Економічні відносини - сукупність відносин між людьми у процесі виробництва та привласнення матеріальних і духовних благ у всіх сферах суспільного відтворення /безпосередньому виробництві, розподілі, обміні, споживанні/. Відносини між людьми у сфері виробництв складаються з двох елементів:

1/ привласнення предметів природи через процес праці;

2/ відносин спеціалізації, кооперування, комбіну-вання виробництва тощо як всередині окремого підприємства, так і між підприємствами.

Е.в. також формуються у результаті взаємодії двох відносно самостійних підсистем: техніко-економічних та соціально-економічних відносин. Перші є речовою формою розвитку системи продуктивних сил, другі - суспільною. Таким чином, розвиткові продуктивних сил можуть сприяти або гальмувати його як техніко-економічні, так і соціально-економічні відносини. Найшвидше прогрес продуктивних сил здійснюється тоді, коли їх рівню відповідають названі дві підсистеми відносин. Соціально-економічні відносини – це і є виробничі відносини, або економічна власність, визначальною серед яких є власність на засоби виробництва. В сучасних умовах вона виступає насамперед у формі привласнення акцій, облігацій та інших цінних паперів. Е.в. складають базис суспільства, на якому грунтуються надбудовчі відносини – соціальні, правові, політичні, національні, культурні, моральні, психологічні та ін. Розвиток Е.с. визначає еволюцію надбудовчих відносин або окремі їх елементи /політичні, правові і т.д./ здійснюють зворотний вплив на зміни Е.в. На певному етапі еволюції суспільства першочергову роль можуть відігравати окремі сторони як базисних, гак і надбудовчих відносин. Наприклад, в даний час для реформування існуючої в Україні економічної системи необхідно спочатку радикально змінити право власності через систему науково-обгрунтованих законів.

ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ - абстракція, теоретичний вираз, мислені форми реально існуючих економічних систем. Цілісна економічна система та закони її розвитку можуть бути розкриті лише у всій сукупності Е.к., тобто у їхній системі. Отже, окрема Е.к. відображає лише одну із сторін, елементів такої системи. Оскільки складовими частинами економічної системи є продуктивні сили, техніко-економічні, виробничі відносини та господарський механізм, то кожна з них знаходить свій теоретичний вираз у певній сукупності /підсистемі/ Е.к. Двома найважливішими сторонами економічної системи є продуктивні сили і виробничі відносини. Тому Е.к. є теоретичним виразом, мисленими формами перш за все виробничих відносин /або відносин економічної власності/ та притаманних їм економічних законів у взаємодії з розвитком продуктивних сил, властивими їм об'єктивними законами. Тому в структурі кожної Е.к. необхідно виділяти аспект, який відбиває розвиток продуктивних сил та еволюцію виробничих відносин /або форм власності/. Змістом продуктивних сил, як відомо, виступає ставлення людей до природи у процесі праці, їх взаємодія. Тому речовим змістом Е.к. є окремий аспект такого ставлення людей до природи у процесі праці. E.к., яка виражає еволюцію виробничих відносин, є її /тобто Е.к./ суспільною формою. Отже, у кожній Е.к. з урахуванням структури економічної системи відображаються і зв'язки, і відносини між людьми у процесі привласнення засобів виробництва, предметів споживання, інших об'єктів власності, з одного боку, та виробничі зв'язки між людьми у процесі праці, створення матеріальних благ, взаємодії людини з природою - з другого. Перший тип зв'язків і відносин називають соціально-економічними, другий - техніко-економічним. Оскільки Е.к. відображають об'єктивно існуючі економічні системи, то вони самі є об'єктивними.

ПРАЦЯ – процес свідомої доцільної діяльності людей, в якій вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між собою і водночас змінюють власну природу. При цьому людина здійснює і свою свідому мету, яка визначає спосіб і характер її дій і якій вона підкоряє свою волю. В процесі П. створюються матеріальні і духовні блага для задоволення особистих, колективних і суспільних потреб. Процес П. включає в себе три основні моменти: П. людини; предмети П; засоби П; за допомогою яких людина впливає на предмет П. З точки зору виникнення та розвитку людства процес П. починається з моменту виготовлення та використання засобів П., які разом із предметами П. утворюють засоби виробництва. В процесі П. люди вступають у певні виробничі відносини і зв'язки між собою, у відносини власності. П. виступає у двох формах: конкретна, в процесі якої створюється споживча вартість, і абстрактна, яка створює вартість товару. Щодо змістовності, виділяється проста і складна П. В умовах НТР П. людини замінюється системою машин і механізмів, які постійно ускладнюються. Відбуваються якісні зрушення у змісті розумової П., усунення або істотне зменшення елементів нетворчої, механічної П. /збір та обробка інформації тощо/, посилення функцій творчої П. в усіх сферах людської діяльності, поступове переважання у діяльності сучасних робітників інтелектуальних функцій тощо.

ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА – сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ. До предметів праці відносять все, що піддається відповідній обробці у процесі виробництва, на що фактично спрямована праця людини. Сюди належать природні ресурси і предмети, до яких уже була застосована праця і які внаслідок цього стали певною сировиною /метал, кокс, бавовник, пряжа/. У сучасному виробництві предметами праці переважно