наукової літератури тільки тоді може вважатися засвоєною, коли студент не просто зрозумів і запам'ятав, але і навчився користуватися отриманим знанням у практичних аналітичних діях.
Самостійне навчання як система має свою структуру. Студенту важливо використовувати сповна усі елементи цієї структури, адже студент-першокурсник учитися ще не вміє. Щоб швидше опанувати умінням учитися самостійно, студенту доречно скористатися деякими методами і прийомами роботи.
Щоб розглянути ці прийоми і методи спочатку слід провести аналіз структурних елементів самостійної роботи: читання конспекту лекцій;
' 25
читання, коментування і конспектування навчальної і наукової літератури; виконання контрольної роботи; підготовка до іспитів (заліків).
Читання конспекту лекцій. Метою цієї підструктури є а) пригадування
того, про що говорилося на лекціях; б) доповнення конспекту деякими
думками і прикладами зі свого життя, що підкріплюють і поглиблюють
розуміння студентом раніше почутого на лекціях; в) використання конспекту
як путівника, що орієнтує в подальшій роботі.
Робота з підручником і вивчення наукової літератури з психології.
Підручник є основним, провідним видом навчальної літератури. У ньому
систематично викладається матеріал на сучасному рівні досягнень даної
науки і на доступній для студента мові. Вирізняльними рисами підручника як
особливого виду навчальної літератури є: а) підручник містить у стислому
вигляді весь основний навчальний матеріал з даної дисципліни. Сюди
відносяться усі поняття і категорії даної науки з відповідними визначеннями
(дефініціями). При необхідності дається коротка історія становлення поняття
в науці. Це відноситься звичайно до найбільш загальних основних категорій,
від змісту яких залежить розуміння логіки й історії розвитку самої науки; б)
підручник викладає зміст основних наукових понять у строгій системі, у
їхніх істотних взаємозв'язках і взаєминах, у їхній співпідпорядкованості, де
більш широкі поняття і категорії містять у собі менш широкі і є
методологічною основою для пізнання предметів, що позначаються ними; в)
підручник у той же час ніяк не претендує на вичерпне розкриття усього
наукового змісту навчального предмету, а намічає напрямок, у якому слід
вивчати дану науку, щоб глибше і ширше в ній орієнтуватися. Підручник у
цьому змісті служить деяким путівником, "ниткою Аріадни" для подальшого
проникнення в сутність явищ, фактів, подій, яким дається пояснення в даній
науці [1; 192].
Усе сказане, звичайно, відомо будь-якому викладачу, але проте є зміст акцентувати увагу над роллю підручника в діяльності викладача і тим більше в навчальній діяльності студента. Справа в тім, що оцінка цієї ролі з позиції
' 26
викладача і з позиції студента неоднакова, а часом і протилежна. 4 Багато студентів переоцінюють підручник, вважаючи його ледве чи не єдиним джерелом знань, так що навіть лекції не записують, сподіваючись на підручник, де є "усе для іспиту". Інші, як основне джерело знань, приймають конспект лекцій. Ніхто з них не шукає додаткову інформацію в іншому місці, зокрема у рекомендованій науковій літературі, що представляє першоджерело наукових психологічних знань.
Працюючи зі студентами-першокурсниками необхідно провести на початку спеціальне заняття зі студентами про методи і прийоми самостійного вивчення психологічної літератури з показом функціонального зв'язку змісту підручника зі змістом теоретичних і експериментальних робіт учених-психологів. Ціль такого заняття - зацікавити психологічними відкриттями, тонкими і дотепними експериментами, що пояснюють "таємниці людської душі", викликати в студентів стійке бажання самим прочитати і розібратися в явищах психіки. Коди вони зрозуміють, що дуже багато цікавого і корисного можна почерпнути в науковій психологічній літературі, тоді вже не будуть обмежуватися тільки підручником чи лекціями.
Крім такого спеціального заняття, на якому, звичайно, мова буде йти не тільки про підручник, а про вивчення рекомендованої наукової літератури, необхідно постійно в лекціях чи на групових заняттях демонструвати, як коротко викладене в підручнику важливе теоретичне положення розкривається більш докладно і дуже дохідливо в наукових працях вчених. Також необхідно ознайомити студента-першокурсника з методикою роботи із самим підручником: як його читати, щоб уникнути несвідомого запам'ятовування і зазубрювання.
Основна функція підручника - орієнтація студента у системі знань, умінь і навичок, що повинні бути засвоєні відповідно до програми навчального предмету.
Друга функція підручника - окреслення деякого коло обов'язкових знань з даного предмету, не претендуючи на глибоке розкриття і докладний
' 27
доказ логіки їхнього походження. Завдання студента - прийняти їх, щоб самому розібратися в рекомендованій науковій літературі й у тому, чого немає в підручнику. Інакше кажучи, підручник чітко орієнтує в проблематиці навчального предмету.
Щоб уникнути бездумного завчання, текст рекомендується конспектувати, помітивши на полях свого конспекту, що саме залишилося не до кінця зрозумілим. Такий запис зовсім не формальність, тому що з погляду психологічних закономірностей засвоєння знань він являє собою розумову дію (тут навіть кілька актів розумової дії: обмірковування, висновок і, нарешті, сам запис з думкою, що обов'язково потрібно знайти відповідь на незрозуміле питання), а шлях до засвоєння пролягає, як відомо, через мислення.
Таким чином, підручник поглиблює й уточнює знання, отримані студентом на лекціях, і одночасно спонукає до подальшого вивчення порушеного кола пртань по рекомендованій літературі. При цьому не треба забувати про непорушне правило: у всіх випадках знайомства з новими науковими поняттями потрібно шукати і знаходити відповідні їм факти в психіці реальних людей, щоб зрозуміти, що вони означають у житті.
Робота з книгою - один із найважливіших методів навчання. Головна перевага даного методу - можливість багаторазово обробляти навчальну інформацію в доступній формі у зручний час.