називають комунікативними або „мультипрограми” (multi – syllabus ). Типова „мультипрограма” складається з кількох або з усіх складових наведених нижче :
граматичних структур
функцій мови
лексики
навичок вимови
мовленнєвих умінь
вмінь навчатися
міжпредметних тем
Завдання побудовані так, щоб урізноманітнити навчання, щоб зацікавити учнів у вивченні мови.
Говорячи про підбір матеріалу для розвитку комунікативних умінь треба зазначити, що підручники видавництва Longman більш орієнтовані на оволодіння учнями цієї навички. При цьому метою є навчити дітей спілкуватися, швидко говорити англійською; на правильність мовлення акцент робиться менший (“Effective communication, rather than accuracy, is the goal”)
Але на нашу думку учнів потрібно вчити також правильно висловлювати свої думки, чітко їх формувати англійською мовою. Саме факт говоріння учнів не є задовільним результатом навчання.
Загалом підручники обох видавництв мають свої вади. Наприклад, виходячи з завдань, поданих у підручниках, можна зробити висновок, що роль учителя зводиться до ролі спостерігача (monitor), або інформанта (informer). Гадаємо учитель має бути учасником навчального процесу разом з учнями, не просто слухати, та робити зауваження, а висловлювати свою думку з того чи іншого приводу, направляти дискусії так, щоб учні навчилися виділяти головне, чітко формулювати свою думку. Є такі речі, до яких учні самі не дійдуть. А британські підручники орієнтовані на те, щоб учні у процесі гри самі знаходили правила, робили узагальнення. Проте діти які граються не будуть звертати увагу на закономірності, зразки, модулі тощо. Отже, ефективність вправи знижується.
Також, багато завдань орієнтовано на групову роботу або роботу в парах. Така методика не є ефективною, так як діти в нашій країні спілкуватимуться між собою рідною мовою
і почнуть говорити іноземною тільки тоді, коли до них підійде вчитель. Навчити дітей працювати в команді дуже важливо проте не менш важливо навчити учнів формувати свою власну думку з того чи іншого приводу, робити узагальнення та висновки.
Щодо використання британської методики навчання комунікації вітчизняними вчителями я вважаю, що ця методика є цілком примітивною для української системи освіти. Так як наша система освіти має „серйозний”, науковий, на нашу думку, характер, що ігровий характер британської методики навчання приємно урізноманітнить уроки, розширить тематику та стимулюватиме інтерес учнів до вивчення мов.
Вступ.
Об’єктом даного дослідження є іноземна мова (англійська), а предметом методики навчання однієї з найважливіших навичок – усної комунікації, тобто спілкування англійською мовою.
Розглянемо методики запропоновані британськими методистами (та ін.). Метою даної роботи є виділити найефективнішу методику навчання усної комунікації для застосування в Україні.
При дослідженні британських методик навчання усної комунікації виконаємо такі завдання :
оскільки проблема пошуку найефективнішої методики навчання іноземної мови існувала ще на початку 20 ст., одним з наших завдань є дослідити історичний розвиток, трансформацію та основні засоби методів навчання усної комунікації, що були актуальними на різних етапах розвитку суспільства.
проаналізувати сучасні методики навчання усної комунікації
ретельно вивчивши вправи на розвиток усної комунікації на дані в сучасних британських підручниках англійської мови, виділити слабкі й сильні сторони даних вправ.
Проблема вибору методики навчання усної комунікації надзвичайно актуальна сьогодні. Адже вміти спілкуватись іноземною мовою в сучасних умовах дуже важливо. Це важливо для ведіння бізнесу, коли залучаються іноземні інвестиції, зростає потреба в перекладачах, які могли б вільно спілкуватись іноземною мовою надавати свої послуги при проведенні зустрічей на вищому рівні.
Та насамперед дана тема є актуальною тому, що вибір методики навчання іноземної мови залежить від соціального замовлення суспільства. Тобто кожен етап розвитку ставить перед суспільством нові завдання, виникають нові потреби. А це означає що методика вивчення іноземної мови, яка використовувалась на початку 20 ст. Абсолютно не прийнятна до застосування на початку 21 ст. Отже, питання пошуку найефективнішої методики постійно розробляється, доповнюється, змінюється, але ніколи не зникає і є актуальним для кожного етапу розвитку суспільства.
Теоретичне обґрунтування методів навчання усної комунікації необхідна, що б застосувати на практиці методи, що були теоретично обґрунтовані, проаналізовані та сформульовані. Над розробкою методів навчання усної комунікації в різні часи працювали такі методисти : Палмер, Уест, Рогова, Близнюк, Райхштейн та ін.
Проте теорія завжди підтверджується чи спростовується застосуваннями на практиці.