ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО КЕРІВНИЦТВА НАВЧАЛЬНОЮ ТА НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ РОБОТОЮ СТУДЕНТШ.
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ
Поняття керівництва у сучасній психології
Психологічна характеристика педагогічного керівництва навчальною
діяльністю студентів
Основні напрямки педагогічного керівництва навчальною і навчально-
професійною діяльністю студентів
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО
КЕРІВНИЦТВА НАВЧАЛЬНОЮ І НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ
Методика організації та управління навчальною "та навчально-професійною
діяльністю студентів
Педагогічне керівництво самостійною роботою студентів
Педагогічний контроль як особливість керівництва навчальною та
навчально-професійною діяльністю студентів
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Національна доктрина розвитку освіти в Україні ставить перед системою освіти стратегічну мету — створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України. Вирішення цієї стратегічної мети вимагає розв'язання проблеми організації навчально-професійної підготовки молоді ,та забезпечення процесу професійного становлення особистості.
Постать керівника і питання керівництва стали об'єктом пильної уваги психологів XX століття, коли, на думку зарубіжних вчених, відбулася революція в управлінні, яка виразилася у розширенні сфери управління; вдосконаленні методів управління та їх використанні у практиці; впровадженні нових технологій тощо. Все це обумовило зміни нормативних вимог до керівників та їх управлінської діяльності.
Сказане зумовлює вибір теми наукового дослідження: "Особливості педагогічного керівництва навчальною та навчально-професійною роботою студентів".
Об'єктом дослідження виступає процес" навчально-професійного становлення студента.
Предметом дослідження - педагогічне керівництво навчальною та навчально-професійною роботою студентів.
Мета дослідження — розкрити психологічні особливості реалізації педагогічного керівництва в умовах навчальної та навчально-професійної діяльності студентів.
Відповідно до мети були визначені наступні завдання дослідження:
Розкрити зміст понять "керівництво" та "педагогічне керівництво".
Визначити психологічні особливості педагогічного керівництва
навчально-професійною діяльністю студентів.
3. Подати «та обґрунтувати психологічні рекомендації ефективного педагогічного керівництва навчальною та навчально-професійною роботою студентів.
Досягнення мети та вирішення поставлених завдань відбулось посередництвом використання комплексу методів дослідження:
аналіз, синтез та порівняння змісту наукової літератури;
спостереження та самоспостереження;
вивчення педагогічного досвіду;
опитування (бесіда).
Методологічною основою дослідження виступили: принцип єдності свідомості та діяльності (О.М.Леонтьєв, В.В.Давидов, С.Л.Рубінштейн та ін.), системний підхід до вивчення особистості (Б.Г.Ананьєв, З.С.Карпенко, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко та ін.), принцип співвідношення єдиноначальності та колегіальності (А.А.Асмер, О.Г.Ковальов, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.І.Шуванов та ін.), теорія проблемного навчання (Н.Г. Дайри, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов).
Теоретична цінність роботи полягає в теоретичному аналізі процесу педагогічного керівництва навчально-професійною роботою студентів, визначенні та аргументації його психологічних особливостей.
Практична цінність роботи визначається формулюванням практичних рекомендацій забезпечення ефективного педагогічного керівництва навчальною та навчально-професійною роботою студентів.
5
РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.
1.1. Поняття керівництва у сучасній психології.
Постать керівника і питання керівництва стали об'єктом пильної уваги сучасних психологів у 70-х роках двадцятого століття, коли, на думку зарубіжних вчених, відбулася революція в управлінні, яка виразилася у: розширенні сфери управління; вдосконаленні методів управління та їх використанні у практиці; впровадженні нових технологій тощо. Все це обумовило зміни нормативних вимог до керівників та їх управлінської діяльності.
Дослідження особистості керівника з позицій соціальної психології орієнтовані на пошук сукупності стійких рис керівників. У зв'язку з цим вивчається сутність стилю керівника, який за своїм змістом є соціально-психологічною категорією, зроблена спроба розглянути можливості вдосконалення стилю керівництва, його змінність, цілеспрямоване формування /О. Ковальов, А. Свенцицький, Д. КайДалова, А. Журавльов та інші/. В дослідженнях виокремлюються і аналізуються якості особистості керівника, його комунікативні можливості, вміння взаємодіяти із соціальним оточенням [12].
Керівник відіграє певні ролі в тій установі, в якій працює. Він наділений правом приймати рішення, впливати на підлеглих. Його діяльність передбачає також певний тип відносин у взаємостосунках з іншими людьми. Особистісний авторитет керівника і офіційні повноваження є тим підґрунтям, на якому формується його реальний вплив на навчально-пізнавальну діяльність студентів. Керівник повинен не тільки знати про характер взаємовідносин в групі, але й про чинники, що сприяють формуванню позитивного морально-психологічного клімату. Отже, керівник виступає в декількох іпостасях, виконує різні ролі (М. Ярошевський):
6
науковця - лідер, ерудит, генератор, критик тощо;
науковець, організатор - керівник, дослідник;
науковець, адміністратор - адміністратор, співробітник.
Важливе значення надає сучасна психологія розмежуванню понять керівництво (керівник) і лідерство (лідер). Між цими поняттями є багато спільного (Р. Кричевський):
керівник і лідер виконують роль координаторів, організаторів членів
соціальної групи;
керівник і лідер здійснюють соціальний вплив у групі, тільки різними
засобами;
керівник і лідер використовують субординаційні відносини, хоча в першому
випадку вони чітко регламентовані, у другому - заздалегідь не передбачені.
В науковій літературі виділяють такі відмінності (Б.Паригін):
керівник звичайно призначається офіційно, а лідер висувається стихійно;
керівникові надаються законом певні права й обов'язки, а лідер може їх не мати;
керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій,
3) кеЬівннк нзіїгасннн певною снсхеиою офігїшно всхзновтієннх сднипн-
3) кєЬгеннкові кййюірст законом невш нЬзш н оорв^кн* д нййЬ може м не изхн!
Т) кеЬівннк звнлднно пЬнзндлдєіРСИ офігіїнно' я шЯеЬ внсХвдєхрсн сшхінної
В ндХковін шхеЬдхХЬі внУганюхр хзкі віУмінносхі (е'ГР1* ч'
внпзШХ вони хпхко Ьєілгаибнховдаґ X УЬХьоиХ - заз^шеїЛіР не 3) кеЬгеннк і шУеЬ внкоЬнсховХюхр сХдоЬ^йшшйшп вґйносішн5 хояд в
3) ксЬівннк і тіґйсЬ зншенююхр сойішірннн вішнв X іЬХіп» хпіркн Ьізннин
соіїкпірноі ьЬХнн! !) кеЬівннк і тіЛїеЬ внконХюхр Ь'отір кооЬїїшгахоЬге5 оЬьзніздхоЬів лиснів
сііпірноьо (ь
ксЬгенюїхво (кєЬівннк) і щУсЬсхво (шЯеЬ)' №ж гінмн ноннххнмн є озшхо Вджпнве зндленіга ндїїзє сХлдснд ненхоноьга ЬозиежАвднню понгахр
. ндХковсгїр' д^мшгсхЬдхоЬ - зУмшісхЬдхоЬ' співЬодіхннк-
. шїАковєіїр3 оЬьдніззхоЬ - кєЬівннк^ ^осиґяннк?
и ннХковіга - тііїїєЬ' еЬХУнх5 ьднєЬзхоЬ^ кЬнхнк хопіо?
' ¦ 7
назви для опиру вказаних стилів: директивний (команднотадміністративний, авторитарний, при якому керівник є прихильником єдиноначальності, підпорядкуванню людей своїй волі), колегіальний (демократичний, при якому керівник надає підлеглим самостійність, довіряє їм), ліберальний (при якому керівник практично не керує колективом, не виявляє організаторських здібностей,
