Ще одна важлива відмінність — середня щорічна вартість навчання одного студента денної форми на державному утриманні. Сьогодні у США ці витрати дорівнюють приблизно $8000, у європейських країнах — дещо більше $7000, а в Польщі у середньому на навчання студента щорічно виділяється лише $2000. Ця різниця у фінансуванні свідчить не тільки про різні матеріальні умови навчання, але і про рівень зарплати викладачів. На мою думку, достатньо сказати, що щомісячна зарплатня професора, який працює на повну ставку в нашій Школі, дорівнює $850 або 880 євро. Без коментарів.

1. Вступ — зміни у середовищі

акінчення комуністичної епохи в Польщі 10 років тому справило суттєвий вплив на зовнішнє середовище, в якому діє наша Школа. Після майже 45-річного періоду у нас почався період повернення до нормального режиму — такого, який існував у Школі до Другої світової війни.

На початку 90-х pp. Центральна школа планування та статистики насаджувала ідею традиційної моделі університету, в якому:

· ержава є власником; забезпечує коштами та строго контролює їх витрачання

· Діяльність ВНЗ зосереджується на наданні освіти переважно державним службовцям

· Держава диктує зміст навчальних планів та надає дипломи, а також призначає керівництво ВНЗ.

міни, що сталися у Польщі в 1989 p., спричинили низку змін у юридичній системі, які дозволили проводити реформи в нашій Школі. Новий закон "Про вищу освіту" було затверджено в 1990 році. Цей закон дозволив навчальним закладам мати більше, ніж раніше, автономії у рішеннях, які стосувалися академічних питань. Однак тільки окремі викладачі та науковці отримували задоволення і користь від нової свободи, а не інституція в цілому. Співробітники навчальних закладів отримали більше свободи у методах викладання та дослідженнях, але навчальні заклади як установи залишалися під строгим державним контролем у справах кадрової політики, фінансів та дипломних вимог. Цікаво, що впродовж останнього десятиріччя тисячі державних підприємств приватизувалися, але до сьогодні жоден із державних ВНЗ не став приватним.

ісля 1989 p. гроші в Польщі стали відігравати функцію економічного регулятора, і це змінило механізми фінансування вищих навчальних закладів. На практиці, за умов складного становища з державними коштами та високого рівня інфляції, ВНЗ отримували менше фінансування, ніж впродовж економічної кризи 80-х pp. Однак, як альтернатива, у навчальних закладів з'являлась можливість заробляти власні кошти — переважно за рахунок надання окремих платних освітянських послуг, дозволених новою Конституцією (денна освіта на той час ще залишалась безкоштовною).

Підвищення кількості молоді, яка бажала отримати вищу освіту, — ще один важливий фактор у мінливому середовищі того часу; і найпопулярнішими сферами спеціалізації були юриспруденція та економіка. Реакцією нашого навчального закладу на підвищення попиту стало збільшення кількості студентів. Водночас у Польщі засновувалась велика кількість приватних навчальних закладів, переважно економічного напрямку. Їх заснування і розвиток впродовж 10 років відбувалися досить швидкими темпами: у 1990 році не було жодного приватного економічного закладу, а в 2000 році у Польщі нараховувалося вже близько 150 бізнес-шкіл. Ми зіткнулися з новим явищем — конкуренцією, в умовах якої повинні були працювати.

І остання, але не менш важлива зміна, що сталася в середовищі і вплинула на нашу діяльність, — це відкритість кордонів. Таким чином, польські державні навчальні заклади повинні були рахуватися з міжнародною конкуренцією, щоб випускники польських ВНЗ були конкурентоспроможними на міжнародному ринку праці.

Таким чином, на початку 90-х pp. наша Школа опинилась у трикутнику суперечливих впливів:

· одного боку, держава як власник має всі повноваження контролювати діяльність ВНЗ, але водночас вона не забезпечує достатнього фінансування для виконання своїх же вимог;

· З іншого боку, ВНЗ відповідно до соціального статусу та місії некомерційної організації повинні були надавати можливість не дуже багатому суспільству — молоді та співробітникам різних організацій — підвищувати свою кваліфікацію та здобувати економічні знання. Однак, діючи в умовах обмежених ресурсів, навчальні заклади не могли у повному обсязі виконувати ці завдання;

· І останнє, — це конкуренти, які не завжди діють коректно, а іноді зосереджуються на отриманні короткострокових прибутків.

проби вирішити ці суперечності призвели до того, що наша Школа еволюційним шляхом трансформувалася в автономну, демократичну установу, яка поважала принципи самостійного академічного врядування, побажання студентів та викладачів і водночас мала всі риси конкурентоспроможного раціонального підприємства. Крім цього, роль ректора такого "підприємницького університету" змінюється — традиційного лідера академічного співтовариства мав заступити ефективний інноваційний менеджер.

ищезазначене свідчить про те, що реформа торкалася всіх аспектів діяльності нашої Школи. Декілька з цих реформ ми розглянемо детальніше згодом. Однак найкращою ілюстрацією реформування нашої Школи є зміна назви: до 1991 року вона називалась Центральна школа планування та статистики, а після 1991 року здобула свою попередню назву — Варшавська школа економіки (Szkota GIowna Handlowa).

2. Організаційна реформа

и почали запроваджувати зміни в Школі на початку 1990 року, вони стосувалися навчальних планів, наукових та адміністративних аспектів діяльності закладу. Зміни мали бути поступовими, щоб їх втілення не додавало проблем тим студентам, які вже вчилися в нашій Школі. Таким чином, основні реформи завершились у 1996 році. Але я повинен зазначити, що у наступні 5 років ми намагались запроваджувати додаткові зміни.

Стара організаційна структура базувалась на традиційних факультетах (5 плюс додатковий факультет поза основним місцезнаходженням Школи). Факультети поєднували різні напрямки економічної спеціалізації — виробнича економіка, вітчизняна (внутрішньодержавна) торгівля або