Виконуючи дві найважливіші функції – життєздатність та життєстійкість, життєва компетенція дає шлях особистості до розвитку та твор-чого відтворення себе, своїх сутнісних характеристик, якостей, спро-можність «не втратити себе», про-тидіяти різноманітним зовнішнім негативним впливам, зберігати свою цілісність та неповторність.

Проблема набуття особистістю життєвої компетентності, розвитку її здатностей щодо осмисленого збереження та самостійного і творчого відтворення власної життєдіяльності в усіх її проявах (діяльності, спілкуванні, пізнанні, відносинах) , та сферах (економічній, соціальній, політичній, культурно - дозвіллєвій, сімейній, побутовій), свідомого визначення та здійснення свого життя;

До життєвої компетент-ності належать У цьому ро-зумінні зміст поняття «життєва компетентність» віддаляється від суспільства і наближається до са-мої особистості; якщо ми визнає-мо життєву компетентність як особистісну властивість людини, то нам легше визнати, що цю осо-бистісну властивість можна роз-вивати та вдосконалювати.

На нашу думку, життєва ком-петентність виконує дві основні функції — забезпечує життє-здатність та життєстійкість.

Жит-тєздатність — це Життєстійкість — це

….. ... активні вправи на уроці, як наКогнітивна компетенція — це система здатностей, які визнача-ють спроможність особистості щодо адекватного і глибокого пізнання оточуючого світу (при-родного і соціального середови-ща, самої себе). Вона охоплює когнітивні, інтелектуальні здібності, знання та досвід осо-бистості, риси характеру (допит-ливість, уважність), мотивацію.

Емоційно-вольова компетенція — це сукупність здатностей, які виз-начають спроможність людини керувати власними емоціями та активністю. Змістом компетенції є здатності до осмислення влас-них емоційних станів, конструк-тивного прояву емоцій, уникнен-ня та усунення негативних емоцій, самостійного формуван-ня та зміни мотивів, визначення оптимального мотиву діяльності.

Творча компетенція — це су-купність здатностей, які включа-ють здібності, риси характеру (креативність, новаторство, наполег-ливість), знання, що визначають спроможність людини до твор-чості, успішність творчої діяль-ності, наявність її результатів.

Життєтворча компетенція — одна з найважливіших компетенцій особистості, яка полягає в її здат-ності самостійно, свідомо і творчо визначати (проектувати) і здійсню-вати власне життя. Найвищим рівнем розвитку життєтворчої ком-петенції та життєвої компетент-ності є

Духовна компетенція — це су-купність духовних здатностей лю-дини, які:

- обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю;

- виражають її мораль (су-купність прийнятих нею мораль-них норм) та моральність (здатність до власного морально-го пошуку), спроможність шука-ти сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та цінності.

На основі базових компетенцій відбувається становлення похідних (суспільно-центрованих) компетенцій, до яких належать соціаль-на, соціально-рольова, комуніка-тивна, інформативна, економічна, трудова (та професійна), техноло-гічна, екологічна, громадянська (політико-правова), етнокультур-на та організаційна компетенції.

Соціальна компетенція — це сукупність здатностей, які визна-чають рівень соціабельності осо-бистості, розуміння нею суспіль-ства та соціальних процесів, ос-мислення своєї причетності до них. Соціальна компетенція охоп-лює особистісні якості (комуні-кабельність, відкритість, чуйність тощо), знання, цінності та прин-ципи особистості. Із соціальною тісно пов'язані соціально-рольо-ва та комунікативна компетенції.

Соціально-рольова компетенція — це практичне втілення соціальної компетенції; система здатностей особистості, які визначають успішність виконання нею соціаль-них ролей. Соціально-рольова ком-петенція включає не лише знання, вміння та навички, які необхідні для визначення оптимальної моделі виконання певної соціальної ролі (учня, студента, працівника, керів-ника тощо), а й здатність засвоюва-ти нові соціальні ролі (і необхідні для цього вміння і навички) та здатність відмовлятися від ролей, які заважають розвитку та нор-мальній життєдіяльності.

Комунікативна компетенція включає в себе сукупність здатно-стей, пов'язаних зі спілкуванням, а саме: володіння рідною та іно-земною (іноземними) мовами; знання, вміння та навички, по-в'язані Із застосуванням засобів комунікації; наявність знань про психологічні особливості спілку-вання, способи уникнення та роз-в'язання конфліктів. Комуніка-тивна компетенція включає анатомо-фізіологічні (артикуляцій-ний апарат), психологічні риси характеру (комунікативність, відкритість тощо), розвиненість потреби у спілкуванні, мотивів спілкування), духовні складові (ставлення до спілкування як до цінності, норми спілкування).

Інформаційна компетенція — це сукупність здатностей, які визнача-ють успішність участі особистості в різноманітних інформаційних процесах, що відбуваються в суспільстві. Ця компетенція визна-чає спроможність особистості шу-кати, опрацьовувати, використову-вати, зберігати та передавати різно-манітну інформацію. Окремими проявами інформаційної компе-тенції є володіння мовами (лексич-ний аспект), уміння користувати-ся мережею Інтернет, бібліотека-ми, архівами; для учня ЇЇ проявами є вміння вести конспекти уроків та книг, писати реферати, отримува-ти довідкову інформацію.

Економічна компетенція — су-купність здатностей, які обумов-люють успішність функціонуван-ня людини як суб'єкта економіч-них відносин, передусім як спо-живача товарів та послуг та «про-давця» власної робочої сили. Еко-номічна компетенція охоплює базові знання про механізми рин-кової економіки (попит і пропо-зицію), права споживачів; перед-бачає формування таких рис ха-рактеру, як підприємливість, ініціативність, ощадливість тощо.

Трудова ( та професійна) компе-тенція — це компетенція, яка ха-рактеризує особистість як суб'єкта трудової діяльності. Трудова ком-петенція визначає загальні здат-ності особистості до праці, а про-фесійна — до конкретної сфери трудової діяльності, конкретної професії (професій), виконання певних виробничих завдань, опе-рацій. Трудова компетенція вклю-чає ціннісне ставлення особис-тості до власної та чужої праці, психологічні складові (риси харак-теру — працелюбність, відпові-дальність, акуратність, охайність, ощадливість тощо), умінню і навич-ки трудової діяльності (сільсько-господарської, побутової, для хлопців — столярної, слюсарної тощо), уявлення та інтереси, по-в'язані з майбутньою професією.

Технологічна компетенція є су-купністю здатностей, які обумов-люють успішність взаємодії особи-стості з техносферою (використан-ня нею технічних засобів, техно-логічних процесів, які застосову-ються у побуті). Ця компетенція включає в себе знання правил ви-користання різноманітних техніч-них приладів, які застосовуються в побуті, та техніки безпеки, уявлен-ня про позитивні й негативні впли-ви техніки на життя людини.

Екологічна компетенція — це сукупність здатностей, які обумов-люють спроможність особистості гармонійно співіснувати з природ-ним