Історію, основи ринкової економіки, мову, літературу, філософію там вивчають обов'язково і фундаментально. Наша система економічної освіти не тільки відстає від потреб життя, переходу до ринкової економіки, а й страждає багатьма істотними недоліками. Головний із них - немає послідовного нарощування економічних знань від шкільної парти до вузівської аудиторії й подальшого підвищення кваліфікації.

В Україні потрібно створити нову систему економічної освіти, яка б найбільшою мірою відповіда б потребам реального життя. Економічні знання допомагають випускникам вузів в їхній практичній діяльності, в досягненні високої професійної кваліфікації, з тим, щоб впевнено зі знанням справи працювати в різних фірмах, корпораціях тощо.

Економічна теорія виступає тим необхідним фундаментом, що потрібний для оволодіння новими економічними дисциплінами. Адже економічна наука - це система дисциплін. Підготовка економістів в Україні сьогодні ведеться більш як з 50 спеціальностей. "Сім'я" економічних наук безперервно збільшується. Це й економічна історія та історія економічних учень; окрему групу утворюють спеціальні /функціональні/ підрозділи економічної науки - економічна статистика, економіка праці, фінанси, кредит і грошовий обіг, бухгалтерський облік та ін.

Найбільшу групу складають галузеві економічні науки: економіка промисловості, яка поділяється: на економіку хімічної, металургійної, нафтопереробної чи іншої промисловості.

У зв'язку з тим що нематеріальна сфера /наука, освіта, охорона здоров'я та ін./ тісно зв'язана з галузями матеріального виробництва, бере участь у розподілі, обміні та споживанні суспільного продукту у економічну сторону має як матеріальна, так і не матеріальна виробнича діяльність людей. Виділяються нові галузеві економічні дисципліни - економіка сфери послуг, економіка освіти, охорони здоров'я, економіка туризму тощо.

З-поміж майже 50 економічних дисциплін економічна теорія в цілому є найважливішою, оскільки вивчає економічні закони, що діють у кожній із сфер економіки, є певною мірою предметом вивчення всіх конкретних економічних наук і розкриває зміст спільних для них економічних категорій /праця, власність, розподіл, споживання, прибуток, ціна тощо/.

Методологічною, фундаментальною основою системи економічних наук є економічна теорія, яка має свій предмет вивчення, специфічну мову, методи дослідження, своїх фахівців і свою історію.

2. Становлення і розвиток економічних вчень.

Економічна теорія як наука виникла в ХVІІ ст. разом з появою ринкового господарства.

До ХVІІ ст. вчені, мислителі античності, раннього і розвинутого феодалізму висловлювали цікаві економічні думки.

Економічні вчення Древньої Греції.

Ксенофонт /444-355 до н.е./ - учень Сократа, прибічник аристократичної Спарти. Спартанці за військові заслуги подарували Ксенофонту маєток, де він і займався організацією свого рабовласницького господарства. Він створив керівництво по управлінню домашнім господарством рабовласника під назвою "Економікос", що означає домобудівництво. Оісоnоміа: oicos - дом. госп-во /слово грецького походження nomos - закон, тобто управління господарством, або мистецтво провадження домашнього господарства. Написав твір "Доходи", в якому розглядав питання як збільшити доходи афінської держави. І пропонує це зробити шляхом оподаткування іноземців і шляхом розширення видобування срібла. Землеробство - основне і вигідне заняттям. Одобрює тільки хлібну і дрібну торгівлю, яка обслуговує потреби сільського господарства.

Розглядав питання ролі і значення грошей: рекомендує накопичувати гроші і дає їм високу оцінку, як концентрованому багатству і засобу обігу. Однак осуджує обіг грошей як торгового і лихварського капіталу. Вартість є те, від чого можна отримати користь. Розподіл праці - між фізичною і розумовою працею; побачив залежність зростання розподілу праці від розвитку ринку.

Платон /427-347 до н.е./. Праця Політейа” /державний устрій, держава/ - основним принципом державного будівництва вважав розподіл праці, який виводить із різноманітності потреб і однобічності здібностей людини. Тому кожен може виконувати тільки одну роботу: працівник повинен пристосовуватись до роботи, а не робота до працівника. Гроші за Платоном - це міра вартості і знак вартості.

Арістотель /384-322 до н.е./. Праця „Політика” що складаєтеся із 8-и книжок. В першій книзі "Держава і її основи" викладені принципи вчення про економію. Аналізує розподіл між фізичною і розумовою працею. Ідеал Арістотеля - це натуральне господарство рабовласника із дрібною торгівлею, без купців, кредиту і лихварства. Однак в Афінах процвітало товарне виробництво, тому Арістотель досліджував товарно-грошові відносини, приділивши значну увагу споживчій вартості. Визначив предмет самої економії. Розмежував: 1. економію - науку про домогосподарство і 2. хримастика - це наука про вміння наживати грошове багатство, збагачуючись шляхом торгівлі і кредитних операцій. Економія займається створенням споживних вартостей, необхідних для домашнього господарства рабовласника, а хримастика - об-ігом товарів заради збагачення.

В економію Арістотеля входило сільське господарство. Вчений підійшов до розуміння відмінностей між натуральним і товарним виробництвом.

Мінову торгівлю /T-Т/ і товарну торгівлю при посередництві грошей /Т-Г-Т/ він відносив до економії, а купецьку торгівлю з метою погоні за прибутком /Г-Т-Г/ оголосив хримастикого.

Вчений дав аналіз внутрішньої природи товару, обміну товарів, який він розглядає як процес прирівнювання різнорідних речей. Обмежився гіпотезою про вимірюваність товарів через гроші. І все ж Арістотель розумів, що мінова вартість товарів є передумовою товарних цін.

Економічні вчення феодалізму

/від V ст. падіння Римської імперії/ до англійської 1648 р. і французької 1789р. буржуазних революцій/.

Економічна думка носить теологічний і канонічний характер. Предметом середньовічної економії були питання організації і управління феодальним помістям, питання сільського господарства, товарного виробництва, обігу грошей, лихварства.

Августин Блаженний /354-430/

- приватна власність є причиною ворожнечі і непорозумінь між людьми; закликав християн відмовитись від приватної власності;

- захищав фізичну працю; вимагав поєднання духовної, діяльності з фізичною працею;

- землеробство - саме гідне заняття;

- оправдовує рабство і експлуатацію. Рабство мотивував тим, що воно визначене Богом грішникам.

Фома Аквінський /1225-1274-pp./- католицький філософ-схоласт.

- захищає приватну власність,