Олександра Духновича.

2. О.Духнович – відомий педагог.

3. Наукові праці О.Духновича.

Використана література.

Духнович Олександр ( , с. Тополі на Пряшівщині, — , ) — , культурний діяч і . Літературну діяльність розпочав у р. Належав до так званих будителів. Прогресивне значення їх культурно-освітньої роботи дещо зменшується тим, що, протестуючи проти мадяризації русинів, вони ігнорували живу народну мову, писали здебільшого діалектом. Лише в окремих журналах найбільш талановиті з них, як О. Духнович, О. Павлович, зверталися до народної мови. Заснував р. у Пряшеві «Литературное заведение», навколо якого об'єдналися тодішні літературні сили, видав кілька альманахів та календарів, буквар «Книжица читальная для начинающих» (), підручник з географії, «Историю Пряшевской епархии» (Петроград, ), «Истинную историю карпато-росов» (, ), був організатором і видавцем періодики. Видавав російською мовою газету «Церковная газета» (—, Пешт), з р. — «Церковный Вестник для русинов Австрийской державы». Перша українська газета на Закарпатті (друкувалася язичієм) — «Світ» (—), але до її виходу в світ О. Духнович не дожив. О. Духнович — автор багатьох віршованих творів, двох драм «Добродетель превышает богатство» (), «Головний тарабанщик» (). Свої статті і вірші друкував у «Зорі Галицькій» (Львів), «Віснику» (), «Церковній газеті» (), «Слові» (Львів). Все, що написав народною мовою, є кращим з його спадщини («Я русин», «Песнь простонародная» та ін.).

Соціальна політика нашої держави спрямована на активізацію роботи з різними категоріями населення. Та пріоритетним її напрямком залишається соціальне виховання підростаючого покоління — майбутнього потенціалу суспільства. Адже формування активної соціальної позиції дітей та молоді є запорукою процвітання держави в майбутньому. Переконливим прикладом цього є США: останні дослідження американських вчених засвідчили, що сьогоднішнім престижем у світі Сполучені Штати Америки завдячують, насамперед, активній громадянській позиції жителів країни.

У цьому плані є актуальними для нас праці відомих педагогів, громадсько-політичних діячів краю Олександра Духновича та Августина Волошина. О.Духнович перший на Закарпатті узагальнив та систематизував власні практичні наробки у сфері виховання та навчання дітей, спираючись на світові наукові знання того часу. Вся його діяльність була підпорядкована ідеї національно-культурного відродження Закарпаття. Ця багатогранна особистість дала можливість закарпатським русинам читати літературу рідною мовою, пізнавати свою історію, вчителям — навчитися азів педагогіки та психології, русинським дітям — діставати максимально можливу освіту. У час культурного занепаду він, за словами К.Студинського, підняв "могучий протест проти мадяризації та відступства від нації, за збереження своєї народности, своїми підручниками для шкіл будив він національну свідомість, своїми історичними творами відсвіжував давні традиції, своїми виданнями, призначеними для народа, хотів двигнути його із занепаду та темноти...".

Понад 20 років плідної творчої роботи залишили в спадщину низку праць філософського та історичного напрямків, роботи педагогічного напрямку та підручники для дітей, літературні та публіцистичні твори, листи до соратників, колег-вчених. Праця його з часом дала відповідні результати: активізувалася молодь краю, піднявся культурно-освітній рівень народу. В останні дні свого життя Олександр Васильович підбиває своєрідні підсумки: "Я радуюся из сердца, что наши забытые русины ожили духовно. Я трудился день и ночь и боролся со многими препятствиями; я терпіл муки, битвы и много біди за мой народ, чтобы он жил и счастливый был".

Відзначаючи, що виховання дітей є найнеобхіднішою передумовою для регулювання суспільних відносин, В.В.Гомоннай стверджує: "О.Духнович вважав, що метою виховання є формування людини-громадянина і патріота". Так, у всіх своїх наукових, публіцистичних творах та підручниках педагог піднімав питання соціального виховання підростаючого покоління як передумови зростання добробуту та культури. Крім того, він бачив у соціальному вихованні глибокий, філософський зміст: "Не для себа самого живет человік, но половина жизні нашей принадлежит отечеству, половина же человічеству; ибо як плоди єстества для человіка суть созданнії, так і человік сам для человіка сотворен єсть".

Виховати соціально активного громадянина — значить привити йому основи моральності, любові до рідної землі та її людей, допомогти навчитися плідно працювати та професійно самовизначитися, зрештою, навчити жити в соціальній групі, приносячи користь як собі, так іншим.

Олександр Духнович багато часу своєї творчої праці приділив питанням виховання дітей та молоді. На дану тему він, крім величезної практичної роботи з населенням та освітянами краю, видав чимало творів. Серед них: "Народна педагогія в пользу училищ і учителей сельських", "Книжица читальная для начинающих", "Забавки", "Естественно-духовная разсужденія", "Дело от безделія" та ін. "Народна педагогія" — перший науково-практичний твір із питань навчання та виховання дітей, що вийшов друком на Закарпатті. В ньому доступно викладені принципи педагогіки в поєднанні з практичними порадами педагогам та батькам. Поява такого твору була зумовлена необхідністю підняти освітній рух, що був у занепаді та надати мінімум теоретичних знань освітянам. Адже освіта та правильне виховання — запорука успішного життя дитини в майбутньому: "Дай сыну твоєму здоровый розум, дай єму добрый нрав, дай єму науку, способность трудолюбія, доброє сердце, любов к Богу и ближнему, заскіпи в душу єго страх Господень, дай єму добрую волю, и уже дал єси єму богатство, котороє ни червь не подъєдаєт, ни вор не подкопываєт, котороє и в біді и нещастіи останется с ним на віки…".

Філософські погляди Духновича мали теологічне спрямування. Виходячи з цього, вони трактували соціальне виховання як виховання любові до ближнього, моральності.

Розглядаючи макросередовище як