* орієнтація на процес навчання.

Оточення

*конкуруюче оточення;

керівництво рівнями освіти;

нагляд за учнями;

ієрархічні структури;

*батьки і учні виступають як сторонні. | * кооперативне оточення;

* керівництво школою;

* уповноваження учнів;

* горизонтально (професійно - колегіальна) структура;

* батьки і учні є партнерами.

"Сьогодні ми маємо всі підстави говорити про становлення парадигми особистісно-зорієнтованої освіти. Причому ідеться не лише про розробку теоретичної моделі проведення відповідних досліджень, а й про процес швидкого впровадження науки в практику, а інколи навіть випередження, в порівнянні з розробками у фундаментальній науці, експериментально практичної діяльності щодо побудови особистісно-зорієнтованого процесу в закладах освіти" Подмазін С. Особистісно – зорієнтована освіта як особливий вид діяльності // Завуч. №5 (119). – 2002. С.1..

У статті "Особистісно – зорієнтована освіта як особливий вид діяльності" С.Подмазін виділяє суттєві ознаки особистісно-зорієнтованої освіти.

Єдність усіх процесів, які розвивають, "освічують", формують, пристосовують особистість.

Віссю освітнього процесу є особистість із проекцією в майбутнє: "особистість в минулому – особистість нині – особистість у майбутньому".

Головною умовою особистісно-зорієнтованої освіти є створення сукупності умов і усвідомлювана мета діяльності; моральні цінності, що культивуються; чітко визначені соціальні норми діяльності і поведінки, вихід на які підлягає санкціонуванню, межі соціокультурних цінностей, які визначають особистісно і соціально значимі способи поведінки учнів, які сприяють вільному, але й водночас морально, соціально орієнтованому розвитку особистості і схвалені суспільством.

Дослідження гармонії в розвитку особистості і суспільства.

Утвердження синергетичної методології освіти. Не нав‘язувати особистісні шляхи її розвитку, а створювати якомога кращі умови для її саморозвитку в межах соціокультурних норм і гуманістичних моральної цінностей.

Забезпечення оптимального розвитку особистості шляхом правильного

визначення мети: у детермінації розвитку особистості соціокультурні гуманістичні цінності мають домінувати над соціальними нормами.

В умовах мінливого суспільства, коли соціальні норми швидко змінюються, саме особистісні цінності виступають гарантами відносної стабільності особистості та суспільства.

У 1997 р. С. Подмазіним була розроблена схема особистісно-зорієнтованої організації освітнього процесу.

Функціональна схема особистісно-зорієнтованого освітнього процесу.

Межі

норм Межа діяльності

діяльності Цінності Педагог

Ціннісний А2 А1 негативний

коридор зворотний

Позитивний зв‘язок

зворотній

зв'язок

Збагачене освітнє середовище, як

сукупність умов, що забезпечують вибір

змісту і форми діяльності відповідно до

потреб розвитку

Педагог - Учень

(спільна освітня діяльність)

Схема виявилась універсальною і придатною для зображення будь-якої діяльності, організованої як суб‘єкт суб‘єктної взаємодії. Причому один з її об‘єктів може відігравати провідну роль – керувати спільною діяльністю.

Розглянемо схему детальніше:

якщо ми хочемо включити учня в освітній процес, він має чітко усвідомити особистісно значиму мету цієї діяльності;

робота вчителя без мотивації не дає результату;

учні мають бути обізнані з нормами навчальної роботи та її етапами (в контексті уроку, теми, курсу);

підтримка та цінування з боку вчителя досягнень значних освітніх завдань;

ключову роль відіграє можливість вибору учнем певних способів просування до мети та вміння відчувати відповідальність за власний вибір і результат;

особистісна взаємодія вчителя і учнів; співпраця; учитель – лідер, а учень – активний суб‘єкт, зворотній зв‘язок.

"Мета особистісно зорієнтованої освіти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб'єкта діяльності і суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих (екзистенціальних) особистісних цінностей – особистість відповідно-відповідальна"1 Подмазін С. Особистісно – зорієнтована освіта як особливий вид діяльності // Завуч. №5 (119). – 2002. С.1..

Вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії і пріоритетів системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем. Сьогодні в педагогічній науці та практиці є дві цілком різні стратегії освіти – стратегія формування та стратегія розвитку. Стратегія формування – це педагогічне втручання зовні у внутрішній світ дитини, нав‘язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – виявлення особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. Стратегія розвитку лежить в основі особистісно – зорієнтованої освіти.

Виходячи із стратегії розвитку, сформулюємо основні вимоги до особистісно-зорієнтованого уроку:

пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

орієнтація на процес навчання;

орієнтація на особистісні досягнення учнів;

створення емоційно-актуального фону уроку;

чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку;

раціональна єдність словесних, пошукових і практичних методів навчання;

використання активних та інтерактивних методів навчання;

зв‘язок з раніше вивченим матеріалом, досвідом, набутим учнем;

формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

Таблиця №2

Вимоги до сучасного уроку

Загальнопедагогічні | Дидактичні

1. Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу.

2. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учня.

3. Орієнтація на процес навчання.

4. Орієнтація на особистісні досягнення учнів.

5. Тривимірне навчання.

6. Створення емоційно-актуального фону уроку.

7. Педагогічний такт і культура мови.

8. Пізнавальна самостійність учнів.

9. Чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.

10. Безперервний поступ. |

Раціональне використання кожної хвилини уроку.

Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання.

Використання активних методів навчання.

Зв’язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем.

Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.

Індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу.

Використання нарівні з предметами, що традиційно склалися, комплексних дисциплін.

Використання сценарних варіантів уроків, які забезпечуються різноманітними носіями інформації.

Заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

Організоване закінчення уроку.

Психологічні | Гігієнічні

Врахування психологічних особливостей кожного учня.

Нормальний психологічний стан і стійкий настрій вчителя і учнів.

Розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів.

Педагогічна етика і психологічний такт. | Температурний режим.

Норми освітлення.

Провітрювання.

Відповідність нормативам шкільних меблів.

Чергування видів навчальної роботи і різноманітність методів навчання.

Засоби досягнення мети

використання учителем різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розвивати суб‘єктивний досвід учнів;

створення атмосфери зацікавленості кожного учня результатами роботи усього класу;

стимулювання учнів до участі в обговоренні навчальної програми без побоювання помилитися;

використання дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі