Cучасні вимоги до дошкільного процесу полягають не тільки у тому, щоб учні отримали систему наукових фактів, готових істин і штампів поведінки. Навчання повинно формувати у школярів здатність творчо мислити, уміння співставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору, критично ставитися до джерел інформації, вчитися розуміти інших людей і співробітничати з ними. У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть нетрадиційні (активні та інтерактивні) методи, що сьогодні успішно застосовуються у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.

Адже відомий педагог, А.Макаренко стверджував: “Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці. Тому майбутній діяч виховується насамперед в грі”. Саме тому деякі вчителі давно усвідомили необхідність застосування при викладанні історії таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залучали позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу, поєднували працю, пізнання і мистецтво в діяльності школярів. В результаті діяльності педагогів почали з’являтися театралізовані вистави, рольові ігри, різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії, уведені в межі шкільного курсу. Через незвичність такі уроки наприкінці 80-х рр. отримали назву нестандартних або нетрадиційних. Вони справді відрізнялися від звичайних комбінованих уроків і метою, в якій переважала орієнтація на розвиток здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь; на отримання певних знань чи вироблення окремих загальнонавчальних умінь, і відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків, і наявністю в уроці ознак інших форм навчання. Крім того наприкінці 90-х років ХХ ст. у Західній Європі та США почали активно впроваджувати в навчальний процес інтерактивні технології навчання. Педагоги України почали застосовувати в своїй роботі такі методи, як “мікрофон”, “незакінчені речення”, “мозковий штурм”, “ПРЕС”, “навчаючи-вчуся”, “ажурна пилка” та ін. Саме з їхньою допомогою, вчителі зуміли вирішити комплекс проблем, які постають перед ними в процесі навчання. А саме:

всі учні класу включаються в роботу;

опрацьовується, узагальнюється і повторюється велика кількість навчального матеріалу;

кожен учень має можливість висловлювати власну думку;

учні навчаються грамотно аргументувати свою точку зору і знаходити альтернативні рішення;

формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі.

На власному досвіді переконуємось, що одна із закономірностей педагогічного процесу, яка сприяє розвитку свідомого мислення, враховує вікові особливості учнів , полягає в тому, що його результати зумовлені мірою активності учасників, тобто вчителя і учнів. А це залежить від уміння вчителя віднайти оптимальний варіанти для ефективної роботи з дітьми по вивченню нового матеріалу, вмінню його аналізувати, узагальнювати і на цій основі самостійно добувати знання, вести пошуково-дослідну роботу.

Важливою умовою активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках історії є створення атмосфери уважності, тобто реалізація тих умов за яких учням просто не можна бути неуважними. На рівень уваги, а одночасно і активності учнів особливо впливають вміло підібрані форми й методи роботи, які відповідають темі й меті уроку.

Цього можна досягти поєднуючи активні та інтерактивні форми і методи на уроках історії. Так, на узагальнюючому уроці в 10-ому класі на тему “Перша світова війна в долі народів світу : підсумки , масштаби втрат і руйнувань”, пропоную учням провести заняття у формі рольової гри-суду. Для цього заздалегідь розприділяються ролі учасників майбутнього суду: “секретар суду”, “суддя”, “адвокат”, “прокурор”, “Перша світова війна”, “Військовий статист”, “економіст” та “представники воюючих країн” (англієць, бельгієць, німець, француз, росіянин, італієць, американець). Кожен з них отримує завдання опрацювати спеціально підготовлену вчителем літературу. Ці завдання повинні відповідати меті уроку. (Див. урок “Перша світова війна в долі народів світу: підсумки, масштаби втрат та руйнувань”). Для того, щоб урок не перетворився в звичайну театралізовану виставу, де учні просто відбувають свої ролі, ставлю перед ними наступні завдання – на основі виступів звинувачуючої і захищаючої сторін зробити висновок і відповісти на проблемні запитання:

Назвіть позитивні і негативні сторони війни.

Якими методами велася війна? Як це вплинуло на масштаби втрат і руйнувань?

Які країни зазнали найбільших людських втрат?

Учні також складають порівняльну таблицю людських втрат у першій світовій війні за схемою:

Союзники (країни Антанти) |

Центральні держави

Франція

Бельгія

Великобританія

Росія

Італія

США

Сербія

Румунія

Греція | Німеччина

Австро-Угорщина

Болгарія

Туреччина

Дуже важливо при проведенні такого уроку недопустити традиційну, однобічну точку зору щодо впливу першої світової війни на розвиток країн світу. Адже в історичній літературі є погляди і про позитивні сторони цієї війни. Не слід забувати, що І світова війна сприяла національно-визвольному рухові в багатьох країнах світу, в результаті якого на політичній карті світу з’явилися такі незалежні держави, як Польща, Чехословаччина, Югославія, Австрія, Угорщина, Литва, Латвія, Фінляндія. Також війна “сприяла” розпаду Російської, Османської та Австро-Угорської імперій, а США отримали пальму першості в світі, випередивши такі країни, як Великобританія, Франція, Німеччина. Крім того, потрібно наголосити на негативних сторонах війни, адже війна – це завжди горе, смерть, каліцтва людей. І виносячи “вирок суду необхідно підвести дітей до думки, що найкраще вирішувати міждержавні суперечки тільки мирним, дипломатичним шляхом. Все вищезгадане дозволяє виховувати в учнів загальнолюдські духовні, цінні орієнтації та взаєморозуміння між народами на основі особистісного усвідомлення досвіду історії.

Сьогодні, коли наша країна будує свою державу, вступила в загальноєвропейські і світові інтеграційні процеси актуальними мають ті прийоми і методи, які сприяють розвитку в учнів уміння розбиратися у цих процесах, самостійно оцінювати події та ситуації.

Одним з таких прийомів є дискусійні форми занять, які сприяють засвоєнню знань, вдосконалюють навички спілкування, навчають точно висловлювати свою думку.

Запорукою успішності дискусії