У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


створюють основу для розвитку різних видів професійної компетентності.
      Професійна компетентність – це здатність людини розв’язувати певне коло професійних завдань. Професіоналізм складається із багатьох видів професійної компетентності. Вчені виділяють певні групи професійної компетентності, а саме: компетентність в професійній діяльності, компетентність в професійному спілкуванні і компетентність в реалізації особистості професіонала.
      Види компетентності в професійній діяльності:
      – спеціальна (знання своєї справи);
      – технологічна;
      – правова;
      – економічна;
      – суб’єктивна;
      – професіологічна (поінформованість в сіті професій).
      Види компетентності в професійному спілкуванні:
      – комунікативна, спілку вальна (здатність до співпраці);
      – соціально-перцептивна (здатність до сприйняття іншої людини);
      – діагностична (здатність до вивчення іншої людини);
      – етична;
      – емпатійна;
      – міжкультурна, соціокультурна (терпимість до інших культур);
      – конфліктна.
      Види компетентності в розвитку особистості професіонала:
      – індивідуальна, ауто психологічна (вміння вивчати себе);
      – культурна (здатність до засвоєння культурних норм, які прийняті в даному суспільстві як еталонів для розвитку своєї особистості);
      – рефлексивна.
      Професіональне акме виникає спочатку на границях професійності і компетентності, пізніше можуть досягатися більш високі рівні професіонального акме, які означають професійну творчість. Важливим засобом оцінювання і стимулювання професіональних акме є професіограма і акмеограма.
      Професіграма – це документ, в якому зафіксовані вимоги до професіональної діяльності і до особистості спеціаліста, які необхідні для досягнення людиною високого результату. в професіограмі розкриваються необхідні професійні завдання, засоби, прийоми і технології, результати праці, а також бажані якості особистості працівника. Акмеограма – система акмеологічних вимог, умов і факторів, які сприяють розвитку професіоналізму конкретних суб’єктів праці. Акмеограма вимагає дуже кропіткої індивідуальної роботи. Вона є основою для індивідуального особистісно-професійного розвитку. У загальному, акмеограма це індивідуальний зріз резервів у суб’єкта, перспектив, оцінки його потенційних можливостей. Розробка акмеограма здійснюється по єдиній типовій методичній схемі.
      Сьогодні вчені виділили внутрішні і зовнішні умови досягнення професіонального акме. Коротко розглянемо зазначені умови.
      Внутрішні умови:
      – активність людини;
      – побудова свого професійного шляху по висхідній траєкторії (поганий солдат, якщо він не хоче стати генералом);
      – прагнення людини до досягнення свого максимального рівня;
      – мотивація самореалізації;
      – високий рівень вимог до самого себе;
      – здатність мобілізувати всі професійні можливості, які є в людини;
      – здатність до відновлення втрачених сил після великих і виснажливих справ;
      – прагнення до збереження і примноження своїх досягнень.
      Зовнішні умови:
      – сприятливе і акмеологічно насичене середовище, яке спонукає людину до розкриття його справжніх професійних можливостей;
      – наявність акме подій, які можуть стати поштовхом до кульмінації і піків в професіональному розвиткові.
      3. „Акме” в контексті життєвого шляху людини. Проблема життєвого шляху завжди цікавила вчених. Досить часто ділять життєвий шлях на окремі події. В підсумку життєвий шлях має приблизно такий перелік: народився, поступив на навчання в школу, закінчив школу, поступив в інститут, закінчив навчання у вузі, одружився, і т.д. Такий підхід не відображає особистісного змісту, втрачається зв’язок із особистістю. В акмеології прийнято вважати, що життєвий шлях складається із таких складових: життєвої позиції, життєвої лінії, життєвої перспективи, сенсу життя.
      Отже, життєва позиція – властивий для особистості спосіб організації життя і здійснення саморегуляції на основі інтеграції потреб, здібностей, відношень особистості до життя з однієї сторони і вимог соціуму до неї з другої. Життєва позиція це сукупність вже реалізованих життєвих відносин, цінностей, ідеалів і надійний характер їх реалізації, який визначає подальший хід життя.
      Життєва лінія – це не стадії і переходи від минулого через теперішнє в майбутнє, а характеристика життєвого руху особистості в часовому і ціннісно-змістовому відношеннях і способи зв’язку минулого, теперішнього і майбутнього. Життєві лінії бувають:
      – континуальна (коли одна стадія (етап) життя йде після попередньої і витікає з неї, тобто вона є однолінійна, і одноманітна);
      – дискретна (коли утворюються розриви між етапами життя, відсутність єдиної логіки: період підйому змінюється пасивністю чи кардинальною зміною активності, переміною роботи, сім’ї);
      – дивергентна (розширення простору, професійних інтересів – віялом);
      – висхідна (характеризується підвищенням її якісного рівня, що пов’язаний із вдосконаленням особистості).
      Життєві перспективи – особистісні часові проекції. Їх можна поділити наступним чином:
      – когнітивні (коли людина будує плани і постійно планує майбутнє, але не обов’язково їх реалізовує);
      – мотиваційні (коли при відсутності чітких усвідомлених планів особистість успішно само реалізовується на основі високої мотивації досягнення);
      – життєві (коли майбутнє гарантовано сукупністю: життєвого досвіду (мудрістю), здібностей, компетентністю, зрілістю особистості).
      Сенс життя це не тільки головний мотив руху особистості в майбутнє, але це і оцінка прожитого життя (інколи як безцільного) і майбутнього по новому критерію доцільності життя. Інколи так буває, що життя складається на користь „потрібно” за рахунок „хочу”, і особистість перетворює своє життя у виконання далекого від її бажання обов’язку, певної повинності. Тоді її енергія реалізується в пів сили, вона ніби живе не своїм життя, не переживаючи задоволеності життям (Живу я як поганка, а мені літати охота). Втрата сенсу життя – це втрата суб’єктивної позиції в житті.

Контрольні питання

У чому полягає сутність «мікроакме», «макроакме», «псевдоакме»?
2. Охарактеризуйте сутність феномену “акме” в професійному розвитку.
3. Які види професійного “акме” ви знаєте?
4. Опишіть критерії професіонального “акме” у співвідношенні з показниками професіоналізму і професійної компетентності та поясніть умови досягнення професійного “акме”.
5. Яким чином співвідноситься акме в в контексті життєвого шляху людини?

Кривко Т.А., Поліщук О.М.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Акмеологічний підхід у вивченні розвитку зрілої особистості

Стан зрілості не з’являється в людини зненацька й одразу: на нього «пра-цює» усе її попереднє життя. Не тільки від природної схильності, генетичного досвіду, але і від прожитого життя залежить, з яким запасом фізичної міцності

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7