У молодих сім'ях подружжя, як правило, переконано у тому, що у них ще все попереду. Вони сміливо йдуть на розрив шлюбу. Вони не думають про те, що саме їх сім'я була тією сім'єю, у якій вони, за умови терпіння, були б щасливі і могли б реалізувати себе як особистості.

Звички, стилі спілкування відіграють важливу роль у створенні мікроклімату сім'ї. Спілкування є цінним для організації життєдіяльності сім'ї, воно регулюється самим подружжям, виходячи з їхніх індивідуальних особливостей. Спілкування у сім'ї будується на сприйманні один одного не як об'єкта, а як суб'єкта діяльності. Воно орієнтоване у сім'ї не на результати, а на процес. На основі спілкування і діяльності в сім'ї формується і духовний світ сім'ї.

Проблема багатодітної сім 'і

Багатодітність заснована на традиціях певної етнічної спільності, установах соціального середовища, в якому відбувається формування особистості, її ціннісні орієнтації. У наш час, незважаючи на тенденцію зниження числа народжених, у деяких сім'ях виховують троє та більше дітей. Проблем, на які натрапляється багатодітна сім'я, дуже багато. У компетенцію соціального педагога входить прогнозування потреби в соціальній допомозі цим сім'ям; сприяння у формуванні позитивного сімейного середовища та підтримці багатодітних сімей з неблагополучними соціальними умовами.

Нагадаємо, що існують такі основні форми державної допомоги сім'ям:
1. Грошові виплати сім'ям на дітей у зв'язку з народженням, утриманням та вихованням дітей (допомога та пенсія).
2. Трудові, податкові, житлові, кредитні, медичні та інші пільги сім'ям з дітьми, батькам та дітям.
3. Безкоштовна допомога сім'ям та дітям (дитяче харчування, ліки, одяг та взуття, харчування вагітних жінок тощо).
4. Соціальне обслуговування сімей (надання психологічної, юридичної, педагогічної допомоги, консультації, соціальні послуги).

Проблема неповної сім' ї

Мабуть, більш доречно говорити про один з аспектів проблеми педагогічне слабкої сім'ї. Життя переконує, що повноцінна виховна функція сім'ї забезпечується тільки спільною діяльністю як чоловіка, так і жінки.

Відомо, що навіть у повній сім'ї в процес? виховання дітей виникають труднощі, багато різних проблем, подоланням яких повністю зайняті і батько, і мати. Але якщо сім'я неповна, то хтось один несе тягар за двох, вся вага виховання, а також матеріального забезпечення дітей лежить на ньому. Вдова, розлучена жінка чи незаміжня мати частіше всього намагається створити своїм дітям найбільш сприятливі умови життя. Але для цього вона повинна максимально включитись у трудовий процес, у зв'язку з чим часу на ведення господарства й виховання дітей у неї практично не залишається. І особливо всі ці проблеми загострюються в сім'ях, де чоловіки залишились без дружини, самотужки виховують своїх дітей, ведуть домашнє господарство.

У неповній сім'ї виникає значно більше педагогічних проблем, і навіть з'являються такі, яких майже не буває в повноцінній сім'ї. Наприклад, психологічні особливості розвитку й життя дитини; вплив суспільної думки й атмосфери найближчого середовища на дитину з неповної сім'ї.

Під неповною сім'єю ми розуміємо, сім'ю, до складу якої входить один із батьків та його діти. Неповна сім'я може виникнути внаслідок таких обставин:

жінка не оформляє юридичне шлюб, а проживає одна з дитиною;

повна сім'я перестає частково або повністю існувати із-за того, що один із батьків постійно проживає та працює зовсім у іншому районі;

смерть одного із батьків;

один з батьків назавжди залишає сім'ю і вимагає розлучення.

Найбільш розповсюдженим джерелом виникнення неповних сімей сьогодні є розлучення. Зазначимо, що найбільша кількість розлучень припадає на сім'ї з дітьми. Цікаво, що у сімдесяти відсотків шлюбно-розлучних справ ініціатива йде від жінки, а в сім'ях, де вік подружжя до 25 років - навіть до 85 відсотків.

Проблема розлучень органічно пов'язана з проблемою дошлюбних відношень, одруженням та взаємної адаптації подружжя. Майже сорок відсотків розлучень припадає на перші чотири роки подружнього життя. Причини такого явища В.Г. Постовий бачить у низькому соціально-економічному рівні сім'ї, у тих негативних суспільно-політичних процесах, які відбуваються в нашій країні, крім того, в низькому рівні культури спілкування у сім'ї, дисгармонії інтересів подружжя, егоїзмі та індивідуалізмі тощо.

Сьогодні розлучення як ніколи впливають на підвищення кількості неповних сімей. У цих сім'ях складається специфічна система відношень між матір'ю та дитиною, формуються зразки поведінки, які можна розглядати як альтернативу нормам і цінностям, на яких засновано інститут шлюбу. Проблема наслідків розлучень для дітей ще недостатньо розроблена. Аналіз результатів емпіричних досліжень цієї проблеми показує, що при співставленні трьох груп дітей (із щасливих, нещасливих та із розлучених сімей) саме діти із щасливих сімей за всіма критеріями перебувають у найкращому становиші. Але при співставленні дітей з двох інших груп було виявлено, що в підлітків із розлучених сімей було менше психічних захворювань, вони значно менше скоювали правопорушень, у них були кращі відносини хоча б з одним з батьків.

За іншими показниками (відношення до школи, зв'язок з злочинними компаніями) діти з цих двох груп істотно не відрізнялись, але сильно відрізнялись від дітей, що живуть у щасливих сім'ях. Зазначимо, що в інших 'шслідженнях відзначається, що саме діти з розлучених сімей найбільш часто страждають психічними захворюваннями.

Вплив розлучень (результати Дж. Лендіса) на психіку дитини залежать від таких факторів:

суб'єктивного уявлення дитини про щастя в сім'ї безпосередньо до розлучення;

вік дитини та матері;

ступінь виявлення негативних норм по відношенню до розлучення в тій соціальній групі, якій належить сім'я;

здібності дорослого, що залишився з дитиною, допомагати їй подолати неспокій