Помилкове ототожнення зрілого читання та читання із загальним розумінням змісту, яке є лише одним з окремих проявів зрілого читання. Розуміння тексту, як і засвоєння мовного матеріалу, має здійснюватись, за системою Уеста інтуїтивно на основі здогадки, без застосування елементів будь якого аналізу, що є неприпустимим при читанні серйозних текстів. Твердження Уеста про те, що читання є легшим від говоріння справедливе лише частково. Рецензія легша остільки, оскільки упізнавання за своєю природою є простішим, ніж відтворення. Проте навряд адекватніше розуміння серйозних текстів (не адекватних, а оригінальних, наприклад художніх) є легшим від розмови на побутові теми на елементарному рівні.

Одноманітність побудови підручників та одноманітність вправ призводить до механічності навчального процесу і дещо суперечать правильним вимогам Уеста, згідно яких вивчення іноземної мови має бути цікавим.

Аудіо-лінгвальний метод

Цей метод створений Чарльзом Фрізом (1887-1967) та Робертом Ладо (1915) в США в

40-50-ті рр. 20ст., є своєрідним розвитком ідей Гарольда Палмера . Специфіку цього методу визначає насамперед належність Фріза до іншої лінгвістичної школи. Трактуючи мову з позиції дескриптивної лінгвістики представленого у працях американського лінгвіста Леонарда Блумфільда, Фріз розглядає ТТ як систему знаків, що використовуються у процесі усього спілкування, вважаючи письмо штучним і не дуже точним способом фіксації звукової мови. Звідси робиться висновок про значення звукової системи мови та про систему моделі побудови речень. Відповідно робиться висновок про те, що одиницею усного спілкування (а значить, і навчання ) є речення. Саме звукова система та система моделі речень відрізняє одну мову від іншої і складає ТТ основу.

Основні положення методу :

лінгвістичний аналіз іноземної і рідної мов необхідний для планування уроку.

кожна мова має мовні моделі. Учні повинні опрацьовувати ці моделі шляхом інтенсивного заучування та практикування діалогів, вправ (заміна, трансформація, перифраз)

нову мову слід вивчати шляхом імітації та аналогії.

нові мовленнєві навички повинні стати настільки автоматичними, що учні повинні задіювати їх без свідомих зусиль.

не слід давати учням можливості робити помилки, оскільки це може призвести до поганих звичок у мовленні

слухання та говоріння зображуються як дуже важливі заняття, читання та писання – другорядні.

функціональним словам на початковому рівні навчання приділяється більша увага, ніж повнозначним словам

аудіо-візуальні засоби можуть допомогти учневі у формуванні нових мовленнєвих звичок

слід уникати використання учнями рідної мови для пояснення вокабуляру та синтаксису.

В даному методі основна увага зосереджується структурах а лексиці не надається особливого значення. На початковому етапі зв’язні висловлювання не передбачені.

Аудіо-візуальний метод.

Аудіо-візуальний метод, або як його ще називають структурно-глобальний чи швидкісний метод, виник у Франції у 50-ті рр. 20 ст. Його створення пов’язане з іменами таких видатних психологів і лінгвістів як П.Губерина, П.Риван, А. Совало та інші. Він набув поширення як у самій Франції, так і в Югославії, Англії, Канаді, Туреччині, Польщі та ін. У чистому вигляді застосовуються переважно для навчання дорослих у країні, мова якої вивчається.

Сугестивний метод.

Сугестивний метод (метод навіювання ) створений у 2 пол. 20 ст. В Софійському інституті сугестології (Болгарія), названий іменем творця, психотерапевта за фахом, Георгія Лозанова. Він дійшов висновку щодо можливості використання неусвідомлених резервних можливостей, які він спостерігав у своїх пацієнтів. Безпосередня дія викладача на тих, кого він навчає і хто перебуває в цей час у стані „псевдопасивності” і, головним чином саме його сугестивна, навіюючи дія сприяє усуненню психотравмуючих факторів. (скутості, страху, побоювання можливих помилок, замкнутості некомунікабельності, труднощів у подоланні стереотипів рідної мови та „мовного бар’єру” іноземної)

Таким вплив, на думку Лозанова створює сприятливі передумови для організації іншомовного мовленнєвого спілкування. Крім того він допомагає розкрити резервні можливості учнів щодо запам’ятовування значного обсягу навчального матеріалу.

Головін положення :

створюються сприятливі умови для оволодіння учнями усним мовленням шляхом усунення багатьох психологічних бар’єрів, що виникають в ситуаціях навчання.

більша увага приділяється зв’язку навчального процесу з особистими інтересами та мотивами учнів

між викладачем та учнями встановлюється і підтримуються довірливі стосунки, які сприяють успішній мовленнєвій взаємодії

навчання проходить у 2 планах. свідомому та підсвідомому, в яких діють обидві півкулі головного мозку, а це дає оптимальний результат

мовний матеріал засвоюється в атмосфері гри, перевтілення, з використанням мови та рухів а також драматизації творів мистецтва, що допомагає переключити увагу учнів із форми на сам процес спілкування

навчальний матеріал вводиться на основі значних за обсягом полілогів і супроводжується перекладом на рідну мову учнів, а також коментарем лексичного та граматичного характеру (двічі); перше пред’явлення виконання викладача з музичним супроводом та друге пред’явлення полілогу вчителем у нормальному темпі, коли учні знаходяться у стані релаксації слухають вчителя з заплющеними очима, сидячи у зручних позах.

активізація проходить за допомогою драматизації, ігор, пісень, вправ на запитання відповіді; при цьому учні виконують різні ролі широко використовують невербальні засоби комунікації.

у центрі уваги – усномовленнєва комунікація та вокабуляр, проте учні читають полілоги; пишуть твори на різні теми.

завдяки використанню резервів пам’яті за 1 місяць досягається засвоєння на розмовному рівні близько 2000 слів.

Комунікативний метод.

В період післявоєнних десятиліть формується характерна тенденція до посилення комунікативної спрямованості навчального процесу спілкування. Розробкою комунікативного методу в тій чи іншій мірі займалось багато наукових колективів та методистів у різних країнах. Найбільш вагомий внесок в обґрунтування методу зробили найпослідовніші його прихильники і насамперед Г.Уідоусан, І.Литвуло, Г.Є.Піфо, Ю.І.Пассів.

Комунікативний підхід орієнтований на організацію процесу навчання, адекватного процесу реального спілкування завдяки моделюванню основних закономірностей мовленнєвого спілкування:

1 діяльнісний характер мовленнєвого спілкування,