Метою самостійної роботи з книгою може бути ознайомлення з її структурою, швидкий перегляд, читання окремих розділів, пошук відповідей на визначені питання, вивчення матеріалу, реферування окремих уривків тексту чи усієї книги, рішення прикладів і задач, виконання контрольних

28

тестів, нарешті, заучування матеріалу на пам'ять. Тому даний метод має в залежності від цілей ряд модифікацій.

29

2.3. Педагогічний контроль як особливість керівництва навчальною та навчально-професійною діяльністю студентів.

У педагогічній психології поняття "контроль" розглядається як

навчальна дія, що органічно входить у сам процес навчальної діяльності

¦ <¦,

студента. Контроль як навчальна дія здійснюється не як перевірка якості

засвоєння за кінцевим результатом навчальної діяльності, а як її процес.

В.В. Давидов, розглядаючи контроль як особливу навчальну дія, має на увазі під ним "визначення відповідності інших навчальних дій умовам і вимогам навчальної задачі. Контроль дозволяє, змінюючи операційний склад дій, виявляти їхній зв'язок з тими чи іншими особливостями умов розв'язуваної задачі й одержуваного результату. Завдяки цьому контроль забезпечує потрібну повноту операційного складу дій і правильність їхнього виконання" [4; 157]... "Контроль, дозволяючи... установлювати відповідність операційного складу дії істотним умовам її виконання, ґрунтується на змістовній рефлексії"... "Змістовна рефлексія пов'язана з пошуком і розглядом людиною істотних основ власних дій" [4; 199-200].

Таким чином, із психологічної точки зору контроль - це особлива навчальна дія, метою якої є підтримка всіх інших навчальних дій у рамках заданої програми навчальної діяльності, що на практиці означає аналіз студентом умов навчальної задачі і послідовне здійснення потрібних для її вирішення розумових операцій, кожна з який порівнюється з вимогами задачі.

Д.Б.Ельконін стверджував, що "...формування контролю йде від контролю за діями інших до контролю за своїми власними діями" [20]. Це положення цілком співвідноситься з основним законом розвитку вищих психічних функцій, сформульований Л.С.Виготським: "Всіляка вища психічна функція... з'являється на сцені двічі - спершу як діяльність колективна, соціальна, тобто як функція інтерпсихічна, вдруге - як діяльність

зо

індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення.., як функція інтрапсихічна" [3; 387].

Навчально-професшний контроль за розвитком майбутніх психологів, чи то за успішністю оволодіння ними науковими знаннями і практичними уміннями, на наш погляд, найбільш доцільно здійснювати за допомогою поточного педагогічного контролю.

Поточним педагогічним контролем можна назвати усі повсякденні дії викладача, коли він на основі одержуваною по каналах "зворотного зв'язку" інформації вносить ті чи інші корективи в навчальний процес.

Це можуть бути коригувальні дії викладача в ході лекції на основі будь-яких сигналів з аудиторії, починаючи з того чи іншого, навіть найменшого ступеня спаду уваги в навчальній аудиторії до лекції, що викладається і закінчуючи демонстративним ігноруванням студентами лекторської мови. Зрозуміло, що в такій ситуації лектору доведеться негайно внести щось нове» в зміст лекції чи змінити манеру її викладу, доча, можливо, не відразу вдасться установити істинну причину неуважності аудиторії.

Контроль за ступенем засвоєння навчального матеріалу студентами

викладач, звичайно, здійснює на різних групових заняттях. На лабораторних і

практичних заняттях (у тому числі на семінарах-практикумах) він прагне

виявити причини незнання чи невміння і на цьому ж занятті усуває наявні

едоліки в засвоєнн мат шалу, й може ггути зпогшено як л

в засвоєнн

юолено як додатковими

р алу. Це може оути з роз'ясненнями незрозумілого, так і практичним відпрацьовуванням потрібних дій по реальному застосуванню теоретичних знань за допомогою рішення якихось додаткових навчальних задач під безпосереднім керівництвом викладача. На семінарах, дискусіях та інших групових заняттях, проведених інтерактивними методами, де обов'язковим елементом навчальних дій виступають різні форми діалогу, дискусії (ділова гра, "круглий стіл", "мозкова атака" і т.д.), викладач вносить корективи по ходу

31

їхньому вирішенні наявні знання, тим самим підводячи їх до рішення більш складної (раніше заданої) задачі. Обговорюючи на заняттях складні питання теорії і виступаючи як би нарівні зі студентами, викладач стимулює розумові дії останніх, тому що поряд з ними висловлює припущення, ставить питання, висловлює сумніви і тим самим керує розумовим процесом студентів і поступово підводить їх до потрібних висновків, до знаходження "шуканого . невідомого", тобто придбанню ними нового знання. Контроль з боку викладача тут виявляється в тім, що він вчасно виявляє відхилення від правильного напрямку і відразу коректує хід дискусії шляхом ненав'язливого втручання [1].

Групові заняття дозволяють контролювати загальний рівень і хід засвоєння програмного матеріалу студентами, виявити найбільш важкі для засвоєння проблеми, щоб на наступних заняттях, у тому числі в лекціях і при організації самостійної роботи студентів, внести ті чи інші корективи принципового характеру, прийняти такі міри, що, можливо, зажадають від викладача зусиль, що виходять за межі даного конкретного заняття. Так, наприклад, студентам не завжди з першого разу вдається засвоїти науковий зміст таких психологічних категорій, як предмет психології як науки, діяльність і особистість.

Як методично правильно, точніше, як педагогічно зберегти при згаданому вище "відключенні" увагу студентів до лекції, що викладається викладачем? Практика викладання психології не оперує, на щастя, фактами прямого ігнорування чи тим більше свідомого неприйняття лекцій викладача. Навпаки, до психології відношення студентів будь-якої професійної орієнтації, як правило, дуже позитивне: вони бачать у ній корисну для них і "придатну на усі випадки життя" прикладну науку. Так що мова не про такі негативні крайності.

Справа в тім, що навіть при загальному благополуччі на лекціях з психології