· Необхідно запровадити механізм конкуренції між співробітниками, який призведе до необхідності покращувати та модернізувати викладання дисциплін та дослідження.

гадаю, що найкращим способом розповісти про зміни у навчальних програмах Школи буде відстеження шляху студента з моменту зарахування в Школу до моменту отримання диплому/ сертифікату.

бітурієнти мають право подавати документи на кілька факультетів водночас. Щороку вступний іспит складають близько 3500 абітурієнтів, і тільки 1200 найкращих кандидатів зараховуються до Школи.

Студенти починають своє навчання з обов'язкової програми загальних дисциплін, яка складається з 15 предметів і двох іноземних мов. Ця програма називається Рівень І і включає економіку, математику, статистику, облік, філософію та логіку. Програма повинна надати студенту ґрунтовну базу для подальшого вивчення фахових дисциплін.

Студенти обирають спеціалізацію після 1,5 років навчання в Школі. Однак вони не повинні декларувати її назву. Справа в тому, що самий набір дисциплін, які вивчає студент, дозволяють йому отримати бажаний сертифікат. Сертифікат — це результат їх вивчення.

Програма дипломних (спеціалізованих) дисциплін розрахована на те, що студент кожного семестру сам визначає зміст навчання, який пізніше стає індивідуальною програмою навчання. Існує дуже мала ймовірність того, що програми навчання двох студентів за п'ять років можуть бути ідентичними.

Декілька дисциплін у програмі спеціалізованого навчання є обов'язковими. Це ті предмети, які були додатковими у програмі загального навчання (наприклад, фінанси та економічна політика) або ті, що складають дипломний мінімум (від б до 10 предметів). За цією програмою студент також має право вибору, але тут він вибирає викладача і семестр, впродовж якого він бажає вивчати певний предмет.

Всі інші дисципліни вивчаються за вибором студента, хоча деякі з них повинні обиратися зі спеціального переліку (обмежений вибір), а деякі — із загального списку предметів, що пропонуються у Школі (вільний вибір). Обмежений вибір дозволяє поглибити спеціалізацію, а предмети за вільним вибором допомагають студенту отримати добру загальну освіту. Дисципліни загальної освіти, на перший погляд, можуть здатися досить екзотичними для бізнес-школи (наприклад, "Релігія", "Історія дипломатії", "Соціологія родини" тощо), але вони також важливі для загального розвитку фахівця.

Впродовж останніх двох семестрів студенти мають вибрати основні тематичні семінари та керівника дисертації, написати та захистити дисертацію і, нарешті, отримати дипломи.

Таким чином, давайте підсумуємо вищенаведену інформацію щодо часової структури навчання:

· бов'язкові дисципліни складають приблизно 1/3 від загального часу навчання, і при цьому студенти мають можливість обирати викладачів;

· Дисципліни, що є обов'язковими для певної спеціалізації, складають близько 10% від загального часу навчання, і студенти мають можливість обирати спеціалізацію, викладачів та розподіл дисциплін за семестрами;

· Дисципліни за вільним вибором складають приблизно 30% від загального часу навчання, і студент вибирає предмети з переліку 2000 дисциплін, які пропонує Школа;

· Останні 25% дисциплін — це обов'язкові предмети, наприклад 2 із 6 іноземних мов, що пропонуються у Школі.

не думаю, що у світі існує багато навчальних закладів, які пропонують студентові стільки свободи у прийнятті рішень щодо побудови власної навчальної програми. Принаймні ми є унікальним закладом для нашої країни. Однак існує і інший бік медалі. Така система освіти створює багато проблем, оскільки передбачає великі витрати на освіти кожного студента.

оли студенти обирають предмети та викладачів, у яких вони бажають навчатись, то вони навіть "голосують ногами", щоб домогтися бажаного. Кожний викладач (за невеликими винятками) може викладати декілька предметів, але тільки ті, що насправді обираються студентами, залишаються у навчальних планах. Така система підтримує "боротьбу" за студентів між викладачами на основі найбільш привабливих та сучасних програм. Теоретично, це мало б призвести до покращення якості освіти, але на практиці, принаймні в деяких випадках, результатом такої системи є патологія, за якої студенти обирають, тих викладачів, які ставлять добрі оцінки за виконання невеликого обсягу роботи.

4. Студенти

агальна кількість студентів у Польщі впродовж 90-х pp. зросла втричі завдяки розвитку приватних навчальних закладів. Крім цього, державні університети збільшили набір студентів. Впродовж 1990-2000 pp. кількість студентів всіх форм навчання в нашій Школі зросла на 82% (див. Таблицю 1). Цікаво, що таких змін було досягнуто без збільшення часу на викладання і з певним зменшенням викладацького та адміністративного персоналу.

Таблиця 1. Студенти ВШЕ (без студентів докторантури)

Рік | Студенти ВсьогоСтруктура (%)

Денне навчанняI° Заочне (вечірнє) навчанняII° Заочне (вечірнє) навчанняПіслядипломне навчання

123456

19801025952.229.67.3 | 10.9

1985669667.88.88.1 | 15.3

1990841871.116.02.0 | 10.9

19951168245.729.37.9 | 17.1

20001529242,323.314,919,5

еобхідно зазначити, що в середньому на кожного викладача припадає близько 18 студентів, що є нормальним для НЗ міжнародного рівня (наприклад, у США — 17 студентів на одного викладача).

Аналіз таблиць 1 і 2 показує, що, крім змін у загальній кількості студентів, впродовж 90-х pp. їх структура також змінилася радикально.

Таблиця 2. Студенти ВШЕ у 90-х pp. (без студентів докторантури)

РікСтуденти ВсьогоДенне навчанняЗаочне (вечірнє) навчанняПіслядипломне навчання

I°II°

123456

1990100100100100 | 100

1992130101258232 | 106

19941429531974196

199614086250761 | 213

19981731022451053 | 370

20001821082641358 | 324

ількість студентів денної форми навчання залишилася стабільною, на рівні 6000 студентів. Але значно змінилася частка цих студентів у загальній кількості (із 70% до 42 — див. таблицю 1). Це сталося завдяки створенню та розвитку заочного (вечірнього) та післядипломного навчання. Спочатку було різке збільшення кількості студентів заочної форми навчання першого рівня (з можливістю отримати ступінь бакалавра). Згодом, після розробки відповідної програми, зросла кількість студентів-заочників другого рівня (ступінь магістра). Тут необхідно зазначити, що на другому рівні дозволяється навчатися всім студентам з дипломом бакалавра в сфері економіки. Близько половини абітурієнтів цієї програми становлять випускники