виступає захисником рабства;
- економічні погляди визначаються вченням про розподіл праці;
- значне місце у творах приділяє питанням торгівлі, продажі товарів; питанням лихварства, одержання % за віддані в борг гроші;
- гроші і грошовий обіг.
Гроші - це результат згоди між людьми; походження грошей - результат творчості королівської влади;
- аналізує проблему нормативного регулювання товарного виробництва і торгівлі шляхом встановлення "справедливої ціни", яка повинна виходити із необхідних для виготовлення товару витрат на сировину, інструменти і т. п. "Справедливою" рахувалась ціна, яка забезпечувала продавцю "прожиття" у відповідності із його положенням у суспільстві.
УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПЕРШОГО ЕКОНОМІЧНОГО ВЧЕННЯ - МЕРКАНТИЛІЗМУ
Зростають міста, широко розвиваються товарно-грошові відносини, великого значення набуває торговий і лихварський капітал. Виникає спеціалізація міст: виробництвом шерстяних тканин займаються фландрські та англійські міста; виробництвом металевих виробів - Золінген, Нюрнберг та інші. А це посилює міжнародну торгівлю і кредитні зв'язки, сприяючи зростанню влади грошей і народженню могутнього класу торгових і грошових капіталістів.
Великі географічні відкриття кінця ХV ст.: Колумб - відкрив Америку; Васко да Гама - знайшов новий морський шлях в Індію, обійшовши Африку - а це знищило перевагу середземноморських держав і Італії. Зростає роль міжнародної торгівлі. В Азію, Африку, Америку проникають голандці, французи, англійці.
Зростає торговий капітал і відбувається первісне нагромадженням капіталу. В таких умовах ще в період пізнього феодалізму виникає меркантилізм як перше економічне вчення.
Отже, економічна теорія як наука виникла в XVII ст. разом з появою ринкового господарства, єдиного національного ринку. В той час це була наука про багатство суспільства, його джерела і способи зростання.
1. Меркантилізм /ХVІ-ХVІІ - поч. ХVІІІ ст./ /mercante /італ./- торгівець, купець/.
- багатства - це гроші і золото.
- первинним видом економічної діяльності була торгівля, яка у той час приносила великі доходи у формі грошей; джерело багатства вбачали саме в торгівлі, тобто в обміні товарів;
- розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати багатство у вигляді золота;
- принцип: купувати менше, а продавати більше; більше доходів і менше витрат;
- ранній меркантилізм /Джон Гельс /англ./, Скаруффі /італ. /, Антуан Монкретьєн /фр./- йому відповідає теорія грошового балансу чи монетарної системи: менше витрачати і більше нагромаджувати грошей в країні. Гроші розуміли в якості скарбу.
- пізній меркантилізм /Томас Мен /англ./, Антоніо - сЕРРА/італ./ Жан Батіст Кольбер /фр./ /кольберизм/ відповідає теорія торгового балансу: багатство ототожнювали з грошима, однак на гроші вже дивляться як на капітал, який приводить до зростання грошей. Отже, не нагромаджувати гроші, а пускати їх в ОБОРОТ, щоб вони приносили нові більші гроші.
Саме меркантилісти дали економічній теорії першу назву - політична економія. В 1615 р. Антуан Монкретьєн опублікував свій твір "Трактат політичної економії, присвячений королю і королеві", в якому виклав принципи політичної економії, яка займалась вже проблемами господарства держави в цілому.
II. ФІЗІОКРАТИ /ХVІІ-ХVТII ст./ /грец.- влада природи/ - критикували меркантилістів, вказуючи на те, що під час торгової угоди не виникає ніякого багатства, а відбувається ляше обмін його носіїв - товарів. Багатство в торгівлі лише перерозподіляється, причому на користь однієї із сторін при порушенні рівності в обміні. Коли ж обмін рівноцінний, збагатитись ніхто не може.
Фізіократи перенесли джерело багатства із сфери обміну у сферу виробництва, а саме у сільське господарство.
Найбільш відомим їх представником був французький вчений Франсуа Кене /1694-1774/ - медик, біолог, хірург, терапевт; в 1949 р. був призначений лікарем при дворі Людовіка ХV.
Вважав, що вартість як вираз багатства, створюється лише в сільському господарстві природними силами. Торгівля і промисловість - це непродуктивні галузі. Створив теорію суспільного відтворення та чистого продукту /чи додаткової вартості/.
Дав аналіз капіталу, поділивши його на основний і оборотний.
Проаналізувавши процес відтворення і обігу всього суспільного капіталу між галузями виробництва і різними класами, склав "Економічні таблиці", де дана фізіократична картина природнього звичайного порядку суспільства.
III. КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ /ХVII-ХІХ ст./
Представники: Вільям Петті/І623-І887/; Адам Сміт /1723-1790/; Давід Рікардо /І772-І823/. Велике значення мали праці А.Сміта "Дослідження про природу та причини багатства народів" /1776/ та Д.Рікардо "Начала політичної економії та оподаткування" /1817/.
В основі їх поглядів на багатство /вартість/ була створена ними теорія трудової вартості.
Суспільне багатство утворюється в матеріальному виробництві суспільною працею.
Універсальною формою багатства є не споживні вартості чи корисні блага, а вартість як властивість усіх товарів. Зростання багатства відбувається шляхом авансування вартості на виробничі цілі у вигляді засобів виробництва і робочої сили. Ця вартість в процесі праці наростає і приносять додаткову вартість - прибуток.
Вчення класичної політичної економії поклало початок науковому вивченню ринкової економіки.
Вільям Петті - лікар за фахом; був особистим лікарем Генрі Кромвеля /сина Олівера Кромвеля/. Праці "Політична арифметика", "Дещо про гроші" ін. Сконцентрував увагу на:
а/ теорії вартості, праця створює вартість; визначав величину вартості товару кількістю праці затраченої у виробництві.
"Праця є батьком багатства, а земля - його мати".
б/ теорії заробітної плати;
в/ теорії ренти;
г/ ціни землі
ІV. Марксистська економічна теорія
З 30-х років XIX от. почався розпад класичної політичної економії , яка розгалузилась на кілька напрямів:
- марксистська політична економія /К.Маркс І818-І883/, Ф.Енгельс /1820-І895/. Далі розвивали теорію трудової вартості; зробили хибний висновок про те, що ринкова економіка не здатна до саморозвитку, мав непримиримі суперечності, які приведуть її до загибелі і заміни комуністичним ладом. К.Маркс в праці "Капітал"- зробив в цілому блискучий аналіз ринкового господарства і помилковий висновок про неминучість його загибелі.
В кінці XIX ст. марксистська економічна теорія не могла пояснити нових явищ в