виокремити відповідні особливості організації шкільного життя, учбової діяльності, в руслі якої у них формуються пізнавальні мотиви (подобаються уроки – як пишемо, складаємо слова, розмальовуємо предмети). Можна зробити висновок, що діти, які дають такі відповіді, вже пройшли адаптаційний період з дитячого садка до школи. Частина дітей (44 %) ще перебуває в стані цього переходу, для них важливі шкільні заняття, однак вагомими залишаються і шкільні “справи” (в школі цікаво вчитись і гратись; подобаються і уроки і ігри; на перервах краще, бо тоді можна гратись). Разом з тим 24 % дітей школа приваблює особливостями життя, характерними і для дитсадка (подобається на продовженому дні, перервах; цікаво, коли загадки загадують; з дітьми гратись).
На запитання “Які уроки тобі найбільше подобаються?” 26 % віддають перевагу суто шкільним предметам, яких не було в дитсадку – читанню, письму, до того ж, пояснюють вибір, спираючись на той зміст діяльності, що відповідає учбовому процесу в цей період. 28 % дітей найцікавіше на уроках малювання. 46 % першокласників найбільше подобаються уроки трудового навчання; 22 % - уроки фізкультури; 15 % - музики. Таким чином, більшість дітей віддають перевагу тим урокам, на яких виконують практичну предметну діяльність, спрямовану на виготовлення чи зображення конкретного предмету, а також фізкультурі й музиці – ці уроки забезпечують наступність між учбовим процесом у школі й заняттями у дошкільному закладі.
Ставлення до вчителя в дітей позитивне, хоча в його основі також різний зміст (вчителька нас багато чого вчить; цікаві уроки проводить, шестирічні першокласники (18 %) вже здатні помічати у вчителя ті якості, що є суттєвими в його роботі і на цій основі будувати своє ставлення до нього. 12 % дітей відзначають зовнішню привабливість вчителя. У більшості ж дітей відносини з вчителем формуються на підставі різного ступеня особистого комфорту, особистих стосунків з учителем.
Таким чином, для учнів провідною є орієнтація на характер спілкування, особистісний комфорт. Позитивне ставлення дітей до уроків трудового навчання, малювання, музики, фізкультури пояснюється тим, що на уроках вони зацікавлені самим процесом діяльності, а ці уроки забезпечують наступність між процесом навчання в школі й заняттями в дошкільному закладі.
Тому найважливішим на даному етапі є “правильна організація” навчальної діяльності. На думку В. В. Давидова “дитину-дошкільнятка неможливо заставити гратись. Без відповідної потреби неможливо заставити школярів займатись навчальною діяльністю. Правда, без такої потреби школяр може вчити і засвоювати різноманітні словесно-виражені знання, але здійснювати творче перетворення навчального матеріалу дитина не зможе, так як у неї не виникає таких запитань, відповіді на які відкриваються шляхом експериментування. [...] Друга умова правильно організованої навчальної діяльності – це постановка перед школярами навчальної задачі, рішення якої і вимагає від учнів експериментування” [2 с. 76].
Дитина – активно діюча особистість. Її психічний розвиток здійснюється шляхом різноманітних видів діяльності. Такими видами діяльності в старшому дошкільному віці є гра, елементи праці і навчання. Навчальна діяльність розглядається вченими (Р. С, Костюк, Б. Ф. Баєв, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, Н. А. Мечинська) як основна і спеціальна форма засвоєння суспільно-історичного досвіду.
У сучасній початковій школі впевнено впроваджуються ідеї особистісно-орієнтованого, розвивального навчання. Основними ознаками педагоги вважають: зосередження на потребах учня, стимулювання розвитку і саморозвитку, турбота про емоційне благополуччя школярів та ін [5].
Гуманізація шкільної освіти відбувається на основі впровадження принципів індивідуалізації та особистісної орієнтованості освітньо-виховного процесу. Щоб підтримати у першокласників позитивне ставлення до школи, створити відповідні умови для їхньої адаптації до вимог школи, вчитель має орієнтуватись на рівень підготовки до навчання, з яким кожна дитина приходить до школи. Саме перший клас, успішний чи невдалий початок шкільного навчання, пристосування до нових умов і вимог життєвої діяльності здебільшого визначає перспективу учня протягом усього шкільного періоду. Тому перед вчителем постає завдання створити належну ситуацію для навчання і розвитку особистості кожного учня. Розв’язання цього завдання можливе лише за умови, що вчитель не тільки добре володіє методикою навчання, а й спирається на індивідуальну картину готовності до навчання кожного учня і відповідно до неї вироблятиме індивідуалізовані, особистісно-орієнтовані програми.
Список літератури
Богуш А. М. Речевая подготовка детей к школе, К:., Радянська школа, 1984.
Давидов В. В. Новое педагогическое мышление. М.: Педагогика, 1989, - с. 76.
Десятниченко Н. М. Роздуми про особистісно-орієнтоване навчання // Відкритий урок. – 2001, № 13-14, с. 3-5.
Прокопенко В. “Малятко” – школа для дошкільнят” // Палітра педагога, 1999, № 3, с. 11.
Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.
Сухомлинський В. О. Школа радості // Вибрані твори в 5-ти томах. – Т. 3. – К.: Рад. шк., 1977.