Християнські цінності в освіті та вихованні

Будь-яка система освіти спирається на певний світогляд. Необхідно, щоб система освіти спиралася на такий світогляд, в основі якого були б духовні цінності, духовні та моральні орієнтири. Потрібно, щоб ми були багатими духовно, щоб були такими ж наші діти. Тоді і буде матеріальний добробут. І саме від того, яке значення надається в державних структурах та в суспільстві освіті та вихованню – залежить наше майбутнє.

Слід зазначити, і це вселяє надію, що в українському суспільстві, зокрема у працівників освіти, є розуміння важливості духовних цінностей. Так в преамбулі Конституції України вказано на відповідальність громадян перед Богом. У державній національній програмі “Освіта” зазначено, що завданням держави є “відтворення й трансляція культури і духовності”. Пріоритетним напрямком виховання визнано “забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу”.

Для виконання поставлених завдань, на думку учасників церковно-світської конференції “Християнські цінності в освіті і вихованні”, є наявність двох чинників:

1. Усвідомлення того, що саме християнські цінності та християнські традиції є основою нашої культури і моральності, джерелом всіх досягнень українського народу впродовж його тисячолітньої історії.

2. Розуміння того, що вирішення поставлених завдань у галузі освіти, культури, і виховання неможливе без об'єднання зусиль суспільства, держави і Церкви.

Православна Церква впродовж тисячолітньої історії України незважаючи на несприятливі обставини, плідно діяла з метою просвіти народу, створювала шедеври високої духовної культури, закладала систему ефективної, на свій час, народної освіти.

Результати цієї діяльності і в наш час вражають своєю величчю і довершеністю: храми та іконопис Київської Русі, літописи і натхненна духовна література, Острозька Біблія і друкована книга XVI-XVII ст., Києво-Могилянська академія і висока грамотність українського народу, перлини духовної поезії і народний епос, що корениться у християнській доброчесності, монастирські лікарні, притулки для дітей-сиріт, нарешті висока християнська моральність народу – ось, далеко неповний перелік тих явищ в історії України, які є результатом діяльності Церкви і взірцем для нас. На церковно-світській конференції “Християнські цінності в освіті і вихованні” були розроблені основні принципи впровадження в освіту основ християнської культури. Виділено три основні принципи:

1. Поступовість та добровільність.

2. Всебічність.

3. Нероздільність освіти та виховання.

Поступовість та добровільність – означає, що постановка освіти на ґрунт християнських цінностей здійснюється так, щоб зберігався Богом даний людині дар - свобода волевиявлення особистості. Зміна цінностей і пріоритетів в освіті не може здійснюватися за рознарядкою. Для цього треба усвідомлення педагогами важливості нового підходу до освіти і виховання, а також з врахуванням особистої позиції батьків, педагогів, з урахуванням традиції того чи іншого регіону.

Всебічність перетворення освіти – означає те, що християнська культура цілісна, і вона має відношення до всіх сторін людського життя. Тому з урахуванням християнського світогляду може бути побудоване викладання багатьох предметів, в першу чергу гуманітарних.

Нероздільність освіти і виховання – це означає, що впровадження основ християнської культури в освіту тісно пов'язане з вихованням на основі християнських традицій.

Цей принцип уже функціонує у деяких школах: проходить апробація нових програм (Прим.ред.)

Але поки-що цей предметне впроваджений, і нові програми не створені, ми повинні по мірі можливостей використовувати християнські цінності та традиції у вихованні дітей. В першу чергу потрібно до виховання дусі християнських цінностей, бо виховання починається з раннього віку, і якості набуті людиною в дитинстві, у більшості випадків, залишаються в ній на все життя. Добре виховання, це найбільший скарб, який батьки можуть дати дітям.

Батьки і діти - протягом віків, всім добре відома проблема. Але ніколи вона не стояла так гостро, як в наші дні. На превеликий жаль, і в нашій країні, і в інших країнах через неправильне виховання значно погіршилось ставлення дітей до батьків. Забуваємо слова із закону Мойсея у Старому Заповіті “Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжились дні твої на землі”. Якщо немає відповідальності перед батьками, то немає відповідальності людини перед державою і суспільством, з'являється внутрішня спустошеність та бездуховність.

Часто в сімейному вихованні є дві крайнощі. Одні сім'ї зовсім не займаються вихованням дітей, в більшості це через пияцтво (коли на превеликий жаль зловживають як батько, так і мати, а якщо навіть і хтось один з батьків, то все одно виховання дитини в такій сім'ї досить ускладнене). В таких сім'ях діти не мають не тільки уваги, але й часто не мають необхідного одягу, взуття, продуктів харчування. Це часто штовхає таких дітей до злочинів. Тому ми повинні бути особливо уважні до таких дітей, допомагати їм морально і матеріально, в усьому підтримувати їх. Таких не дуже багато, принаймні, в нашій школі не більше 10 сімей.

Значно більше дітей, які виховуються в неповних сім'ях, що також негативно позначається на їхньому вихованні. А чому так багато сімей розпадаються? Тому, що і тут ми відступаємо від основ християнської моралі.

Апостол Павло, в посланні до Колосян, так визначає взаємовідносини членів сім'ї: “Дружини, - слухайтесь чоловіків своїх, як лицює то в Господі! Чоловіки, - любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них! Діти, - будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне! Батьки, - не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!” (Колос. 3:18,21)

Якби сім'ї дотримувались цих настанов...

Інша крайність в сімейному вихованні, коли батьки задовольняють всі примхи дітей, виконують всі бажання, до її