V. Соціал-реформізм (Бернштейніанство)

Ринкова економіка здатна до розвитку, самовдосконалення, піддається реформам і може перетворитись в суспільство високого загального добробуту, тобто в рамках ринкової економіки можна побудувати "демократичний соціалізм"'. Під соціалізмом вони розуміють розвинену ринкову економіку. Основоположником соціал-реформізму став видатний німецький економіст Едуард Бернштейн /1850-I932/.

VІ. Інший напрям марксизму - ленінізм - довів висновки Маркса про неминучість революційного повалення капіталізму до абсурду, заперечивши ринок як регулятор суспільного виробництва; і втілити в практику принципи економіки, яка опиратиметься на насильство як економічне, так і фізичне. Створене на основі ленінської економічної теорії суспільство показало свою нежиттєвість. Альтернативи (заміни) ринку поки що не знайдено.

VІІ. Неокласичний напрям

В середині ХІХ ст. сформувались нові напрями економічної теорії, які стали основою сучасної економічної науки. Ввели своє розуміння вартості і прибутку.

Так званий неокласичний напрям (друга половина ХІХ ст.) багато в чому відмовився від трудової теорії вартості, поєднавши її з іншими – теоріями „трьох факторів”, „граничної корисності” і „граничної продуктивності капіталу”.

Ринкову економіку його представники розглядали як основу суспільного прогресу, доводили високу ефективність ринкового конкурентного механізму, заперечували необхідність державного втручання в економічне життя.

Представник неокласичного напряму А. Маршалл та його послідовники досліджували проблеми економічної ефективності з використанням теорії граничної корисності. Основна праця А. Маршала – „Принципи економіки” (економікс), яка була видана в 1980 р. Маршалл ввів в науковий обіг нове поняття, нову назву економічної науки „економічна теорія” (економікс).

В останній третині ХІХ ст. Набув поширення новий підхід до аналізу вартості – з позиції теорії граничної корисності. Її прихильники К. Менгер, Ф. Візер, Дж. Б. Кларк та інші вважали неприйнятим зведення вартості до витрат праці або трьох факторів виробництва. На їх думку, вартість (цінність) визначається мірою корисності результату. Цінність розглядалась ними як субґєктивна за своєю природою категорія, як судження так званої економічної людини про важливість благ, наявних в її розпорядженні, для підтримання життя і добробуту.

А. Маршалл поєднав теорію класиків політекономії про визначальну роль витрат виробництва з теоріями граничної корисності, попиту і пропозиції у формуванні і русі цін. А Маршалл виходив з того, що формування ринкових цін відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції і пов?язував зміну попиту з категорією граничної корисності, а пропозиції – з вирішальним впливом витрат виробництва.

VІІІ. Кейнсіанство

Важливу роль у розробці економічної теорії відіграла праця Джона Кейнса - "Загальна-теорія зайнятості, процента та грошей" (1936), у якій значне місце відведено дослідженню державного регулювання економіки для досягнення рівноваги ринкової економіки.

ІХ. Неокласичний синтез

Це спроба поєднати лібералізм; що заперечує необхідність державного втручання в економіку, з дирижизмом, який, навпаки, доводить необхідність такого втручання.

Таку спробу здійснив сучасний американський економіст Поль Самуельсон, який розробив теорію "змішаної економіки" (”економікс”) - це такий стан ринкового господарства, який характеризується великою різноманітністю типів господарювання, тут знаходить місце і приватне підприємство, і колективне господарство, і державне господарювання.

Значні суттєві доробки в економічну теорію внесли українські вчені - економісти (наступна тема).

3. ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ.

Кожна наука має свій об'єкт і предмет вивчення. Об'єктом економічної теорії є економіка в цілому /на мікро-, макро-і глобальному рівнях/. Мікрорівень економіки починається з сім'ї; фірма /підприємство/ є його основною ланкою.

Макрорівень охоплює господарство цілої країни, а глобальний - міждержавні економічні об'єднання та всесвітнє господарство.

Уявлення про те, що має вивчати економічна наука, змінювалися розвитком цивілізації, людство дійшло висновку, що найважливішим завданням будь-якого суспільства є найповніше задоволення потреб людини.

Економічна наука вивчає, як саме люди /суспільство/, використовуючи наявні ресурси, створюють різноманітні товари та послуги, намагаючись досягти якнайповнішого задоволення потреб.

Виробничі ресурси /земля, праця людей, обладнання, устаткування/ у кожний конкретний момент часу обмежені за кількістю, а також за виробничими потужностями. Бажання ж людей задовольняти свої потреби якомога повніше необмежені. Проте як би ми не бажали забезпечити вищий рівень споживання, це наше бажання наштовхується на межу наявних ресурсів.

Що таке потреби з погляду економіки?

Потреба - це необхідність у певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі, що виникає тоді, коли це бажання залишається незадоволеним.

Потреби є базові та

потреба сонячному житлі та в повітрі воді,

світлі одязі їжі

породжені розвитком цивілізації

комфортабельні розваги і необхідний сучасне медичне

житло, транс- спілкування освітній обслуговування

портні засоби у вільний час рівень

Потреби бувають матеріальні і нематеріальні

Свої потреби ми задовольняємо через товари та послуги. Здатність товару або послуги задовольняти потребу називається споживчим благом.

Споживчі блага

Товари Товари ви- особисті комерційні

особистого робничого послуги послуги

споживання призначення

Потреби людей безмежні. Багатство суспільства визначається різноманітністю людських потреб та засобів їх задоволення.

Задовольняючи свої потреби, людина керується субґєктивними оцінками споживчих благ. В економіці, для якої характерним є насичення ринку споживчими благами, діє правило зменшення граничного споживчого блага, люди змінюють структуру споживання, прямую-чи до оптимальної моделі.

Економічна наука досліджує як необхідно організувати виробництво, обмін, розподіл створених товарів та послуг для задоволення потреб людини /суспільства/ в процесі споживання.

Виробництво - це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу - та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що групується на суспільному поділі праці.

Обмін - це відносини, завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до споживачів, і цей рух обслуговують гроші, ціни, торгівля.

Розподіл - це формування доходів підприємців і робітників, службовців і фермерів, банкірів і землевласників, окремих родин та держави.

Споживання - це використання доходів і реалізація корисностей, речей. Розрізняють особисте і виробниче споживання.

У процесі споживання блага