Отроцтво - найскладніший період в розвитку дитини. У цей період відбуваються різкі, якісні зміни, що зачіпають всі сфери особи. Це час коли відбувається бурхливий розвиток і перебудова організму, йде також розумовий розвиток, етичне і соціальне дорослішання. Початок підліткового віку співпадає з переходом учнів з початкової школи в середню.
Підлітку доводиться адаптуватися не тільки до фізіологічних і психологічних змін, але і до нових умов навчання і вимог з боку вчителів.
П'ятий клас - кінець дитинства, період безпосередньо передуючий підлітковому. В цей час діти в основному урівноважені, спокійні, вони відкрито і довірливо відносяться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від вчителів, батьків і інших дорослих допомоги і підтримки.
Основними задачами розвитку в цьому віці є: 1) оволодіння базовими шкільними знаннями і уміннями; 2) формування уміння вчитися в середній школі; 3) розвиток учбової мотивації і інтересів; 4) розвиток навиків співпраці з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно і різносторонньо порівнювати свої результати з успішністю інших; 5) формування уміння добиватися успіху і правильно відноситися до успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі; 6) формування уявлення про себе як про умілу людину з великими можливостями розвитку.

Часто індивідуальні особливості дітей (підвищена повільність або імпульс, боязкість, надмірна чутливість до зауважень і т. п.), до яких пристосувався вчитель початкових класів, стають "каменем спотикання" в середній школі. Вчителю необхідно познайомитися з цими особливостями дітей до того як вони дійдуть його або постаратися зробити це на самому початку.
Бажання добре вчитися, робити все так, щоб дорослі були задоволені, не "засмучувалися і не переживали", "раділи", "щоб мама, коли дивиться щоденник, не карала і не плакала" достатньо сильно у п'ятикласників.
Період 10-12 років - час переходу від мислення, заснованого на операції конкретними уявленнями до мислення теоретичного, від безпосередньої пам'яті - до логічної. Тому організація учбової діяльності в середніх класах - учбові програми, система подачі учбового матеріалу і контролю його засвоєння в цей період повинні забезпечити її спрямованість на формування теоретичного міркуючого мислення, мислення, заснованого на операції не конкретними образами і уявленнями, а поняттями, на умінні зіставляти ці поняття, переходити в ході міркування від однієї думки до іншого. Це також необхідно враховувати вчителям при підготовці до уроків і їх проведенні.
У вивченні індивідуальних особливостей дітей вчителям може допомогти психолог. Він повинен звернути увагу на вікові особливості школярів, разом з вчителями підібрати необхідні способи передачі інформації і методи роботи на уроці з різними групами дітей. Навчання певним умінням на уроках можна поєднувати з особливими, регулярно проводяться заняттями, які можуть включати теми, пов'язані з розвитком загальноучбових навиків, мотивації навчання і емоційного відношення до нього. Значний час на таких заняттях можна відводити розвитку довільності, організованості, увазі і спостережливості. Необхідно також звернути увагу на розвиток логічної пам'яті і довільної уваги школярів. Тобто основна увага психологу в цей час слідує приділити розвитку учбової діяльності, умінню вчитися, придбавати за допомогою дорослого і самостійно нові знання і навики.

Процес навчання в школі підкоряється певним закономірностям, знання яких допомагає вчителю знайти найефективніші шляхи і методи навчання, правильно організувати учбовий процес. І щоб правильно навчати дітей вчитель повинен знати не тільки предмет, що викладається, і методику його вивчення, але і стан здоров'я школярів.
Якщо розглядати здоровий спосіб життя як різносторонню життєдіяльність, що забезпечує збереження і зміцнення здоров'я і працездатності школяра і створюючу можливість повноцінно і активно займатися учбовою і трудовою діяльністю, то слід визнати, що важливим компонентом формування здорового способу життя є раціональна організація навчання, відповідна фізіологічним можливостям організму школяра [1].
Такою діяльністю для школярів є навчання в школі. Так, ускладнення учбового матеріалу приводить до порушення режиму дня, а режим дня є одним з найважливіших чинників, що впливають на працездатність, успішності навчання і вимагає великих енергетичних витрат і нервової напруги, а у ряді випадків і підвищення захворюваності учнів.
У школі на учня впливає комплекс чинників: класний колектив, особа вчителя, зміна режиму, тривале обмеження рухової активності. Сам учбовий процес вимагає напруженої розумової праці, активізації уваги і зосередженої роботи на уроках. Центральне місце в учбовій діяльності займають пізнавальні процеси. Тому серед всіх проявів темпераменту специфічне значення для учбової діяльності мають прояв тих властивостей, від яких залежить динаміка пізнавальних процесів [2].
Провідну роль в процесі діяльності школяра виконує центральна нервова система. Функціональним станом нервової системи визначається виникнення стомлення у учнів, що з'являється після тієї або іншої тривалості приготування уроків.
У функціонуванні нервової системи спостерігаються підйом і спад, обумовлені біологічними ритмами, процесами спрацьовування, стомлення. У разі стомлення передбачається відповідальність такої властивості нервової системи, як сила, оскільки з ним пов'язують здатність нервових клітин витримувати сильне тривале збудження.
Так в процесі появи стомлення знижується злагодженість в координації функцій, падає працездатність, з'являється суб'єктивне відчуття утомленості. Учні з повільним темпом відстають від класу, з швидким - часто бездіяльні.
Крім якісних особливостей окремих учбових дій, властивості темпераменту позначаються і на деяких інтегральних характеристиках учбової діяльності в цілому. Так, від них залежать прояв недисциплінованості приготування домашніх завдань. І істотну роль в учбовій діяльності виконують індивідуальні відмінності в стомлюваності, обумовлені темпераментом. Одна з типових ситуацій учбової діяльності - ситуація нервово-психічної напруги.