Отже, економічна наука вивчає процеси і форма відтворення суспільного виробництва.

Ринкове господарство - це суспільне виробництво, що регулюється ринком. Ринок являє собою сферу, в якій відбувається обмін вироблених корисних благ. Якщо обмін виявляє вирішальний вплив на виробництво, розподіл і споживання суспільного продукту, регулює обсяг виробничого блага, його якість, асортимент, спрямованість руху, умови реалізації і використання, тобто, якщо це все регулюється ранком, стихійно, то це і є ринкова економіка.

Отже, економічна теорія - це наука про використання людьми рідкісних чи обмежених продуктивних ресурсів для виробництва різних товарів та послуг і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання.

Економіка як народне господарство має дві сторони свого вираження: по-перше, як матеріально-натуральне наповнення, по-друге, як сукупність виробничих відносин, що пов'язують процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту як фази постійного відтворення економіки.

Матеріально-натуральне наповнення, економіки проявляється в продуктивних силах суспільства, що відображають систему відносин "людина - природа". До них належить: робоча сила як здібність людини творити в матеріальній та духовній сферах. Робоча сила втілюється у трудових ресурсах. Це особистий фактор виробництва.

Другою складовою продуктивних сил є речовий фактор виробництва, тобто засоби виробництва, які поділяються на предмети праці та засоби праці. До перших належать предмети, що дані природою, та ті, що в процесі праці переробляються чи обробляються з метою одержання готової продукції для особистого чи виробничого використання. До других належать, по-перше, машини, устаткування, інструменти та інші технічні знаряддя; по-друге, технологічні процеси та енергопостачання і, по-третє, АСУ, ЕОМ; комп'ютери тощо.

Центральне місце в системі засобів праці посідають накопичені людством знання, наука як поєднання особистого та уречевленого факторів виробництва.

Загальна структура продуктивних сил суспільства

Продуктивні сили

Сукупність виробничих відносин представлена організаційно-економічними та соціально-економічними відносинами:

Економічні виробничі відносини

Вивчення соціально-економічних відносин дає змогу побачити, хто реально володіє засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах відбувається розподіл вироблених продуктів та послуг, і, нарешті, як і скільки трудівник працює на себе та інших членів суспільства.

Виробничі відносини відповідають історично певній формі власності на засоби виробництва та фіалектично взаємодіють з продуктивними силами.

Отже, предметом економічної теорії в її політекономічному аспекті є вивчення виробничих відносин в їх взаємодії з продуктивними силами та організацією управління господарським процесом і системи ефективного ведення господарства як чинників суспільного багатства.

Предметом економічної теорії має сати вивчення найціональної свідомості, духу народу, його психології і моралі, але тією мірою, якою вони впливають на процес економіки.

4. Сутність економічних законів та категорій.

Економічні закони виявляють обґєктивні, стійкі причинно-наслідкові звґязки як усередині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними самими, розкривають сутність цих звґязків. Економічні закони змінюються, оскільки економічні процеси не є чимось застиглим. Економічні закони є всезагальні, загальні та специфічні.

Всезагальні відбивають співвідношення між продуктивними силами і виробничими відносинами, їх взаємодію.

Всезагальні закони – це: закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил, економії часу, підвищення потреб тощо. Пізнання всезагальних законів допомагає осягнути фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства;

Загальні закони – відображають взаємозвґязок між продуктивними силами та організаційно-економічними відносинами /закон товарного в-ва);

Специфічні з. Розкривають ступінь розвитку орг. та соц.-економ. в.в. (закони додаткової вартості, середнього або монопольного прибутку.

Специфічні с.з., з одного боку характеризують певну економічну систему в процесі її розвитку, з другого – окремі її сфери.

Загальною основою дії с.з. є обґєктивна, суперчлива біосоціальна сутність людської істоти.

Біологічна сутність людини відображує її обґєктивні природні характеристики. Щодо соціальної сутності, то вона є породженням об?єктивного процесу розвитку людського суспільства. Звідси с.з. породжуються обґєктивною реальністю, яка створює людину.

Розрізняють сутність с.з., механізм його дії та використання. Свідоме, узгоджене господарювання неможливе без пізнання економічних законів.

Економічна категорія – це поняття, які відображають в узагальненому вигляді умови економічного життя суспільства „товар”, „вартість”, „прибуток”, „національний дохід”.

Економічні категорії відбивають суть економічних явищ.

5. Основні методи пізнання соціально-економічних процесів

Економічна теорія озброює всі економічні науки методом, за допомогою якого вивчаються всі економінчі науки методом, за допомогою якого вивчаються економічні процеси і явища.

Метод – (metodos(грец.) - шлях до чого-небудь). Для пізнання соц.-економічних процесів використовують як загальнонаукові, так і спеціальні для економічної теорії методи.

Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-економічних процесів чільне місце належить структурно-функціональному методу, що передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обовґязковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Так, за цим методом можна встановити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн, простежити зміни, що в них відбуваються, визначити місце і роль кожного елемента цих продуктивних сил.

Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні ознаки, що зберігаються за обґєктами дослідження незалежно від

Методичні рекомендації

для самостійної позааудиторної роботи студентів на тему:

„Людина – основне джерело і критерій

соціально-економічного прогресу”

Місце заняття – аудиторія № 1

Форма заняття – усне індивідуальне та письмове опитування. Тестування.

Мета заняття: зґясувати сутність людини як елементу продуктивних сил, субґєкту суспільних відносин і кінцевої мети виробництва; показати зміну місця і ролі людини у виробництві в процесі науково-технічного прогресу; проаналізувати суть процесу гуманізації виробництва.

Питання для обговорення

1. Людина як елемент продуктивних сил, субґєкт суспільних відносин кінцева мета виробництва:

- людина як головний фактор виробництва і носій виробничих і суспільних відносин;

- суть біологічного та соціального в людині та їх взаємозвґязок;

- гармонійне співіснування людини і природи;

-