Водночас менеджерський консерватизм, нев-міння динамічно враховувати соціально-еконо-мічну ситуацію в регіоні, фінансові проблеми призводять до поступового формування застійних тенденцій у тих вузах, які не зазнали епохальних суспільних змін. Новостворені вищі навчальні заклади, незважаючи на певну дискримінацію як на регіональному, так і на державному рівні (пен-сійне забезпечення викладачів, статус студента державного і недержавного вузу, погрози про зак-риття, працевлаштування випускників тощо) не припиняють свого розвитку.

По-друге, створені приватні вищі навчальні заклади нетрадиційно підходять до термінів нав-чання, форм здобуття освіти, умов прийому на навчання. Набір студентів до цих вузів здійсню-ється декілька разів на рік; за методикою інтен-сивного заочного навчання скорочується термін навчання до рівня спеціаліста за десять семестрів замість традиційних одинадцяти. Прийом студен-тів у деяких вузах здійснюється за співбесідою або іншими спрощеними формами вступу. Усе зазначене не свідчить про зменшення вимог до абітурієнтів, майбутніх студентів.

По-третє, у період створення нових вузів інтен-сифікується процес зміни статуту державних ви-щих навчальних закладів. Більшість з них отриму-ють статус університету. У новостворених і реорга-нізованих вузах ефективно змінюється зміст біль-шості спеціальних навчальних дисциплін. На тех-нологію процесу навчання, його компоненти знач-но впливають ідеї теорій і концепцій зарубіжних науковців: Дж. Дьюї, А. Маслоу, Ж. Піажо, К. Род-жерса й інших.

Усе зазначене сприяє освітянській діяльності нових навчальних закладів на двох рівнях: нові вузи динамічно входять в Європейський освітян-ський простір, вони інтенсифікують та покращу-ють навчальний процес; водночас інколи просте-жується несприйняття позитивних тенденцій, які були започатковані в Україні минулого сто-ліття.

По-четверте. Уже наприкінці 90-х років мину-лого століття провідні новостворені освітянські комплекси (МАУП, КУТЕП, КВБШ, КРОК й ін-ші) з урахуванням інноваційного світового досві-ду створюють систему навчально-методичного за-безпечення своєї освітянської діяльності. Це інно-ваційні вибіркові частини навчальних планів, програм навчальних дисциплін, навчальні посіб-ники, методичні рекомендації [5]. Для їх підготов-ки були залучені кращі фахівці-науковці. Так, у Міжрегіональній Академії управління персона-лом на 31 грудня 1999 року, як зазначав професор Г. В. Щокін, було розроблено і опубліковано понад 600 навчальних планів і програм, близько 400 під-ручників та посібників. Із 1726 осіб професор-сько-викладацького складу, які працюють у вузі, 70 відсотків мають вчене звання і ступінь. Для за-безпечення ефективності навчально-пізнавальної діяльності студентів у провідних приватних нав-чальних закладах значна увага приділяється під-вищенню ефективності викладацької діяльності, визначенню її рівня.

В інноваційних вузах нетрадиційно підходять до такого важливого елементу визначення якості освіти як діагностика навчального процесу на рівні його компонентів: контрольно-регулюючо-го й оціночно-результативного. Згідно з принци-пами організації поточного та семестрового кон-тролю (об'єктивності, систематичності, єдності вимог та всебічності контролю, гласності) широ-ко використовуються інтенсивні методи, прийо-ми оцінювання навчально-пізнавальної діяль-ності студентів. Це бально-рейтингова оцінка знань, дидактичні ігри, модульний та тестовий контроль [6].

По-п'яте. Новостворені потужні вищі навчальні заклади приділяють більше уваги (порівняно з державними), згідно з умовами світового рівня, розбудові матеріально-технічної бази і розвитку освітянської інфраструктури. Будуються і реконс-труюються навчальні корпуси, облаштовуються студентські аудиторії та гуртожитки, комп'ютерні класи, технічно забезпечуються навчальні занят-тя. Це відбувається у всіх зазначених вищих нав-чальних закладах. Так, у Київському університеті ринкових відносин за допомогою Уряду Німеччи-ни 2001 року був відкритий «Київський навчаль-ний банк “Україна-Німеччина”». Його навчально-матеріальна база використовується для підвищен-ня кваліфікації викладацького складу тренерів—мультиплікаторів вищих навчальних закладів Ук-раїни, інтенсифікації підготовки фахівців за спе-ціальностями, перепідготовки та підвищення ква-ліфікації керівних кадрів фінансово-банківських структур.

Київський університет туризму, економіки і права має міжнародні угоди про співпрацю із зак-ладами освіти Бельгії, Німеччини, Польщі, Болга-рії, Італії, Канади, Китаю, Франції, Чехії, Словач-чини, Росії, Білорусії. 1988 року, за рекомендацією уряду України, університет було прийнято до складу Всесвітньої туристичної організації (ВТО), яка надає можливість отримувати необ-хідну методичну допомогу, широку інформацію про міжнародний туризм, брати участь у семіна-рах та проходити стажування у країнах, які вхо-дять до ВТО [7, с. 89–90].

У Міжрегіональній Академії управління персо-налом тільки за останні роки почали діяти Укра-їнсько-Арабський інститут міжнародних відно-син, Український військово-козацький інститут, два гуртожитки, Інститут політичного лідерства і лінгвістики, Інститут прикладної математики й інформаційних технологій, Міжнародний підго-товчий інститут, адміністративний комплекс, Міжнародний бібліотечно-інформаційний центр імені Ярослава Мудрого. Планується відкриття друкарні, готельно-адміністративного комплексу тощо [8].

По-шосте. Болонський процес передбачає виз-нання державами-учасницями документів про ви-щу освіту [1]. Зазначимо, що певний досвід у цьо-му мають новостворені інноваційні вузи України [2]. Вони мають налагоджені зв'язки із зарубіжни-ми партнерами, суспільними організаціями. Дея-ким студентам-випускникам, на основі відповід-них акредитацій, видають документи про вищу ос-віту не тільки державного, а й Європейського зразка [4]. Так Міжрегіональна Академія управ-ління персоналом є членом Європейської асоціа-ції університетів безперервної освіти (Брюссель) та Міжнародної Кадрової Академії, яка входить в Європейську мережу національних інформацій-них центрів за академічним визнанням та мобіль-ністю Ради Європи ЮНЕСКО. МАУП отримала міжнародну акредитацію на право видавати дип-ломи про вищу освіту, оформлені згідно з Конвен-цією Ради Європи ЮНЕСКО. Академія, атестова-на Міжнародною атестаційною радою, до складу якої входять представники шести держав (Росія, Білорусія, Україна, Італія, Німеччина, США), що-до відповідності її навчальних планів та програм до рекомендацій ЮНЕСКО. Спільно з Міжнарод-ним відкритим університетом (США) в академії створена докторантура. Її випускники отримують диплом доктора філософії, а також докторів наук згідно з міжнародно визнаними нормами.

Отже, українські вищі навчальні заклади розпо-чали «інтеграційну інтервенцію» в освітянський Європейський простір уже в останньому десяти-річчі минулого століття. Основна проблема